Постанова № 56129505, 22.02.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року (о 14 год. 20 хв.)Справа № 808/8463/15 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Запорізькій області

про зняття арешту зі спеціального рахунку

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Запорізькій області (далі - ВПВР ВДВС Головного управляння юстиції у Запорізькій області, відповідач), в якому з урахуванням уточнення до адміністративного позову від 14.01.2016 просить:

зняти арешт зі спеціального рахунку №26000055705773 філії «Бердянська ДЕД», накладений за постановою відповідача №237/2 від 08.10.2015 про арешт коштів філії «Бердянська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»;

зняти арешт зі спеціального рахунку №26008055709618 філії «Запорізька ДЕД», накладений за постановою відповідача №237/2 від 08.10.2015 про арешт коштів філії «Запорізька дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що рахунки №26000055705773 філії «Бердянська ДЕД» та №26008055709618 філії «Запорізька ДЕД» є рахунками спеціального використання та призначені для перерахування грошових коштів з Фонду соціального страхування, що використовуються страхувальниками (вказаними філіями) виключно для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам (працівникам вказаних філій). Посилається на приписи ч. 2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасової втрати працездатності та витрати, зумовлені похованням» та вважає, що страхові кошти Фонду, що застраховані страхувальником на окремий спеціальний рахунок, є цільовими та не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону. Крім того, вважає, що постанова, винесена відповідачем в межах зведеного виконавчого провадження №327/2 в частині включення в об'єднане виконавче провадження сум, по відношенні до яких винесені ухвали про розстрочку, а також погашені в повному обсязі, такими, що не відповідають діючому законодавству України, а тому просить адміністративний позов задовольнити повністю та зняти арешт зі спеціальних рахунків.

Представник позивача у судове засідання не з'явилася, проте 22.02.2016 надав до суду заяву (вх. № 6215) про розгляд справи без його участі.

04.11.2015 представником відповідача через канцелярію суду подано заперечення на адміністративний позов (вх. №49377), у яких, зокрема, вказує, що на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження №237/2, до складу якого входять 36 виконавчих документа щодо стягнення з ДП «Запорізький облавтодор» на користь юридичних осіб та держави залишку заборгованості на загальну суму 19 194 596,93 грн. Посилаючись на приписи ч.4 ст.65 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач щодо рахунків відокремлених підрозділів (філій) ДП «Запорізький облавтодор», відкритих в банківських установах, з метою забезпечення виконання виконавчих документів, що входять до складу зведеного виконавчого провадження №237/2, постановами про арешт коштів боржника №237/2 від 08.10.2015 наклав арешт на рахунки філій боржника. Станом на 03.11.2015 боржником заборгованість за зведеним виконавчим провадженням №237/2 не погашена. Стосовно розстрочення виконавчих документів, які входять до складу зведеного виконавчого провадження №237/2 повідомив, що боржником пред'явлено відповідні ухвали про розстрочення виконання постанов Запорізького окружного адміністративного суду, на яких було зазначено, що ухвали не набрали законної сили, у зв'язку із чим указані рішення не були взяті відділом до уваги. Таким чином, підстави для знаття арешту з коштів філій ДП «Запорізький облавтодор», що містяться на рахунках відкритих в банківських установах, відсутні, більш того, зняття арешту з рахунків призведе до ухилення боржника від виконання рішень суду, а тому просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, проте 22.02.2016 надав суду клопотання (вх. №6212) про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ДП «Запорізький Облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (ідентифікаційний код 32025623) є юридичною особою, яка створена відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг від 09.04.2002 №156.

Із матеріалів справи також вбачається, що відповідач має філії (відокремлені підрозділи) без права юридичної особи, зокрема, філія «Бердянська дорожньо-експлуатаційна дільниця» (ідентифікаційний код 26249607), філія «Запорізька дорожньо-експлуатаційна дільниця» (ідентифікаційний код 26183668).

Так, постановами №237/2 про арешт коштів боржника, винесеними 08.10.2015 заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Юлдашевим А.А. накладено арешт на кошти, у межах суми боргу за виконавчими документами зведеного виконавчого провадження №237/2 в сумі 19 194 596,93 грн., які містяться на:

всіх рахунках, відкритих в ПАТ «ВіЕйБі Банк», Філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», ЗРУ ПАТ КБ «Приватбанк», АБ «Експрес-Банк», ПАТ «А-Банк» та належать філії «Бердянська ДЕД» ДП «Запорізький Облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»;

всі рахунках, відкритих в ПАТ «Укрінбанк», Філії «Запорізького РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит», ПАТ «Банк національний кредит», АТ «УкрСиббанк», ПАТ «ВТБ Банк», Філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», ЗРУ ПАТ КБ «Приватбанк», ПАТ «А-Банк» та належать філії «Запорізька ДЕД» ДП «Запорізький Облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Вважаючи вказані постанови протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про зняття арешту з рахунків.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV).

Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб), в контексті статті 1 Закону № 606-XIV розуміють сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (частина друга статті 2 Закону № 606-XIV).

Частинами першою та другою статті 11 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 32 Закону № 606-XIV визначено заходи примусового виконання рішення, серед іншого, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Частинами першою, другою та четвертою статті 52 Закону № 606-XIV встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Статтею 57 Закону № 606-XIV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Із матеріалів справи вбачається, що постановами від 08.10.2015 державним виконавцем накладено арешт та всі рахунки філій позивача «Бердянська ДЕД» та «Запорізька ДЕД».

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (частини третя та четверта статті 65 Закону № 606-XIV).

На обґрунтування протиправності накладення відповідачем арешту саме на рахунки №26008055709618 та №26000055705773 позивач посилається на те, що вказані рахунки є рахунками спеціального використання та призначені для перерахування грошових коштів з Фонду соціального страхування, що використовуються страхувальниками (вказаними філіями) виключно для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам (працівникам вказаних філій).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Приписами частини другої статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» визначено, що кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням. У разі їх невикористання в поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік.

Статтею 21 цього ж Закону визначено, що фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Для цього страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до Закону.

Таким чином, вказаними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» встановлено заборону на стягнення страхових коштів, зарахованих на окремий рахунок, в тому числі й за виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню в порядку і у спосіб, встановленими Законом України «Про виконавче провадження».

Статтями 72, 73 Закону № 606-XIV наведений перелік соціальних виплат, на які не може бути звернено стягнення, зокрема, на допомогу по державному соціальному страхуванню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що серед вказаних постанов про арешт коштів боржника №237/2, винесених 08.10.2015, накладено арешт і на кошти, які містяться на рахунках: а) №26000055705773 в ПАТ КБ «Приватбанк», який належить філії «Бердянська ДЕД» ДП «Запорізький облавтодор», б) №26008055709618 ПАТ КБ «Приватбанк», який належить філії «Запорізька ДЕД» ДП «Запорізький облавтодор».

Згідно із довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 09.02.2016 №20.1.0.0.0/7-20160204/3493, яка надана банком до матеріалів справи на виконання ухвали суду від 21.01.2016 про витребування доказів, за вищевказаними рахунками філіями здійснюється, зокрема, виплата заробітної плати.

До того ж, як вбачається із наданих позивачем до матеріалів справи банківських виписок по рахунках, вони використовуються філіями не виключно для виплати заробітної плати, а задля задоволення інших фінансових потреб відокремлених підрозділів. Інших доказів позивачем суду надано не було.

Таким чином, суд вважає не підтвердженими належним чином доводи позивача щодо спеціального режиму використання спірних рахунків.

Встановлені частиною п'ятою статті 97 Кодексу законів про працю України, частиною третьою статті 15 і частиною шостою статті 24 Закону України «Про оплату праці» правила, згідно з якими оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, не є перешкодою для арешту державною виконавчою службою коштів боржника на його рахунку в банківській установі.

Зважаючи на те, що згідно із статтею 1 Закону № 606-XIV здійснення виконавчого провадження передбачає вчинення сукупності дій, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а за приписами частини першої статті 65 Закону № 606-XIV державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом, суд дійшов висновку про те, що державний виконавець правомірно, на законних підставах наклав арешт на кошти боржника.

Суд не приймає посилань позивача на ухвали Запорізького окружного адміністративного суду щодо розстрочення виконання постанов суду про стягнення з ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» коштів за податковим боргом, оскільки рішення стосовно розстрочення, що містяться в матеріалах справи, не містять відмітки про набрання ними законної сили, при цьому, за приписами частини першої статті 255 КАС України обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України є постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак