Постанова № 56129001, 16.02.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4754/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мекенченко М. А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області ОСОБА_2, Комсомольського міського управління юстиції, третя особа: ОСОБА_4, про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

В Полтавському окружному адміністративному суді розглядається справа за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області ОСОБА_2, Комсомольського міського управління юстиції, третя особа: ОСОБА_4, про скасування рішення № 26427421 від 24.11.2015 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, яким відмовлено у державній реєстрації права власності форма власності: приватна, на земельну ділянку, що розташована за адресою: Полтавська область, м. Комсомольськ, вулиця Сонячна, 6, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2 за суб'єктом: ОСОБА_3, податковий номер: НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.11.2015 ним було подано заяву для реєстрації права власності на нерухоме майно - земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2. Як зауважив позивач, до вказаної заяви ним було додано усі документи, які підтверджують перехід до позивача, як особи, яка набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1, права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2. Так, серед іншого, позивач посилався на норми статті 120 Земельного кодексу України, які визначають, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач - державний реєстратор прав на нерухоме майно Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області ОСОБА_2 - у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. В письмових запереченнях відповідач зауважив, що ОСОБА_3 з заявою про реєстрацію речових прав на майно від 11.11.2015 не подано документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав не земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2. Так, державний реєстратор звернув увагу, що рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.07.2015 у справі № 534/421/13-ц, яке було надано заявником в якості документу, що підтверджує перехід до позивача права власності на спірну земельну ділянку, не визнано за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2. А визнання за позивачем вказаним рішення суду права власності на житловий будинок не може бути, на думку відповідача, підставою для проведення за ОСОБА_3 державної реєстрації прав власності на спірну земельну ділянку. Тому, як зазначив відповідач, державним реєстратором прийнято рішення про зупинення розгляду заяви ОСОБА_3, а 24.11.2015, у зв'язку з тим, що заявником в п'ятиденний термін з дня отримання письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви не подано документи, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав та відповідно до п. 16, 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, керуючись ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державним реєстратором Комсомольського міського управління юстиції прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідач - Комсомольське міське управління юстиції - у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника управління.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що становить зміст поняття "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно", здійснюється на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право оренди земельної ділянки.

Статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено наступний порядок проведення державної реєстрації:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Так на першому етапі, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заява подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна (п. 8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868).

Пунктом 9 Порядку визначено, що орган державної реєстрації прав, нотаріус приймає заяви в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу реєстрації.

Моментом прийняття заяви вважається дата та час її реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів.

Орган державної реєстрації прав у разі подання заяви особисто заявником видає йому картку прийому заяви, форму та вимоги до оформлення якої встановлює Мін'юст.

Так, 11.11.2015 ОСОБА_3 подала заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2 /а. с. 54/. До вказаної заяви ОСОБА_3 було додано такі документи: копія паспорту ОСОБА_3, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_3, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, що містить відомості про зареєстроване за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, який видано ОСОБА_4 про те, що останній є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.07.2015 у справі № 534/421/13-ц /а. с. 56-63/.

Реєстраційною службою Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області 11.11.2015 видано ОСОБА_3 картку прийому заяви № 47360342 /а. с. 64/.

17.11.2015 державний реєстратор прийняв рішення № 26208299 про зупинення розгляду заяви позивача у зв'язку з відсутністю у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 17.10.2013 № 868, а саме: не подано документ, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2. Позивач отримав вказане рішення 18.11.2015, що підтверджується його підписом /а. с. 65/.

Позивач не заперечує той факт, що вказане рішення не оскаржувалось, а додаткові документи, які вимагались рішенням від 17.11.2015 № 26208299 позивачем державному реєстратору не надавались.

24.11.2015 державним реєстратором прийнято рішення № 26427421 про відмову у державній реєстрації прав у зв'язку з не усуненням обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви ОСОБА_3

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" при отриманні заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, проводиться реєстрація заяви у базі даних про реєстрацію заяв та запитів із зазначенням дати і часу реєстрації.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868) (далі - Порядок).

Документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами (пункт 6 Порядку).

Заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита (пункт 13 Порядку).

Також, пунктом 15 Порядку визначено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

З матеріалів реєстраційної справи /а. с. 53-67/ вбачається, що ОСОБА_3 для реєстрації речового права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 надала державному реєстратору витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, що містить відомості про зареєстроване за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, який видано ОСОБА_4 про те, що останній є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.07.2015 у справі № 534/421/13-ц.

Також, позивач в позовній заяві наполягав на тому, що ним було подано державному реєстратору усі документи, які підтверджують перехід до позивача, як особи, яка набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1, права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2. Так, серед іншого, позивач посилався на норми статті 120 Земельного кодексу України, які визначають, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

З цього приводу суд зауважує, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком (пункт 36 Порядку).

Так, у відповідності до пункту 37 Порядку документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, серед іншого, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону; державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Статтею 377 Цивільного кодексу України визначено, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до вимог статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

З наведених норм вбачається, що під час переходу права власності на земельну ділянку обов'язковою умовою документу, що посвідчує таких перехід, є зазначення кадастрового номеру такої земельної ділянки, а отже ідентифікація земельної ділянки на підставі документу, що посвідчує перехід права власності такої земельної ділянки, відбувається шляхом зазначення кадастрового номеру земельної ділянки.

В той же час, з наданого рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.07.2015 вбачається, що суд прийняв рішення про виділення у власність ОСОБА_3, в тому числі, житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Саме на підставі вказаного рішення ОСОБА_3 26.10.2015 було зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок /а. с. 58-59/.

Отже позивач в якості документу, який підтверджує перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_3, надала державному реєстратору судове рішення, яким не визначено питання про перехід права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 до ОСОБА_3

Державний реєстратор, за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації (пункт 20 Порядку).

Відповідно до статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у випадку подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством. Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.

Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав вносить записи до Державного реєстру прав (пункт 22 Порядку).

Датою і часом державної реєстрації речових прав вважаються дата і час реєстрації заяви в базі даних про реєстрацію заяв і запитів (пункт 23 Порядку).

Після внесення записів до Державного реєстру прав у разі, коли заявник бажає отримати витяг з Державного реєстру прав у паперовому вигляді та зазначив про це в заяві, державний реєстратор формує витяг з Державного реєстру прав та оформляє його у двох примірниках (25 Порядку).

Заява, копії поданих заявником для проведення державної реєстрації прав документів, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, документ про сплату адміністративного збору, а також інші документи, що видані, оформлені або отримані державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав, у тому числі по одному примірнику витягу з Державного реєстру прав та свідоцтва (у разі його формування), долучаються ним до реєстраційної справи відповідно до законодавства (пункт 27 Порядку).

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (пункт 28 Порядку).

Так, статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено вичерпний перелік підстав для прийняття державним реєстратором рішення про відмову у державній реєстрації прав, а саме: якщо

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Тобто державний реєстратор під проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно має перевірити, серед іншого, відповідність поданих документів вимогам, встановленим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а у випадку якщо заявником подано документи, які не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують - відмовити у проведенні державної реєстрації таких прав.

Позивач наполягав на тому, що документ, який посвідчує право власності позивача на житловий будинок і є документом, на підставі якого державним реєстратором має бути зареєстровано право власності позивача на земельну ділянку. В той же час, сторони не заперечували той факт, що позивач не подавав державному реєстратору документи, що стосувались саме переходу права власності на земельну ділянку до ОСОБА_3

Тому, суд приходить до висновку, що державним реєстратором під час прийняття оскарженого рішення № 26427421 від 24.11.2015 були дотримані вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а отже вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування вказаного рішення є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області ОСОБА_2, Комсомольського міського управління юстиції, третя особа: ОСОБА_4, про скасування рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 22.02.2016.

Суддя Р.І. Молодецький