Рішення № 56127990, 28.02.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/5838/15

№2/639/117/16

РІШЕННЯ

Іменем України

22 лютого 2016 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді- Іванової І.В.,

за участю секретаря - Тущенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки , суд

ВСТАНОВИВ:

22.06.2015 року Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК» звернулося до Жовтневого районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та просить суд ухвалити рішення, яким звернути стягнення за іпотечним договором № 811/07/2-364 від 27.07.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 1107, на предмет іпотеки нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру № 65, загальною площею 66,9 кв. м., житловою площею 45,7 кв. м. , що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Жовтневої Революції (Москалівська), будинок 92; визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», надати ПАТ «УКРСОЦБАНК» право на продаж предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві за ціною продажу на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; надати право ПАТ «УКРСОЦБАНК» за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити свої вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/07/1-359 від 27.07.2007 року в сумі 2860316,20 грн. (два мільйона вісімсот шістдесят тисяч триста шістнадцять гривень двадцять копійок) та всі витрати, повязані зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки; виселити ОСОБА_1 з трикімнатної квартири № 65, загальною площею 66,9 кв. м., житловою площею 45,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Жовтневої Революції (Москалівська), будинок 92, без надання іншого жилого приміщення; зняти з реєстраційного обліку з трикімнатної квартири № 65, загальною площею 66,9 кв. м., житловою площею 45,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Жовтневої Революції (Москалівська), будинок 92 усіх мешканців; стягнути з ОСОБА_1В (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК», м. Київ, вул. Ковпака, 29, МФО 300023, ОКПО 00039019, т/р 29091805130003, сплачений судовий збір за подання позову в сумі 3654,00 грн. (три тисячі шістсот пятдесят чотири гривні).

15.02.2016 року позивач надав уточнення до позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що 27 липня 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є ПАТ «УКРСОЦБАНК», було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/07/1-359 (далі Договір кредиту), відповідно до умов якого ПАТ «УКРСОЦБАНК» надав ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості 40000,00 дол. США (сорок тисяч доларів США) зі сплатою 12,5 % річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 26 липня 2014 року, на умовах, визначених Договором кредиту. Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 09.06.2008 року до Договору кредиту Сторони погодили зміну процентної ставки на рівні 13,5 % річних та максимального ліміту до 58200,00 доларів США. 27 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ СР «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є ПАТ «УКРСОЦБАНК», в забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_2В за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/07/2-359 від 27.07.2007 року було укладено іпотечний договір № 811/07/2-364 від 27.07.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1107, згідно умов якого ОСОБА_1В в іпотеку ПАТ «УКРСОЦБАНК» було передано нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру № 65, загальною площею 66,9 кв. м., житловою площею 45,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Жовтневої Революції (Москалівська), будинок 92. Право власності Іпотекодавця ОСОБА_1 на предмет іпотеки підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 13 червня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 4994, право власності зареєстроване згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15115056, виданого комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 04.07.2007 року, реєстраційний номер 8638362, номер запису: В-58271 в книзі 1.

В порушення вимог ст. ст. 526, 530, 629 ЦК та умов п. п. 3.3.7., 3.3.9 Договору кредиту ОСОБА_2 в односторонньому порядку припинила повертати основну суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом.

Станом на 28.04.2015 року сума заборгованості за Договором кредиту складає 124912,47 дол. США (сто двадцять чотири тисячі девятсот дванадцять доларів США сорок сім центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 28.04.2015 року складає 2860316,20 грн. (два мільйона вісімсот шістдесят тисяч триста шістнадцять гривень двадцять копійок), з яких:

-Заборгованість за кредитом 53195,78 дол. США (пятдесят три тисячі сто девяносто пять доларів США сімдесят вісім центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 28.04.2015 р. складає 1218107,03 грн. (один мільйон двісті вісімнадцять тисяч сто сім гривень три копійки).

-Заборгованість за відсотками 44362,47 дол. США (сорок чотири тисячі триста шістдесят два долара США сорок сім центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 28.04.2015 р. складає 1015836,99 грн.(один мільйон п'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять шість гривень девяносто девять копійок).

-Пеня за несвоєчасне повернення кредиту 16453,81 дол. США (шістнадцять тисяч чотириста пятдесят три долара США вісімдесят один цент), що за офіційним курсом НБУ станом на 28.04.2015 р. складає 376768,71 грн. (триста сімдесят шість тисяч сімсот шістдесят вісім гривень сімдесят одна копійка).

-Пеня за несвоєчасне повернення відсотків 10900,40 дол. США (десять тисяч девятсот доларів США сорок центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 28.04.2015 р. складає 249603,47 грн. (двісті сорок девять тисяч шістсот три гривні сорок сім копійок).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення відповідні вищенаведеному.

Крім іншого, представник позивача підтвердив та визнав рішення Третейського суду при Асоціації українських банків від 2 березня 2012 року по справі № 947/11, і повідомив суду, що за даним рішенням відкрито виконавче провадження, яке триває і на час розгляду справи. Поважних причин порушення загального трирічного строку позовної давності звернення до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 після спливу строку користування кредитом не зазначив. Підтвердив відсутність висновку субєкту оціночної діяльності або проведення дослідження експерта щодо встановлення початкової ціни предмета іпотеки.

Представник відповідача ОСОБА_1 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що відповідно до п. 4.5 Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/07/1-359 від 27.07.2007 року, у випадку прострочення виплати за кредитом більше ніж на 60 (шістдесят) календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив.

Відповідно до рішення Третейського суду при Асоціації українських банків від 2 березня 2012 року по справі № 947/11вже станом на 1 листопада 2010 року була накопичена заборгованість у звязку із неналежним виконанням (непогашенням) Договору кредиту.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Згідно п. 6.3 Іпотечного договору № 811/07/2-364 цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення Основного зобовязання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про іпотеку».Відповідно до ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін визначається календарною датою, або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Виконання кредитного договору тобто виконання основного зобовязання, не може вважатися подією, яка неминуче настане, бо кредитний договір за своєю природою відноситься до договорів з високим ступенем невиконання їх умов в повному обсязі позичальником. Тому відповідно до умов Іпотечного договору № 811/07/2-364, в якому не зазначено дати чи терміну відповідно до вимог ст. 252 ЦК України іпотека діє протягом Основного зобовязання, та не розповсюджує свою дію на невизначений строк.

Через те, що станом на 01.11.2010 року невиконання умов Договору про надання відновлювальної кредитної лінії становило більше 60 днів (П. 4.5), ПАТ «УКРСОЦБАНК» скористалося своїм правом на повернення кредиту достроково. Це означає, що Кредитний договір припинив свою дію достроково, що підтверджується фактом того, що ПАТ «УКРСОЦБАНК» вирішило скористатися правом на дострокове повернення та звернутися до Третейського суду про стягнення не лише заборгованості, а й повернення всього кредиту через те, що строк користування ним сплив.

Рішення Третейського суду було прийнято 2 березня 2012 року, набуло чинності та не оскаржувалося, сторонами визнається. З позовом до майнового поручителя позивач звернувся 22 червня 2015 року, тобто вочевидь з порушенням загального строку позовної давності, відповідно до ст. 256, 257 Цивільного кодексу України. Тому в задоволенні позову щодо стягнення на предмет іпотеки має бути відмовлено у звязку із порушенням строків позовної давності.

Представник відповідача зазначив, що позовна вимога: «визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», надати ПАТ «УКРСОЦБАНК» право на продаж предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві за ціною продажу на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна» не підлягає задоволенню не тільки у звязку із порушенням строків позовної давності, а й через те, що не підтверджується доказами. Неможливо задовольнити вимогу про стягнення на предмет іпотеки без звіту субєкта оціночної діяльності, яким встановлюється ціна (початкова ціна) предмета іпотеки.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у своєму рішенні № 6-1935цс15 від 7 жовтня 2015 року, яким врегульовані подібні правовідносини.

Верховний Суд України вказує на те, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Також, встановлено, що визначення початкової ціни предмету іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам статей 39 та 43 ЗУ «Про іпотеку»

Представником відповідача зазначено, а представником позивача та третьої особи визнано, що ОСОБА_1, майновий поручитель іпотекодавець, кредитні кошти не отримувала, предмет іпотеки - трикімнатну квартиру № 65, загальною площею 66,9 кв. м., житловою площею 45,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Жовтневої Революції (Москалівська), будинок 92 за кредитні кошти не купувала, а отже не може бути виселена без надання постійного жилого приміщення. Доводи своїх заперечень обґрунтовує тим, що Договір купівлі-продажу квартири було укладено 13 червня 2007 року, а отже, раніше ніж було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/07/1-359 від 27.07.2007 року. При вирішенні справи з подібних правовідносин аналогічного висновку дійшов Верховий Суд України при розгляді справи № 6-1049цс15 (Постанова від 02.09.2015р.), № 6-2947цс15 (Постанова від 03.02.2016р.). Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України по справі № 6-1449цс15 в постанові від 03.02.2016 року особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положеннями частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду. При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволені позову про виселення.

Представник третьої особи ОСОБА_2 проти позову заперечувала. Зазначила, що позов задоволенню не підлягає у звязку із простроченням строків позовної давності, недоведеністю доказами не надано звіту субєкта оціночної діяльності, яким встановлювалася б ціна (початкова ціна) предмета іпотеки, не зазначено житлового приміщення, в яке б можна було б виселити іпотекодавця і не підтверджено це рішенням органу місцевого самоврядування тощо. Розрахунок заборгованості не підтверджується доказами, до того ж після прийняття рішення Третейського суду позивач з позовами про стягнення процентів, пені тощо до суду не звертався. Відповідно до п. 4.5 Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/07/2-359 від 27.07.2007 року у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх обовязків, визначених в п. п. 3.3.7, 3.3.8, 3.3.9 протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив.

У звязку із кризисними явищами в економіці приблизно в 2009 році позичальник припинив сплачувати за кредитним договором, позивач звернувся до третейського суду і його позов було задоволено.

Так, відповідно до умов Договору кредиту строк виконання зобов'язання за Кредитним договором змінився.

Відповідно до логіки суддів касаційної інстанції при вирішенні спорів з подібних правовідносин, що знайшла своє відображення в Ухвалах ВССУ по справі № 6 -35797св14 від 10 грудня 2014р., по справі 6-41128св14 від 14.01.2015р., 6-42315св.14 від 21.01.2015р., після вступу в силу судового рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитом, строк кредитного договору закінчується, а відтак з цього моменту банк втрачає право на нарахування процентів за кредитом та неустойки.

Тобто зміст зобовязальних правовідносин між банком та позичальником змінюється, замість Договору кредиту починають діяти зобовязання з виконання рішення суду.

Відповідно, з моменту набрання чинності рішенням суду про стягнення заборгованості за Договором кредиту кредитні зобовязання за кредитним договором припиняються, а залишаються виключно боргові зобовязання по сплаті боргу, визначеного судовим рішенням, тобто банк має право виключно на відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних (платежі передбачені ч. 2 ст. 625 ЦКУ).

Однак, позивач неправомірно рахує проценти та пеню не тільки після рішення Третейського суду, а й навіть поза строком Договору кредиту - 26 липня 2014 року, визначеному сторонами при умові відсутності порушень з боку позичальника.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають , виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Виходячи із закріплених у ст.1 ЦПК України завдань, Закон гарантує захист прав, свобод та законних інтересів всіх учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За змістом ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічні вимоги містять договори кредиту та іпотеки, укладені між сторонами у справі..

Отже підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є порушення зобов'язань з боку боржника.

Так, 27 липня 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є ПАТ «УКРСОЦБАНК», було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/07/1-359 (далі Договір кредиту), відповідно до умов якого ПАТ «УКРСОЦБАНК» надав ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості 40000,00 дол. США (сорок тисяч доларів США) зі сплатою 12,5 % річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 26 липня 2014 року, на умовах, визначених Договором кредиту.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 09.06.2008 року до Договору кредиту Сторони погодили зміну процентної ставки на рівні 13,5 % річних та максимального ліміту до 58200,00 доларів США.

Відповідно до п 4.5 Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/07/1-359 359 від 27.07.2007 року у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх обовязків, визначених в п. п. 3.3.7, 3.3.8, 3.3.9 протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив.

Дійсно, позивач виконав свої зобовязання перед третьою особою, натомість третя особа ОСОБА_2 - позичальник, взяті на себе договірні зобовязання перед позивачем щодо повернення кредиту не виконала.

Дані обставини визнаються сторонами та підтверджуються рішенням Третейського суду при Асоціації українських банків від 2 березня 2012 року по справі № 947/11.

Відповідно до зазначеного рішення було стягнуто солідарно на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заборгованість по договору кредиту в сумі 524027 грн. . /а.с.71-72/.

З метою забезпечення виконання зобовязань третьою особою ОСОБА_2 перед Банком за Договором кредиту 27 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ СР «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є ПАТ «УКРСОЦБАНК», в забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_2 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/07/2-359 від 27.07.2007 року було укладено іпотечний договір № 811/07/2-364 від 27.07.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1107, згідно умов якого ОСОБА_1 в іпотеку ПАТ «УКРСОЦБАНК» було передано нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру № 65, загальною площею 66,9 кв. м., житловою площею 45,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Жовтневої Революції (Москалівська), будинок 92. Право власності Іпотекодавця ОСОБА_1 на предмет іпотеки підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 13 червня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 4994, право власності зареєстроване згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15115056, виданого комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 04.07.2007 року, реєстраційний номер 8638362, номер запису: В-58271 в книзі 1.

Згідно п. 2.4.3 Іпотечного договору № 811/07/2-364 від 27 липня 2007 року Іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником Основного зобовязання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 6 ст. 38 закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотеко держателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна» як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону «Про іпотеку», встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року (справа № 6-61цс15).

Позивачем, всупереч ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», не було надано суду відповідно до вимог ст. 131 ЦПК України звіту субєкта оціночної діяльності, яким встановлюється ціна (початкова ціна) предмета іпотеки.

Згідно ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Мотивів відступити від висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові по справі № 6-1935цс15 від 7 жовтня 2015 року, яким врегульовані подібні правовідносини не має. Так, Верховний Суд України вказує на те, що разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» в рішенні суду має бути вказана початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Про необхідність зазначення в рішенні про звернення стягнення на предмет іпотеки початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації зазначено і в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-63цс15, прийнятої в порядку Глави 3 Розділу V ЦПК України.

У звязку із неподанням позивачем належних доказів, суд позбавлений можливості встановити в рішенні суду початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Крім того позивачем не обґрунтовано належним чином розрахунок заборгованості за Договором кредиту в розмірі 2860316,20 грн. (два мільйона вісімсот шістдесят тисяч триста шістнадцять гривень двадцять копійок), не визначено та не підтверджено доказами природу та розмір витрат, повязаних зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки. Такі вимоги позивач просить ухвалити на майбутнє, не визначаючи їх розміру.

Так, згідно з частинами 1, 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Таким чином позовні вимоги про виселення відповідача з квартири 65, загальною площею 66,9 кв. м. , житловою 45,7 кв. м., що знаходиться за адресою м. Харків , вулиця Жовтневої революції, 92 , є похідними від позову про звернення стягнення за іпотечним договором від 27.07.2007 року .

Оскільки суд дійшов до висновку про необґрунтованість та не доведеність зазначених позовних вимог , що явилось підставою для відмови у задоволені позову у цій частині, позовні вимоги про виселення , не підлягають задоволенню.

Крім того , відповідно до Постанови Верховного Суду України по справі № 6-1449цс15 від 03.02.2016 року особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положеннями частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду. При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволені позову про виселення.

Щодо позовних вимог про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1В за адресою місто Харків, вулиця Жовтневої Революції (Москалівська), будинок 92, то такі не ґрунтуються на законі. Так, згідно із абз. 2 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», знятті з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі : судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення , про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Аналіз вказаної норми закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» , дає підстави вважати, що зняття з реєстрації місця проживання проводиться відвідним органом реєстрації на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням, виселення, що набрало законної сили,а не судом. Тому зняття з реєстрації місця проживання відповідача не належить до компетенції суду.

Відповідно до положень ст..ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач розпорядився своїми правами щодо визначення обсягу доказів, які надані на підтвердження заявлених вимог, клопотань про витребування інших доказів або доручення до матеріалів справи додаткових доказів в ході розгляду справи не заявляв.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, оцінюючи всі досліджені судом докази, суд вважає, що позов є необґрунтованим, не доведеним, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо заяви представника відповідача про застосування до позовних вимог строку позовної давності , суд дійшов до наступного.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити у своєму рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся. У разі, коли таке право не порушене, суд відмовляє у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості. Якщо буде встановлено, що право особи порушене, але сплив строк позовної давності і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку з закінченням строку позовної давності.

На підставі ч. 1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки судом відмовлено у задоволені позову в повному обсязі, судовий збір стягненню на користь позивача не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4,6,10,11,57-60,88,208,209,212-215,218 ЦПК України , ст.572,575,576,589, 546,590,591,611 ЦК України ,суд-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Публічному акціонерному товариству «УКРСОЦБАНК» - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня проголошення, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяІ.В. Іванова