Ухвала суду № 56127552, 18.02.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/2689/15-ц Номер провадження 22-ц/786/55/16Головуючий у 1-й інстанції Жага Е. Г. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Омельченко Л.М.

Суддів: Буленка О.О., Дорош А.І.

При секретарі Ачкасовій О.Н.

З участю адвоката ОСОБА_2

Відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 жовтня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання нежитлових будівель спільним сумісним майном подружжя.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного нерухомого майна подружжя.

Прохала суд поділити між сторонами спільно нажите нерухоме майно, визнавши за нею та відповідачем ОСОБА_3 по 1/2 частині за кожним право власності на нежитлові будівлі (мийки автотранспорту) літ. «А-1» загальною площею 135 кв.м. та літ. «Б-1» загальною площею 41,7 кв. м, що розташовані в м. Лубни по вул. Драгоманова , 30 Г.

Згідно ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 серпня 2015 року до участі у справі за клопотанням позивача залучено у якості співвідповідача ОСОБА_5

16 жовтня 2015 року ОСОБА_4 подала до суду уточнюючу заяву та просила визнати нежитлові будівлі (мийки автотранспорту) літ. «А-1» загальною площею 135 кв.м та літ. «Б-1» загальною площею 135 кв.м та літ. «Б-1» загальною площею 41,7 кв.м, що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул.. Драгоманова, 30Г, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_3

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 жовтня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання нежитлових будівель спільним сумісним майном подружжя відмовлено.

В апеляційному порядку вище вказане рішення суду оскаржила ОСОБА_4, яка в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з»явилися в засідання апеляційного суду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися наприпущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 30 квітня 2011 року (а.с.4).

Також правильно з»ясовано, що нежитлова будівля - мийка автотранспорту «А-1» побудована у 2005 році, а нежитлова будівля - мийка автотранспорту «Б-1» побудована у 2010 році (а.с.52), тобто ще до реєстрації шлюбу між позивачем та відповідачем по справі.

Разом з тим, позивач ОСОБА_4 не довела належними і допустимими доказами, що спірне нерухоме майно було набуто нею з ОСОБА_3 в період шлюбу.

Крім того, як вбачається з інформації, наданої з реєстру прав власності на нерухоме майно, на нежитлові будівлі (мийка автотранспорту) що в м. Лубни по вул. Драгоманова, 30Г, згідно ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28.08.2012 року (справа №2/1618/1083/201) накладено арешт (а.с.75).

Судом встановлено, що арешт на спірні будівлі було накладено 28 серпня 2012 року в результаті розгляду заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову, оскільки на той час у провадженні Лубенського міськрайонного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності на половину спільного майна подружжя (а.с.96).

Рішенням Лубенського міськрайонного суду від 10.06.2014 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання майна спільним сумісним майном подружжя, визнання недійсним свідоцтва про право власності та розподіл спільного сумісного майна подружжя було відмовлено (а.с.107-109).

Згідно рішення Апеляційного суду Полтавської області від 03.02.2015 року було скасовано рішення Лубенського міськрайонного суду від 10.06.2014 року та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано нежитлову будівлю «А-1» мийки автотранспорту по вул. Драгоманова, 30Г в м. Лубни Полтавської області площею 135 кв.м., що становить 4/5 частини вартістю 502 445,00 грн. від загального обєкту мийки, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_3 Також стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 251 455,00 грн. в рахунок компенсації вартості частки у спільному майні подружжя. У задоволенні інших вимог ОСОБА_5 відмовлено (а.с.114-119).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 17.06.2015 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 03.02.2015 року залишено без змін (а.с.120-121).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судом вірно встановлено, що, згідно набравших законної сили рішень судів, 4/5 частини спірного нерухомого майна (приміщення мийки автотранспорту «А-1») було побудовано відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 під час перебування їх у шлюбі та є їх спільною сумісною власністю.

Також правильно з»ясовано, що 1/4 частина спірного майна, а саме:приміщення автомийки літ. «Б-1» загальною площею 41,7 кв. м побудована до реєстрації шлюбу між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та що позивач не довів факту спільної участі з останнім у створенні цієї нежитлової будівлі.

Встановивши зазначені вище обставини і давши належну оцінку доводам сторін, а також вірно застосувавши норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду є законним, обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірне нерухоме майно було зареєстровано в період шлюбу ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та є їх новоствореним майном, не заслуговують на увагу, враховуючи те, що є встановленим факт побудови приміщень мийки автотранспорту до реєстрації між позивачем і відповідачем ОСОБА_3 шлюбу, що підтверджується копією технічного паспорта (а.с.19-20), а також рішеннями Апеляційного суду Полтавської області від 03.02.2015 року і Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.06.2015 року. Так, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яке дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України при розгляді справи №6-2333цс15 від 25.11.2015 року. Позивачем на підтвердження своїх вимог не було надано належних та допустимих доказів ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

РішенняЛубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя(підпис)

Судді:(підписи)

Копія вірно: