Рішення № 56127376, 18.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.02.2016Справа №910/31528/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/31528/15

за позовом приватного акціонерного товариства «Харківський завод транспортного устаткування», м. Харків,

до публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ,

про стягнення 82 733,46 грн.,

без участі повноважних представників, у зв'язку з їх неявкою.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Харківський завод транспортного устаткування» (далі - Завод) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - Товариство) за договором купівлі-продажу від 27.12.2012 № 20/3/1268-МТР (далі - Договір): 81 600 грн. основної заборгованості; 1 133,46 грн. 3% річних, а всього 82 733,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 26.01.2016.

25.01.2016 позивач подав суду письмові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

У судовому засіданні 26.01.2016 було оголошено перерву до 09.02.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

09.02.2016 відповідача подав суду клопотання про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи, у зв'язку з можливим мирним врегулюванням спору.

Суд визнав клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 розгляд справи було відкладено на 18.02.2016; продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

15.02.2016 позивач подав суду заяву про долучення до матеріалів справи довіреності від 18.01.2016 № 4.

18.02.2016 позивач подав суду клопотання про розгляд справи без участі представника, в якому позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задольнити.

Представники сторін у судове засідання 18.02.2016 не з'явилися, про причини неявки суд відповідач не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позов не подав.

Ухвали Господарського суду міста Києва були надіслані сторонам на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 18.02.2016 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України).

У судовому засіданні 18.02.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2012 Заводом (продавець) та Товариством (покупець) було укладено Договір, за умовами якого:

- продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, іменовану далі «Товар», відповідно до додатку, що є його невід'ємною частиною (пункт 1.1 Договору);

- номенклатура та кількість товару повинні відповідати додатку (пункт 2.1 Договору);

- якість товару підтверджується наявністю сертифіката якості виробника і повинна відповідати Держстандартам, технічним або іншим умовам (пункт 2.2 Договору);

- умови поставки товару, перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в додатку, що є його невід'ємною частиною (пункт 3.1 Договору);

- датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару, якщо виникла необхідність його складання (за вимогою однієї зі сторін), в інших випадках - відмітка про отримання на товаросупровідних документах (пункт 3.2 Договору);

- ціна товару встановлюється в національній валюті України та вказується в додатку, що є невід'ємною частиною Договору (пункт 4.1 Договору);

- загальна вартість Договору визначається загальною вартістю товару відповідно до додатку, що є його невід'ємною частиною (пункт 4.2 Договору);

- покупець проводить оплату товару на умовах зазначених у додатку, що є невід'ємною частиною Договору (пункт 5.2 Договору);

- Договір набирає сили з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання взаємних зобов'язань сторін (пункт 11.1 Договору).

Сторонами також були підписані додаток до Договору та такі додаткові угоди: від 19.08.2013 № б/н; від 27.09.2013 № 2.

Договір, додаток та додаткові угоди підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача генеральним директором (в.о. генерального директора) Плоткіним О.Л., який діяв на підставі статуту, та від відповідача директором департаменту Таранцем А.М., який діяв на підставі довіреностей (від 18.09.2012 № юр-518/д; від 19.12.2012 № юр-850/д), та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Додатковою угодою від 27.09.2013 № 2 сторони узгодили, що позивач зобов'язаний передати відповідачу у власність за плату товар, а саме установки парогенераторні УПП-1600/100 на шасі КАМАЗ-43118 «ЄВРО-3» в кількості 2 штук вартістю 2 040 000 грн., в тому числі ПДВ 340 000 грн.

Пунктом 4 додаткової угоди від 27.09.2013 № 2 передбачено такі умови оплати: 96% (1 958 400 грн.) - оплата проводиться у формі покритого, ділимого, безвідкличного акредитиву (відповідно до постанови НБУ від 21.01.2004 за № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»). Акредитив відкривається банком покупця в ПАТ КБ Приватбанк, м. Дніпропетровськ протягом двадцяти календарних днів з дати підписання договору сторонами. Сума покриття акредитиву повинна бути депонована в банк покупця. 4% (81 600 грн.) по факту поставки товару та після напрацювання установками гарантійного терміну без зауважень до якості протягом 18 місяців.

Відповідачем належним чином виконано зобов'язання зі сплати 96 %, а саме 1 958 400 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Позивач, у свою чергу, на виконання зобов'язань Договору, здійснив передачу товару, що підтверджується актами приймання-передачі товару від 11.11.2013 № б/н та 20.11.2013 № б/н, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень.

Також, поставка товару підтверджується такими документами: видатковими накладними від 11.11.2013 № ЗТ-0000349 та від 20.11.2013 № ЗТ-0000357; довіреністю від 20.11.2013 № 2816, яка видана Товариством працівнику на отримання товару.

Відповідно то технічних умов установки парогенераторної пересувної ТУ У.3.33.14309764.032-95 гарантійний термін експлуатації становить 12 місяців в межах гарантійного напрацювання 8 000 км пробігу 500 годин роботи установки з відбором потужності від двигуна автомобіля.

Згідно з пунктом 4 додаткової угоди від 27.09.2013 № 2 гарантійний термін експлуатації встановлено 18 місяців.

Таким чином, гарантійний термін експлуатації установок парогенераторних сплинув 12.05.2015 та 21.05.2015.

Протягом гарантійного терміну Товариство не зверталося до Заводу з зауваженням, щодо роботи установок парогенераторних.

Разом з тим, відповідач не виконав належним чином умови Договору, а саме не сплатив 81 600 грн. після напрацювання установками гарантійного терміну без зауважень, починаючи з 12.05.2015 та 21.05.2015 по теперішній час, внаслідок чого у Товариства виник борг у вказаній сумі.

25.11.2015 Завод надіслав Товариству лист № 333, до якого було додано рахунок на оплату від 25.05.2015 № ЗТ-0000353 на суму 81 600 грн.

Відповідач вказаний рахунок не сплатив та заборгованість не погасив.

Натомість, Товариство надіслало Заводу лист від 04.06.2015 № 07.1.2-12/585, в якому вказало таке: листом від 28.05.2015 № ЦТТ-55/111 було повідомлено про відсутність претензій до якості роботи товару; листом від 28.05.2015 № 114-ЦТТ було повідомлено щодо якості роботи; у зв'язку з викладеним було запрошено представника позивача для участі у огляді обладнання.

У свою чергу, Завод листом від 02.07.2015 № 395 повідомив Товариство про те, що не заперечує проти відрядження свого представника для огляду, але під час дії гарантії у відповідача жодних зауважень щодо якості товару не виникало, а станом на тепер гарантійний строк закінчився.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами погасити заборгованість (від 05.08.2015 № 455; від 31.08.2015 № 492; від 05.10.2015 № 555), які залишені відповідачем без відповіді та належного реагування.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 81 600 грн. є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1 133,46 грн. 3% річних. Позивач визначає період прострочення з 12.06.2015 по 27.11.2015.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідач пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, Несторівський провулок, 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду на користь приватного акціонерного товариства «Харківський завод транспортного устаткування» (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 14; поштова адреса: 61102, м. Харків, вул. Достоєвського, 3; ідентифікаційний код: 32677185): 81 600 (вісімдесят одну тисячу шістсот) грн. основної заборгованості; 1 133 (одну тисячу сто тридцять три) грн. 46 коп. 3% річних і 1 241 (одну тисячу двісті сорок одну) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 24.02.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук