Постанова № 56127344, 23.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2016 р. Справа № 922/6119/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.12.2015 р.;

відповідача - не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 31Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 15 грудня 2015 року у справі № 922/6119/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літмашімпекс", с. Яковлівка Харківського району Харківської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чермет Харків", м. Харків,

про стягнення 31484,26 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 р. ТОВ "Літмашімпекс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Чермет Харків", в якій (з урахуванням уточнених позовних вимог) просить стягнути 31484,26 грн., в тому числі: 31029,44 грн. основного боргу та 454,82 грн. 3% річних за прострочення зобовязання.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.12.2015 р. у справі № 922/6119/15 (суддя Макаренко О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 31029,44 грн. основного боргу, 454,82 грн. 3% річних та 1218,00 грн. судового збору.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне зясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позивача. Посилається на те, що у повному обсязі розрахувався за поставлений товар по видатковим накладним № РН-0000163 від 10.07.2015 р. та № РН-0000186 від 30.07.2015 р. Не погоджується з вимогами позивача в частині нарахування 3% річних за прострочення зобовязання. Зазначає, що оскаржуване рішення прийнято за відсутності відповідача, якого не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.01.2016 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.02.2016 р. В судовому засіданні 02.02.2016 р., у звязку з відсутністю представника відповідача в судовому засіданні, розгляд справи відкладено на 23.02.2016 р.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу від 26.01.2016 р. за вх. № 970 та додатковому поясненні від 16.02.2016 р. за вх. № 1865 не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що у відповідності до вимог ст. 692 Цивільного кодексу України, строк виконання зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару настав з моменту прийняття товару представником відповідача та про оплату відповідачем основного боргу в сумі 31029,44 грн. по платіжному дорученню № 850 від 30.12.2015 р., та надав копію вищезазначеного платіжного доручення, яке було долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 23.02.2016 р. не зявився. Копія ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 02.01.2016 р., яка була надіслана на юридичну адресу відповідача, повернулась до суду з довідкою відділення звязку про невручення поштового відправлення: за закінченням терміну зберігання.

За змістом ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, адресат вважається повідомленим про час і місце розгляду справи судом, зокрема, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і повернуто підприємством зв'язку, з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Враховуючи вищезазначене, а також враховуючи, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.11.2015 р. у справі № 922/6119/15 позовну заяву ТОВ "Літмашімпекс" прийнято до розгляду та призначено на 08.12.2015 р.

Копію зазначеної ухвали 24.11.2015 р. надіслано на вказану позивачем в позовній заяві адресу відповідача, а саме: 61115, м. Харків, вул. Соколова, 11. Відповідач ухвалу отримав 28.11.2016 р., що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням № 6102216795759 (а.с. 20).

Відповідач в судове засідання 08.12.2015 р. свого представника не направив, через канцелярію Господарського суду Харківської області за вх. № 48868 від 07.12.2015 р. подав клопотання (а.с. 21) про відкладення розгляду справи, з посиланням на необхідність ознайомлення з матеріалами справи та надання відзиву на позовну заяву й доказів в підтвердження своєї позиції по справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.12.2015 р. задоволено клопотання відповідача, розгляд справи відкладено на 15.12.2015 р. (а.с. 32-33). Копію зазначеної ухвали 09.12.2015 р. з рекомендованим поштовим повідомленням № 6100705102410 було надіслано на адресу відповідача, а саме: 61115, м. Харків, вул. Соколова, 11.

Представник відповідача в судове засідання 15.12.2015 р. не з'явився.

Як вбачається з рекомендованого поштового повідомлення № 6100705102410 (а.с. 53), копію ухвали від 08.12.2015 р. відповідач отримав 19.12.2015 р., тобто після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 15.12.2015 р.

Інших доказів в підтвердження належного повідомлення відповідачу про час і місце розгляду справи (витягу з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта" з інформацією про отримання відповідачем відповідного поштового відправлення, засвідченої копії реєстру поштових відправлень суду, телефонограми суду з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою відповідача тощо) в матеріалах справи немає.

Згідно п. 3.9 ч. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, рішення місцевого господарського суду підлягає обовязковому скасуванню, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце за сідання суду.

Згідно п.п. 3.9.1. п. 3.9 ч. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що на момент прийняття рішення судом першої інстанції (15.12.2015 р.) відповідач не отримав ухвалу від 08.12.2015 р. про відкладення розгляду справи на 15.12.2015 р., відповідач не був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи.

Проте, судом першої інстанції, в порушення норм процесуального права, було розглянуто справу по суті та прийнято рішення у справі у відсутності представника відповідача, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції в порядку п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Тому в цій частині апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що 10.07.2015 р. на підставі усної домовленості між ТОВ "Літмашімпекс" та ТОВ "Чермет Харків" позивач по видатковим накладним № РН-0000163 від 10.07.2015 р. на суму 21004,20 грн. та № РН-0000186 від 30.07.2015 р. на суму 20025,24 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 41029,44 грн. Вказані видаткові накладні підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін (а.с. 15-16).

Товар отримано представником ТОВ "Чермет Харків" ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреностей № 268 від 10.07.2015 р. та № 308 від 10.07.2015 р. (а.с. 17, 18).

Позивач виставив відповідачеві рахунки-фактури на оплату отриманого товару на загальну суму 41029,44 грн., а саме: рахунок-фактури № СФ-0000179 від 10.07.2015 р. на суму 21004,20 грн. та рахунок-фактури № СФ-0000202 від 30.07.2015 р. на суму 20025,24 грн.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Прийнявши товар по видатковим накладним № РН-0000163 від 10.07.2015 р. та № РН-0000186 від 30.07.2015 р., відповідач узгодив поставку товару на загальну суму 41029,44 грн., чим, фактично, підтвердив наявність у нього зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару.

Відповідач - ТОВ "Чермет Харків" по платіжному дорученню № 612 від 16.11.2015 р. (а.с. 38) частково сплатив вартість товару на суму 10000,00 грн. з простроченням строку, визначеного ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

У відповідача перед позивачем залишилась заборгованість в сумі 31029,44 грн.

У звязку з цим позивач звернувся до місцевого господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 31029,44 грн. основного боргу.

В процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач в повному обсязі сплатив заборгованість по платіжному дорученню № 850 від 30.12.2015 р. на суму 31029,44 грн., що підтверджується наданою представником позивача копіює вищезазначеного платіжного доручення (а.с. 86).

Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 31029,44 грн. основного боргу задоволенню не підлягають.

Отже апеляційна скарга відповідача в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у звязку з простроченням зобовязання щодо оплати поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 454,82 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Загальні положення ст. 530 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до правовідносин з купівлі-продажу, оскільки термін виконання зобов'язання чітко визначений спеціальною нормою права, а саме: ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в Постанові від 30.09.2014 р. у справі № 927/1232/13 та Вищий Господарського Суду України в п. 1 Інформаційного листа від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим Господарським Судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Видаткові накладні № РН-0000163 від 10.07.2015 р. та № РН-0000186 від 30.07.2015 р. є первинними обліковими документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, перевіривши правильність нарахування 3% річних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 454,82 грн.

За таких обставин в цій частині апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобовязаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення не повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, та порушив вимоги процесуального права, тому судова колегія прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу в сумі 31029,44 грн., з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Таким чином, враховуючи, що судом апеляційної інстанції відмовлено в задоволенні вимог позивача про стягнення основного боргу в сумі 31029,44 грн., позивач має відшкодувати відповідачу судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1339,80 грн., що складає 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Враховуючи зазначене та керуючись ст. 129 Конституції України ст.ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15 грудня 2015 року у справі № 922/6119/15 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 31029,44 грн. основного боргу скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літмашімпекс" (62470, Харківська область, Харківський район, с. Яковлівка, вул. Ювілейна, 2, код ЄДРПОУ 36456830, р/р 26004052322353 в ХГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Харків, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чермет Харків" (61115, м. Харків, вул. Соколова, 11, код ЄДРПОУ 36455308, р/р 26007010010430 в ПАТ "А-Банк", МФО 307770) 1339,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 26.02.2016 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.