Рішення № 56127236, 22.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2016р. Справа№ 914/169/16

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Тетевчиці Радехівського району Львівської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів

про скасування оперативно-господарської санкції.

Суддя Манюк П.Т.

при секретарі Підкостельній О.П.

за участю представників:

від позивача: Косендюк Я.А. - адвокат

від відповідача: Булькевич А.В.- представник

Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" про скасування оперативно-господарської санкції.

Ухвалою від 19.01.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08.02.2016 року.

В судовому засіданні оголошувалася перерва.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав, зазначених у позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судових засіданнях просив припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся в господарський суд з позовом до Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" (надалі - відповідач) про скасування оперативно-господарської санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 07.10.2015 р. під час перевірки приладів обліку електричної енергії належних позивачу (споживачу), представниками відповідача було складено акт про порушення № 027856 (надалі - акт), в якому зазначено, що дії споживача призвели до зміни показів приладу обліку: а саме зміна полярності підключення приладу обліку (при підключенні завантаженості до фази «С» диск приладу обліку обертається у зворотню сторону). При цьому, як зазначає позивач, складеним актом не було встановлено порушення цілісності пломб приладу обліку (лічильника). За відсутності порушення цілісності пломб приладу обліку, таке втручання з боку позивача в процес дії приладу обліку технічно є неможливим. І, відповідно, без порушення пломб приладу обліку, неможливо спричинити обертання диску приладу обліку у зворотню сторону і змінити полярність підключення такого приладу.

31.12.2015 р. відповідачем на адресу позивача було надіслано рішення, оформлене протоколом від 25.12.2015 р. № 027856 засідання комісії Радехівського РЕМ ПАТ «Львівобленерго», в якому комісія вирішила на підставі Правил користування електричною енергією та Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, провести позивачу нарахування обсягу та вартості недорахованої електроенергії з дати технічної перевірки - 02.03.2013 р. по дату складання акту на суму 53 624, 98 грн.

Оскільки позивачем не порушено Правила користування електричною енергією, то застосування до нього оперативно-господарської санкції в розмірі 53 624, 98 грн. є незаконним, а відтак рішення комісії Радехівського РЕМ ПАТ «Львівобленерго» щодо нарахування оперативно-господарської санкції, на думку позивача, слід скасувати, у зв'язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

В представленому відзиві та в усних поясненнях, наданих в судових засіданнях, представник відповідача зазначив, що 06.01.2016 р. засіданням комісії виконавчої дирекції ПАТ «Львівобленерго» про перегляд актів про порушення ПКЕЕ, було повторно переглянуто акт, в результаті чого комісія прийняла рішення, затверджене протоколом від 06.01.2016 р. № 027856а-ЛОЕ, яким вирішила нарахування по акту не проводити, а рішення комісії Радехівського РЕМ ПАТ «Львівобленерго», оформлене протоколом від 25.12.2015 р. № 027856 - скасувати.

Зважаючи на викладене, представник відповідача просить суд припинити провадження у вказаній справі, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи із наступних мотивів.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 235 ГК України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 237 Господарського Кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2015 р. під час перевірки приладів обліку електричної енергії позивача, представниками відповідача було складено акт про порушення № 027856, в якому зазначено, що дії споживача (позивача) призвели до зміни показів приладу обліку: а саме зміна полярності підключення приладу обліку (при підключенні завантаженості до фази «С» диск приладу обліку обертається у зворотню сторону).

31.12.2015 р. відповідачем, на адресу позивача, було надіслано рішення, оформлене протоколом від 25.12.2015 р. № 027856 засідання комісії Радехівського РЕМ ПАТ «Львівобленерго», в якому комісія вирішила на підставі Правил користування електричною енергією та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією провести позивачу нарахування обсягу та вартості недорахованої електроенергії з дати технічної перевірки - 02.03.2013 р. по дату складання акту на суму 53 624, 98 грн.

06.01.2016 р. засіданням комісії виконавчої дирекції ПАТ «Львівобленерго» про перегляд актів про порушення ПКЕЕ було повторно переглянуто акт в результаті чого комісія прийняла рішення, затверджене протоколом від 06.01.2016 р. № 027856а-ЛОЕ, яким вирішила нарахування по акту не проводити, а рішення комісії Радехівського РЕМ ПАТ «Львівобленерго», оформлене протоколом від 25.12.2015 р. № 027856 - скасувати.

Приписами ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підставою звернення позивача з відповідним позовом до суду стало рішення, оформлене протоколом від 25.12.2015 р. № 027856 засідання комісії Радехівського РЕМ ПАТ «Львівобленерго», в якому комісія вирішила провести позивачу нарахування обсягу та вартості недорахованої електроенергії на суму 53 624, 98 грн.

Однак, судом встановлено, що рішення, оформлене протоколом від 25.12.2015 р. № 027856 засідання комісії Радехівського РЕМ ПАТ «Львівобленерго», було скасоване протоколом від 06.01.2016 р. № 027856а-ЛОЕ, тобто до подання відповідного позову до суду (як вбачається зі штампу на поштовому конверті позовна заява позивачем надіслана до суду 11.01.2016 р.), тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі, суд зазначає, що провадження у даній справі не може бути припинено за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки, вказаною нормою передбачено, що провадження у справі може бути припинено лише якщо предмет спору став відсутнім після звернення з позовом до суду. У даному випадку рішення, оформлене протоколом від 25.12.2015 р. № 027856, як вже зазначалося вище, станом на день звернення з відповідним позовом до суду було скасоване, а відтак предмет спору перестав існувати до звернення позивача з цим позовом до суду.

В частині вимог позивача про покладення судових витрат на відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 2 ст. 49 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, господарський суд має право покласти не неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Врахуючи те, що відповідачем не надано суду належних доказів в підтвердження того, коли саме ним було надіслано позивачу рішення від 06.01.2016 року, яким скасовано нарахування по акту про порушення від 07.10.2015 р. № 027856, у зв»язку з чим останній змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права, тому суд приходить до висновку, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а відтак судовий збір слід покласти на відповідача.

В частині клопотання про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 6 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 49 ГПК України. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно - правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7).

Таким чином, врахувуючи складність справи, затрачений адвокатом позивача час на підготовку матеріалів для звернення до суду та на участь у судових засіданнях, оцінивши обсяг послуг, що були надані позивачу адвокатом, суд прийшов до висновку, що сплачені позивачем у справі витрати на послуги адвоката в сумі 6 000,00 грн. є завищеними, а тому вважає за необхідне відшкодувати позивачу витрати на послуги адвоката у розмірі 3 % від суми нарахованих йому оперативно-господарських санкцій, які в подальшому відповідачем були самостійно скасовані, тобто стягненню з відповідача підлягають 1 608, 74 грн. вказаних витрат.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1, 33, 44, 49 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (80221, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму в розмірі 2 986, 74 грн., з яких:

- 1 608, 74 грн. - витрат на оплату послуг адвоката;

- 1 378, 00 грн. - судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 25.02.2016 року.

Суддя Манюк П.Т.