Ухвала суду № 56125231, 23.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/5399/15

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

23 лютого 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Граб Л.С. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної Марини Анатоліївни про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання включити до реєстру вкладників публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» та зобов'язати виплатити суму вкладу в розмірі 200000 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 14 листопада 2014 року між публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (скорочене офіційне найменування - ПАТ "ВіЕйБі Банк") (далі - Банк) та ОСОБА_3 (Вкладник) укладено договір банківського вкладу "НВУ №861994/2014 (далі - "Договір").

Згідно пп. 1.2- 1.4 Договору Банк відкриває на ім'я Вкладника вкладний рахунок за вкладом на вимогу "Для виплат" НОМЕР_1. На цей рахунок може бути перерахований Вклад та нараховані, але не отримані вчасно, Вкладником проценти за цим вкладом по закінченні строку його дії. Сума початкового вкладу - 160 000,00 грн. Мінімальна сума Вкладу - 500,00 грн.

Відповідно до п. 1.7 Договору, дата вимоги вкладником вкладу - 14 лютого 2015 року.

Відповідно до копій платіжних доручень №3818731 від 14 листопада 2014 року, №5354581 від 20 листопада 2014, позивачем на вказаний депозитний рахунок ПАТ "ВіЕйБі Банк" були перераховані кошти в розмірі 200 000,00 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21 листопада 2014 року по 20 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначену уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в ПАТ "ВіЕйБі Банк".

17 лютого 2015 року Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації до 20 березня 2015 року.

Постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №188 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" призначено Славкіну Марину Анатоліївну.

20 квітня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про включення його до переліку та до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та здійснення відповідних виплат.

Станом на момент звернення з позовом до суду позивачем не отримано відповіді на його заяву від 20 квітня 2015 року.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а тому звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено правомірність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Водночас, право Уповноваженої особи на перевірку правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що жодна з перелічених вище підстав, вказаних у частині 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не підпадає до застосування у спірному випадку. Не вказано конкретної підстави згідно з цим Законом й відповідачем.

Крім того, в запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі не зазначено підстав нікчемності правочину, перелік яких визначено ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», однак зазначено, що уповноважена особа керувалась п. 2 ст. 37, ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з метою недопущення дій, що призводять до зростання гарантованої суми, яка підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою правління Національного банку України від 03 жовтня 2014 року №631/БТ було встановлено обмеження в діяльності ПАТ "ВіЕйБі Банк» - не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Однак, відповідачем не встановлено доказів того, що договір банківського вкладу «НВУ» №861994/2014 від 14 листопада 2014 року порушує публічний порядок та є нікчемним у розумінні вимог цивільного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладом є кошти, які, зокрема, надійшли для вкладника на умовах договору банківського вкладу (депозиту).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про правомірність дій Уповноваженої особи у зв'язку з тим, що на рахунок позивача грошові кошти надійшли з рахунку іншої особи (ОСОБА_8.), є безпідставними, та не свідчать про нікчемність укладеного договору.

Відповідно до пункту 7.14 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства (затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року №346 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) банк з дня отримання рішення Національного банку про зупинення/обмеження або припинення окремого виду здійснюваних банком операцій:

а) протягом трьох робочих днів письмово повідомляє клієнтів, з якими укладені договори про здійснення операцій, які:

обмежені або зупинені згідно з цим рішенням, - про надання послуг з установленими Національним банком обмеженнями;

припинені згідно з цим рішенням, - про необхідність розірвання таких договорів та закриття клієнтами відповідних рахунків;

б) у порядку, строки та в обсягах, які встановлені Національним банком, надає Національному банку інформацію щодо стану виконання цього рішення.

Однак ПАТ "ВіЕйБі Банк" не вчинив дій, спрямованих на розірвання договору банківського вкладу «НВУ» №861994/2014 від 14 листопада 2014 року, укладення якого призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з пунктом 7.17 вказаного вище Положення Національний банк, якщо банк не забезпечив виконання рішення Національного банку щодо обмеження, зупинення чи припинення окремих видів здійснюваних банком операцій, здійснення яких рішенням Національного банку зупинено, обмежено чи припинено, або не виправив виявлені в його діяльності порушення в установлений строк, або недотримав умов обмеження/зупинення, може прийняти рішення про:

- продовження строку дії заходу впливу у вигляді обмеження або зупинення операцій;

- застосування до банку інших заходів впливу.

При цьому, статтею 228 ЦК встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і можуть бути визнані недійсними (частина 3 статті 215 ЦК).

Частиною 1 статті 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, саме по собі укладення ПАТ «ВіЕйБі Банк» договору від 14 листопада 2014 року (у період встановленого обмеження) не призводить до автоматичного визнання такого правочину нікчемним, оскільки він не є таким, що порушує публічний порядок, та відповідає чинному законодавству.

Отже, посилання апелянта на постанову Правління Національного банку України №631/БТ від 03 жовтня 2014 року, як на підставу для визнання нікчемності угоди, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року відстрочено уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіній Марині Анатоліївні сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року до закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки станом на час закінчення розгляду справи судовий збір за подання апеляційної скарги уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіною Мариною Анатоліївною не сплачено, він підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року - без змін.

Стягнути з уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни в дохід Державного бюджету України (ОДЕРЖУВАЧ: УК у м. Вінниці (м. Вінниця), код платежу 22030101, Код ЄДРПОУ: 38054707, Банк: ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО: 802015, Р/р: 31212206781002) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2735,92 грн.

Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбаченим цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Граб Л.С. Боровицький О. А.