Ухвала суду № 56121916, 25.02.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1815/4795/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/517/13 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 44

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області заяву відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції про розяснення рішення Апеляційного суду Сумської області від 21 березня 2013 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення права користування жилим приміщенням шляхом виселення, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 січня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 21 березня 2013 року рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 січня 2013 року скасовано, ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Позбавлено ОСОБА_4 права користування належною ОСОБА_3 на праві власності 67/100 частиною житлового будинку, розташованого в м. Ромни, 4-й пров. Маяковського, 26, шляхом її виселення.

15 грудня 2015 року до Апеляційного суду Сумської області надійшла заява від відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції про розяснення вказаного рішення Апеляційного суду Сумської області з наступних питань:

- які саме 67/100 частин житлового будинку № 26 по 4 пров. Маяковського в м. Ромни належні ОСОБА_3;

- чи можливо виселити ОСОБА_4, залишивши в будинку недієздатну особу ОСОБА_5, опікуном якого вона є.

Колегія суддів вважає, що заява про розяснення рішення суду не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій розяснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Виходячи з цього, Пленум Верховного Суду України в п.21 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 вказав, що відповідно до статті 221 ЦПК роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.

Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення заяви відділу ДВС Роменського міськрайонного управління юстиції, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту заяви про розяснення рішення суду апеляційної інстанції, відділ державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції у зверненні стосовно розяснення питання про можливість виселення відповідача ОСОБА_4 при наявності обставин того, що у будинку залишиться недієздатний син ОСОБА_5, опікуном якого вона є, фактично просить розяснити вирішення того питання, що не було окремим предметом розгляду, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, хоча в рішенні Апеляційного суду від 21 березня 2013 року є посилання на те, що відповідач втратила право користування спірним житлом і підлягає виселенню з нього, незважаючи на обставини того, що вона є опікуном свого сина, який мешкає у тому ж будинку.

Отже, в зазначеній частині державний виконавець фактично просить внести в рішення апеляційного суду нові дані, що є неприпустимим під час вирішення питання про розяснення рішення суду.

Що стосується питання, які саме 67/100 частин спірного жилого будинку належать позивачці ОСОБА_3, так як саме з цієї частини будинку відповідач має бути виселена, на чому наголошується в заяві про розяснення, то воно також не підлягає розясненню, враховуючи, що вказане питання можливо зясувати шляхом вивчення таких правоустановлюючих документів, як свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17 лютого 1994 року, відповідно до якого позивач ОСОБА_3 стала власником всього жилого будинку № 26 по 4-му провулку Маяковського у м. Ромни, Сумської області, з перерахуванням всіх його складових, - та договору дарування частини будинку від 14 листопада 2008 року, згідно з яким позивач ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_6 33/100 частин спірного нерухомого майна з посиланням на конкретні приміщення, що були подаровані.

Тобто, всі ті приміщення в будинку, що залишились, і входять до його 67/100 частин, що належать позивачу.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для розяснення рішення апеляційного суду, так як його розуміння не викликає труднощі і це рішення не ускладнює його реалізацію, у звязку з чим заяву відділу ДВС необхідно залишити без задоволення, відмовивши йому у розясненні рішення.

Керуючись ст.ст. 221, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Заяву відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції про розяснення рішення суду залишити без задоволення, відмовивши відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції в розясненні рішення Апеляційного суду Сумської області від 21 березня 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення права користування жилим приміщенням шляхом виселення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді -