Ухвала суду № 56121300, 25.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/66/16

Номер справи місцевого суду: 520/14588/14-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Коваль В. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Коваля В.Г.,

суддів Балабана В.Ф., Балана В.Д.

при секретарі Железнові В.В.

за участю прокурора Єщенко Н.В.

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса кримінальне провадження №12014160480003696 від 09.09.2014 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2015 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні чотирьох малолітніх дітей, працюючого ВАТ «Міжнародний торгівельний дім», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 та Петрова б. 47 кв. 174,

визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 на суму 2350 гривень задоволено, стягнуто вказану суму з обвинуваченого ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком місцевого суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, яке було скоєне за наступних обставин.

14.08.2014 року ОСОБА_5, діючи з корисних спонукань, вступив в попередню змову з неповнолітнім ОСОБА_6, (який засуджений вироком Київського районного суду м. Одеси від 24.10.2014р.) направлену на відкрите викрадення чужого майна, визначивши обєктом свого злочинного посягання майно наявне у ОСОБА_4

Реалізуючи свій злочинний намір 14.08.2014 р., між 15.00 та 16.00 годинами, ОСОБА_5 і неповнолітній ОСОБА_6, прибули за місцем мешкання ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_1. В підїзді біля дверей квартири ОСОБА_4, ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_4, схопив його руками за горло і руки та став утримувати, чим подавив його опір, а неповнолітній ОСОБА_6, в цей час шляхом ривка, з плеча ОСОБА_4 умисно відкрито викрав сумку чорного кольору, вартістю 1 500 гривень в якій знаходились чотки з хрестом з каміння «Янтар», вартістю 700 гривень, флеш-карта памяті на 16 ГБ, вартістю 150 гривень, а також речі які вартості не мають, але є важливими особистими речами, такі як: паспорт громадянина України на імя ОСОБА_4, водійські права на імя ОСОБА_4, ключі.

Після цього, ОСОБА_5 і неповнолітній ОСОБА_6, з викраденим майном. зникли з місця скоєння злочину розпорядившись ним на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_4 матеріальний збиток на загальну суму 2 350 гривень.

Не погодившись із вироком суду, ОСОБА_5 подав а нього апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким його виправдати.

Свої доводи обвинувачений мотивує тим, що він ніяких злочинів у відношенні ОСОБА_7 не скоював. В підтвердження цього він заявляв клопотання про допит свідків, які судом допитані не були.

На думку ОСОБА_5 підставою для скасування вироку є порушення судом п. 2 ч.1 ст. 409 КПК України, а саме невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження.

В доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_5 посилається на порушення його прав, оскільки обвинувальний акт, на його думку, не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, оскільки в ньому відсутнє формулювання обвинувачення, та в самому обвинувальному акті вказано, що він скоїв кримінальне правопорушення, що не відповідає вимогам підпункту «а» п. 3 ст.6 Європейської конвенції з прав людини.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисників, які підтримали доводи апеляційної скарги та доповнення до неї та просили закрити кримінальне провадження, потерпілого та прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити вирок без зміни, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги і доповнення до неї,, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Згідно з ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Ці вимоги закону судом першої інстанції не були дотримані.

Зокрема, відповідно до ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку належить зазначати формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Статтею 3 КПК Українивизначено основні терміни, серед яких обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим устатті 291цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Суд першої інстанції, під час підготовчого провадження, зобов'язаний був, крім іншого, перевірити відповідність обвинувального акту вимогам КПК України, та з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття судових рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України.

Як убачається зі змісту обвинувального акту (а.с.2-4), та обвинувального акту після зміни обвинувачення (а.с.72-74), досудовим слідством не сформульовано ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 186 КК України, так як обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки в ньому не містилось формулювання обвинувачення, а наявні лише виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правова кваліфікація кримінального правопорушення.

Не коректним є також твердження в обвинувальному акті, що ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення, оскільки цим порушуються права обвинуваченого передбачені п.10 ч.1 ст.7 загальних засад кримінального провадження, а саме презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, та ч.2 ст.6 Європейської конвенції з прав людини (право на справедливий суд), відповідно до якої, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Відповідно до законодавства України, винуватість особи встановлюється лише судом.

Суд першої інстанції, під час підготовчого судового засідання, не звернув увагу на невідповідність обвинувального акту вимогам КПК, та не прийняв рішення про її усунення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу й на те, що під час судового розгляду ОСОБА_5, відповідно до п.1 ч.4 ст 43 КПК України, вимагав виклику та допиту свідків захисту (а.с.44, 49-50, 51). Натомість не всі свідки були допитані, не зважаючи на те, що суд визнав можливим їх допитати.

Вказані вище порушення вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК Україниє істотними, оскільки вони перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, та є підставою для скасування вироку суду першої інстанції й направленню кримінального провадження на новий розгляд у суді першої інстанції, зі стадії підготовчого судового засідання, оскільки вказані порушення не можуть бути усунуті в повному обсязі під час перегляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно розглянути кримінальне провадження відповідно до вимог закону, вжити передбачених кримінальним процесуальним законом заходів для усунення вищевказаних порушень, та, на підставі поданих сторонами і досліджених у судовому засіданні доказів, об'єктивно з'ясувати обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, дати юридичну оцінку доказам у справі в їх сукупності, та у межах висунутого обвинувачення прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення, і, у разі визнання ОСОБА_5 винуватим у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, призначити йому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.

При вирішені питання щодо міри запобіжного заходу відносно ОСОБА_5, то враховуючи його сімейний стан а також те, що покладені на нього обовязки обвинувачений не порушував, колегія суддів вважає за необхідне залишити її без зміни, у вигляді застави в сумі 26020 гривень.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 414, 415, 419 КПК України колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2015 року, яким ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 років позбавлення волі скасувати.

Призначити новий розгляд вказаного кримінального провадження у суді першої інстанції, зі стадії підготовчого засідання, в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 залишити без зміни, у вигляді застави в сумі 26020 гривень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області

ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10