Рішення № 56120851, 23.02.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18210/15-ц

Провадження № 2/522/1700/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді Кравчук Т. С.,

при секретарі Антонецькому С. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ПАТ «Імексбанк», треті особи: Фонд соціальної допомоги імені доктора ОСОБА_3, ПАТ «Фінансово-інвестиційне товариство «Фонд», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання права,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі договорів про заміну кредитора в зобовязанні звернулися до суду з позовом до ПАТ «Імексбанк» про визнання з 27 січня 2015 р. їх цивільних прав як нових кредиторів і, відповідно, вкладників банку по договорах банківського вкладу, укладеним між ПАТ «Фінансово-інвестиційне товариство «Фонд» і відповідачем.

У своїй спільній заяві від 25.01.2016 р позивачі просять про збільшення розміру позовних вимог за ОСОБА_1 на суму в розмірі 24263 грн. 11 коп. (двадцять чотири тисячі двісті шістдесят три гривні 11 копійок), а за ОСОБА_2 на суму 384 грн. 63 коп. (триста вісімдесят чотири гривні 63 копійки).

Свої вимоги позивачі, які є інвалідами 1-ої та 2-ої групи, обґрунтували доводами, що уклавши з ПАТ «Фінансово-інвестиційне товариство «Фонд» і Фондом соціальної допомоги імені доктора ОСОБА_3 договори про заміну кредитора в зобовязанні /відступлення права вимоги/ вони набули права нових кредиторів і, відповідно, вкладників банку. Посилаючись на викладене позивачі просять визнати їх цивільні права в якості вкладників банку. Представник позивачів просив задовольнити їхні позови повністю.

Відповідач письмові заперечення проти позову не надав. Представник відповідача в своїх поясненнях вказав, що позивачі не є вкладниками ПАТ «Імексбанк» оскільки Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах, не передбачено виплату відшкодування особам, які не є вкладниками банку.

Представник третіх осіб ПАТ «Фінансово-інвестиційне товариство «Фонд» і Фонду соціальної допомоги імені доктора ОСОБА_3 просив вимоги позивачів задовольнити повністю.

Представник третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, сповіщений в належному порядку, в судове засідання не з'явився.

Вивчивши всі фактичні обставини справи, на яких засновані позовні вимоги, суд на підставі всебічного, повного, обєктивного дослідження наявних у справі доказів встановив наступне.

Фонд соціальної допомоги імені доктора ОСОБА_3 5.07.1991 р. виступив засновником і з тих пір є власником контрольного пакета акцій ПАТ «Фінансово-інвестиційне товариство «Фонд». Рештою акціонерами ПАТ «Фінансово-інвестиційне товариство «Фонд» є благодійні організації та соціальні установи України.

Згідно з висновками ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.11.2015 р. по аналогічній справі спірні правовідносини регулюються положеннями ст.ст.509,512,514,526 ЦК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

На підставі ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Згідно до положень ч.ч.1,2,3 ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до положень ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно підп.1) ч.2 ст.16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

На підставі положень ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі своїм статутом та Висновку постійної комісії із соціальної політики Одеської міської ради від 17 травня 2000 р. Фонд соціальної допомоги імені доктора ОСОБА_3 є неурядовою благодійною організацією, яка представляє інтереси й права членів Фонду. Позивачі інваліди 1-ої і 2-ої групи є членами Фонду соціальної допомоги імені доктора ОСОБА_3, що підтверджується довідкою останнього від 27.08.2015 р.

18 грудня 2013 р. між ПАТ «Фінансово-інвестиційне товариство «Фонд», Фондом соціальної допомоги імені доктора ОСОБА_3, з одного боку, і позивачами, з іншого боку, згідно до положень ч.1 ст.6 ЦК України були укладені договори про спільний захист соціальних прав, на підставі яких у випадку виникнення загрози неплатоспроможності банку, у якому розміщені вклади третіх осіб, останні відповідно до положень ст.512 ЦК України уступають позивачам право вимоги на відповідні вклади у відповідному банку.

19 грудня 2013 р. між ПАТ «Фінансово-інвестиційне товариство «Фонд» й відповідачем згідно до положень ст.1058 ЦК України був укладений договір банківського вкладу строком на один рік з оплатою по ставці 20% річних, а саме № 370/13 («Стандарт+») на суму в розмірі 210000 (двісті десять тисяч) гривень. 26 грудня 2013 р. між сторонами за даним договором було укладено додаткову угоду про збільшення банківського вкладу на 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень, а 18 грудня 2014 р. - про продовження терміну договору до 18 березня 2015 р.

Таким чином, загальна сума банківського вкладу за зазначеним договором становила 228 000 (двісті двадцять вісім тисяч) гривень.

Відповідно до положень ч.1 ст.1058 ЦК України з моменту укладення зазначеного договору банківського вкладу третя особа набула правовий статус вкладника банку.

27 січня 2015 р. із засобів масової інформації ПАТ «Фінансово-інвестиційне товариство «Фонд» довідалось про наявність загрози настання неплатоспроможності відповідача. 27 січня 2015 р. ця третя особа на підставі зазначених договорів про спільний захист соціальних прав, а також положень ст.512 ЦК України уклала з позивачами договори про заміну кредитора в зобовязанні /відступлення права вимоги/. На підставі п. 4 зазначених договорів ця третя особа зобовязувалася повідомити відповідача про заміну кредитора в даному зобовязанні.

27 березня 2015 р. згідно до положень ч. 1 ст. 517 ЦК України ця третя особа звернулася на імя відповідача з листом № 29 про визнання позивачів новими кредиторами і, відповідно, вкладниками банку замість себе як первісного кредитора. Цій лист відповідач залишив без відповіді.

З листа відповідача по справі за № 8 від 04.01.2016 р. випливає, що третій особі - Фонду соціальної допомоги імені доктора ОСОБА_3 - були нараховані відсотки: за договором від 19.12.2013 р. (сума вкладу - 130 000 грн., залишок на 18.12.2014 р - 20 000 грн.) 384 грн. 63 коп., а за договором від 19.12.2013 р. (сума вкладу - 1 230 000 грн.) 24 263 грн. 11 коп.

11.01.2016 р. Фонд соціальної допомоги імені доктора ОСОБА_3 на підставі положень ст.512 ЦК України уклав договори № 1 і № 2 про заміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги) з позивачами по справі на суми зазначених нарахованих відсотків, відповідно, за договором № 369/13 (сума вкладу в розмірі 1 230 000 грн.) з ОСОБА_4 на суму - 24 263 грн. 11 коп. (двадцять чотири тисячі двісті шістдесят три гривні 11 копійок) і за договором № 371/13 (сума вкладу 20 000 грн.) з ОСОБА_2 на суму - 384 грн. 63 коп. (триста вісімдесят чотири гривні 63 копійки).

З моменту підписання зазначених договорів відступлення права вимоги позивачі набули статусу кредиторів банку - відповідача по справі - замість Фонду соціальної допомоги імені доктора ОСОБА_3 за згаданими зобов'язаннями, що виникли в зв'язку з нарахуванням відсотків (ч.ч.1, 5 ст. 1061 ЦК України). На підставі п. 4 зазначених договорів ця третя особа зобовязувалася повідомити відповідача про заміну кредитора в даному зобовязанні.

25.01. 2016 р. згідно до положень ч. 1 ст. 517 ЦК України ця третя особа звернулася на імя відповідача з листом № 5 про визнання позивачів новими кредиторами і, відповідно, вкладниками банку замість себе як первісного кредитора. Цій лист відповідач залишив без відповіді.

Оцінюючи всі обставини справи в їхній сукупності суд доходить до висновку, що зазначені договори про спільний захист соціальних прав від 18.12.2013 р. і вказані договори про заміну кредитора в зобовязанні /відступлення права вимоги/ укладені в повній відповідності з положеннями Конституції і законів України, в тому числі і такими загальними засадами цивільного законодавства, як свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Фінансово-інвестиційне товариство «Фонд», Фонд соціальної допомоги імені доктора ОСОБА_3 та позивачі виконали всі вимоги, передбачені положеннями ст.ст. 512-517 ЦК України. Зокрема, треті особи повідомили відповідача про заміну кредитора в зобовязанні, поіменно вказали нових кредиторів, їх реквізити, а також передали всі договори про заміну кредитора в зобовязанні /відступлення права вимоги/ у якості відповідних доказів виникнення правовідносин між позивачами і відповідачем. Відповідно на підставі положень ст.ст. 514,517,1058 ЦК України з цього моменту позивачі набули правовий статус вкладників банку, а вищезгадані договори банківського вкладу набули характеру публічного договору, оскільки згідно до положень ч. 2 ст. 1058 ЦК України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст.633 цього Кодексу).

На підставі положень ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обовязок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги звязку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).

На підставі наведених положень чинного законодавства України та відповідно до зазначених договорів про заміну кредитора в зобовязанні /відступлення права вимоги/ суд прийшов до висновку, що відповідач був зобовязаний визнати позивачів новими кредиторами і, відповідно, вкладниками банку. Таким чином, у позивачів згідно до положень ст.514 ЦК України з 27.01.2015 р. та з 11.01.2016 р. виникли цивільні права нових кредиторів і, відповідно, вкладників ПАТ «Імексбанк», а саме у ОСОБА_1 на загальну суму в розмірі 138 263 гривні 11 копійок (сто тридцять вісім тисяч двісті шістдесят три грн. 11 коп.) у ОСОБА_2 на загальну суму 114 384 гривні 63 копійки (сто чотирнадцять тисяч триста вісімдесят чотири гривні 63 коп.).

Суд також зазначає, що спірні правовідносини між позивачами і відповідачем на момент розгляду даної справи регулюються наведеними положеннями ЦК України, а не Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому суд зазначає, що відповідно до положень ч. 5 ст. 36 даного Закону України укладення договорів про заміну кредитора в зобовязанні /відступлення права вимоги/ під час діяльності тимчасової адміністрації в банку не заборонено.

Суд також відзначає, що основні права неурядових благодійних організацій підлягають захисту в якості прав людини відповідно до положень ст.1 Протоколу № 1, ст. 34 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р.) та Узагальнення судової практики Верховного Суду України «Судова практика відносно права власності при розгляді цивільних справ Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, здійсненого 1.07.2004 р.

На підставі положень ст. 46 Конституції України соціальний захист громадян України повинен забезпечуватись крім держави також і благодійними організаціями, що діють на підставі Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Таким чином, захист прав благодійних організацій України відповідає вимогам ст.ст.3,46,48 Конституції України. Тобто захист прав неурядових благодійних організацій повинен здійснюватися на підставі положень розділу II (права, свободи та обовязки людини і громадянина) Конституції України.

Всі права людини універсальні, неподільні, взаємозалежні і взаємоповязані. Економічні і соціальні права людини підлягають захисту на підставі Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права (Ратифікованого Указом Президії Верховної Ради УРСР № 2148-VIII від 19.07.73 р.)

Права інвалідів підлягають захисту на підставі положень ст. 15 Європейської соціальної хартії (Ратифікованої із заявами Законом № 137-V від 14.09.2006, ВВР, 2006, № 43, ст. 418) і Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.

Згідно до положень ч. 2 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ч. 2 ст. 10 ЦК України, ч. 2 ст. 2 ЦПК України якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно до положень ст. 3 Основного Закону України людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 13 Конституції України всі субєкти права власності рівні. Право власності підлягає захисту на підставі ст. 41 Конституції України. Отже права власності благодійних організацій в Україні підлягають захисту в такій же мірі і порядку, як і права фізичних осіб громадян України.

На підставі ч. 5 с. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно до положень ст. 8 Основного Закону України норми Конституції мають найвищу юридичну силу.

Згідно до положень п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.96 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Згідно до положень ч.1 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 р. рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК).

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ПАТ «Імексбанк», треті особи: ПАТ «Фінансово-інвестиційне товариство «Фонд», Фонд соціальної допомоги імені доктора ОСОБА_3, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання права задовольнити повністю.

Визнати позивачів на суму основного боргу з 27 січня 2015 р., а на суму відсотків з 11.01.2016 р. вкладниками Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», а саме:

- ОСОБА_1 на загальну суму в розмірі 138 263 гривні 11 копійок (сто тридцять вісім тисяч двісті шістдесят три грн. 11 коп.);

- ОСОБА_2 на загальну суму в розмірі 114 384 гривні 63 копійки (сто чотирнадцять тисяч триста вісімдесят чотири гривні 63 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду

Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя: 23.02.2016