Ухвала суду № 56119966, 22.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/2098/15-ц 22.02.2016 22.02.2016 22.02.2016

Провадження №22-ц/784/477/16

Головуюча першої інстанції: Франчук О.Д.

Категорія - 39 Доповідач апеляційного суду:ОСОБА_1І

У Х В А Л А

Іменем України

22 лютого 2016р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Самчишиної Н.В.

ОСОБА_2

із секретарем

судового засідання: ОСОБА_3

з участю

позивачки - ОСОБА_4

третьої особи - ОСОБА_5

представника

позивачки - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_4 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25.12.2015 р., у справі за

позовом

ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Арбузинського районного нотаріального округу Миколаївської області - ОСОБА_7 (далі - нотаріус), ( третя особа - ОСОБА_5) про визнання незаконною відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії та покладення на нього зобовязання про вчинення нотаріальних дій,

встановила:

17.11.2015 р. ОСОБА_4 звернулася з позовом до приватного нотаріуса про визнання незаконною відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії та покладення на нього зобовязання про видачу свідоцтва про право на спадщину, як такій, що пережила іншого з подружжя та свідоцтва про право власності на частку у спільному сумісному майні.

Позивачка зазначала, що 26.03.2014 р. помер ОСОБА_8- її колишній чоловік та батько їх спільної дочки- Рошка Л.В.

За життя чоловіка вони, як подружжя, склали спільний заповіт, який було посвідчено 22.12.2007 р. приватним нотаріусом ОСОБА_9

За цим заповітом все належне їм спільне сумісне майно заповідається ОСОБА_5

Того ж дня чоловік склав виключно від свого імені заповіт, посвідчений тим же нотаріусом на користь доньки, яким заповів їй три земельні ділянки, у тому числі земельну ділянку для обслуговування будинку по вул. Маяковського № 74.

В подальшому рішенням Арбузинського районного суду від 23.12.2014 р., ухваленим за її позовом, визнано земельну ділянку для обслуговування житлового будинку № 74 по вул. Маяковського смт. Констянтинівка Арбузинського району обєктом права спільної сумісної власності.

Приватним нотаріусом ОСОБА_7 їй було безпідставно відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка та свідоцтва про право власності на частку у спільному сумісному майні після смерті другого з подружжя.

Вважаючи таку відмову незаконною позивачка просила про задоволення позову.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25.12.2015 р. постановлено про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду наявним доказам та дійсним обставинам справи, які свідчать про незаконність дій нотаріуса та наявність підстав для визнання для видачі відповідних свідоцтв.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах оскарження, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, судова колегія приходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст. 7 Закону України «Про нотаріат» ( далі Закон - №3425-XII), нотаріус, який вчиняє нотаріальні дії, у своїй діяльності керується законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженями Кабінету Міністрів України, наказами Міністра юстиції України та іншими нормативними актами і ратифікованими міжнародними угодами.

Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить закону ( ст. 49 Закону-№3425-XII ).

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків ( спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб ( спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Особливим видом особистого розпорядження є спільний заповіт подружжя (ст. 1243 ЦК) стосовно майна, яке є обєктом їх права спільної сумісної власності.

Особливість цього виду заповіту полягає у тому, що спадкодавці вправі змінити його лише за життя обох з подружжя.

Крім того, у разі смерті одного з подружжя спадкування не відбувається, а здійснюється лише простий перехід частки померлого подружжя до того, що пережив.

І тільки у разі смерті останнього відкривається спадщина та відбувається перехід прав і обовязків померлого (спадщини) до спадкоємця, зазначеного подружжям у спільному заповіті ( ч.2 ст. 1243 ЦК).

Дійсно, у разі спадкування за законом або заповітом, у разі смерті одного з подружжя нотаріус, відповідно до приписів ст. 67, ст.70 Закону - №3425-XII, зобовязаний видати іншому з подружжя свідоцтво про право власності на 1/2 частку у спільному сумісному майні, а також видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті одного з подружжя.

Такий же обовязок при простому спадкуванні покладено на нотаріуса і приписами підп. 4.21 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ( далі Порядок).

Що стосується випадків спадкування за спільним заповітом подружжя, то ні норми Закону - № 3425-XII, ні приписи Порядку чи Правила ведення нотаріального діловодства ( затв. наказом Міністра юстиції України №3253/5 від 22.12.2010 р., далі - Правила) не передбачають можливості видачі свідоцтв одному з подружжя після смерті іншого.

В цьому випадку, перехід частки померлого до того який пережив іншого з подружжя, оформленню відповідними свідоцтвами не здійснюється, оскільки нотаріусом накладається заборона на відчуження спільного сумісного майна подружжя, відповідно до приписів ч. 4 ст. 1243 ЦК.

Така заборона за загальними положеннями наведених нормативних приписів може бути знята нотаріусом лише після смерті останнього з подружжя та відкриття спадщини з видачею єдиного документа, передбаченого формою № 12-1 Правил, а саме: «Свідоцтва про право на спадщину за заповітом подружжя на нерухоме майно, що переходить до єдиного спадкоємця».

З матеріалів справи вбачається, що обєктом права спільної сумісної власності подружжя, яке за їх спільним заповітом передане у спадок єдиному спадкоємцю ОСОБА_5, являється будинок по вул. Маяковського № 74 смт. Констянтинівка Арбузинського району Миколаївської області та земельна ділянка, яка призначена для його обслуговування.

Подружжя не зазначили себе спадкоємцями за спільним заповітом, чи в порядку підпризначення спадкоємця ( ст. 1244).

Нотаріусом відмовлено у видачі позивачці відповідних свідоцтв на частку у спільному майні та на частку спадщини після смерті чоловіка за спільним заповітом.

Суд повно та всебічно дослідив встановлені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам та з врахуванням обсягу вимог, прийшов правильного висновку щодо правомірності дій нотаріуса, правильно виходячи з того, що після смерті одного з подружжя, який пережив іншого не вправі змінити чи скасувати спільний заповіт.

У цьому випадку спадщина не відкривається, нотаріусом накладається заборона на відчуження спільного сумісного майна та відбувається лише простий перехід частки померлого до подружжя, який пережив його, без оформлення та видачі відповідних свідоцтв.

З врахуванням таких висновків судом постановлене правильне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для видачі нотаріусом відповідних свідоцтв після смерті чоловіка, незалежно від наявності спільного заповіту, не заслуговують на увагу, оскільки головною особливістю спадкування за спільним заповітом подружжя є те, що спадщина відкривається лише після смерті останнього з подружжя.

Після смерті ж одного з подружжя перехід частки померлого до того , який пережив його, відбувається без оформлення свідоцтв, які видаються у разі простого спадкування.

Посилання на неможливість укладення договорів щодо споживання комунальних послуг та відповідних субсидій без отримання правовстановлюючих документів на будинок, не заслуговують на увагу, оскільки, по-перше, таких доказів позивачкою не надано, а по друге, правовий статус споживача, як його визначено у ст. ст. 1, 20 Закону України «Про комунальні послуги» дає підстави вважати, що договір на споживання цих послуг може бути укладено як з власником будинку так із особами, які проживають у ньому на законних підставах та фактично споживають надані комунальні послуги.

Це ж саме стосується і можливості отримання відповідних житлових субсидій.

Інші доводи також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25.12.2015 р. залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І.Галущенко

Судді: Н.В. Самчишина

ОСОБА_2