Рішення № 5611992, 11.08.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.08.09 р. Справа № 22/4

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,при секретарі Петровій Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка Донецької області,

до відповідача Колективного підприємства „Софія”, м.Краматорськ Донецької області,

про стягнення 2038,22 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 2134 від 23.06.2009р.

від відповідача: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватний підприємець ОСОБА_1, м.Горлівка Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Колективного підприємства „Софія”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 2038,22 грн.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на простроченні грошового зобовязання Відповідачем, яке виникло з договору, укладеного в порядку статті 181 Господарського кодексу України, спрощеним способом шляхом оформлення видаткових накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав видаткові накладні № ММ-004062 від 16.04.2008р., № ММ-004063 від 16.04.2008р., № ММ-010938 від 20.08.2008р., вимогу № 101 від 15.05.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує нормами статей 1, 2, 49, 54-57, 66, 67, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, статей 530, 610, 611 Цивільного кодексу України.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, витребувані документи не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як місцезнаходження Відповідача, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

В порядку частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують права та обовязки, у сторін виникли означені цивільні права та обовязки.

Позивач (Продавець) в порядку статті 181 Господарського кодексу України здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару 16.04.2008р. та 20.08.2008р. на загальну суму 2038,22грн., що підтверджується видатковими накладними №ММ-004062 від 16.04.2008р. на суму 173,09 грн., № ММ-004063 від 16.04.2008р. на суму 450,48 грн., № ММ-010938 від 20.08.2008р. на суму 1414,65 грн.

Вказані накладні містять підписи представників Відповідача, що підтверджує отримання поставленого товару та відсутність претензій щодо його кількості та якості. Підписи Позивача на зазначених накладних відсутні. Однак, їх зміст: суть умов правочину поставки найменування сторін, асортимент та вартість товару, а також пояснення, надані передставником Позивача в судовому засіданні, підтверджують виконання Позивачем зобовязання щодо передачі товара у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали, які підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить змісту видаткових накладних, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу ( статті 655-697Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України та змісту видаткових накладних Позивач (Постачальник) зобовязується передати у власність Відповідача (Покупця) товар, а Покупець зобовязується прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім. Докази незгоди останнього з належністю виконання Постачальником своїх зобовязань щодо передачі товару суду не надавалися.

Грошове зобовязання Покупця перед Постачальником на 2038,22грн. на момент прийняття рішення суду не виконане. Наведене є порушенням статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Позивачем до матеріалів справи додано лист №101 від 15.05.2009р., згідно з яким він звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості. Факт отримання останнім зазначеного документу підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення від 19.05.2009р.

Таким чином, строк виконання зобовязання по оплаті поставленого товару за видатковими накладними у Відповідача відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України настав 26.05.2009 року.

Оскільки наведені факти свідчать про невиконання Відповідачем взятих на себе зобовязань щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка Донецької області, до Колективного підприємства „Софія”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 2038,22 грн. Задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Колективного підприємства „Софія” (84303, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Ставропольська, б.4, р/р 26006239861570 в ДОФ АКБ УСБ в м. Донецьк, МФО 334011, код 20316596) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (84607, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 у ДОД ОАО „Райффайзен банк Аваль”, МФО НОМЕР_3, код НОМЕР_1) 2038,22 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Колективного підприємства „Софія” (84303, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Ставропольська, б.4, р/р 26006239861570 в ДОФ АКБ УСБ в м. Донецьк, МФО 334011, код 20316596) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 102 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення оголошено у судовому засіданні 11.08.2009 року.

5.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя