Ухвала суду № 56119919, 22.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1424/2119/2012 22.02.2016 22.02.2016 22.02.2016

Провадження №22-ц/784/491/16

Справа №1424/2119/2012 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Провадження №22-ц/784/491/16 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

Іменем України

22 лютого 2016 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого- Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,

за участю представника ВДВС ОСОБА_3,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 січня 2016 року, постановлену за скаргою ОСОБА_4 на неправомірні дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_3, скасування постанов та покладення обовязку вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_3, скасування постанов та покладення обовязку вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначала, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області (далі ВДВС Южноукраїнського МУЮ) знаходилося виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1424/2119/2012, виданого Южноукраїнським міським судом Миколаївської області 27 травня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_5 було зобовязано повернути ОСОБА_4 3 D проектор ViewSonic PJD 6553W вартістю 6 400 грн.; 3D сервер «3D Мир» вартістю 15 200 грн.; 3D kit емітер вартістю 800 грн.; звук 5.1 LG HB 906 ТА вартістю 6 800 грн.; шнури вартістю 1 600 грн.; кріплення для проектора вартістю 800 грн.; зовнішній жорсткий диск My Book 2ТВ вартістю 3 000 грн., а всього на загальну суму 34 600 грн.

Проте, вказане судове рішення виконано не було, а 28 січня 2015 року державним виконавцем ВДВС Южноукраїнського МУЮ ОСОБА_6 на підставі п.11 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання вищеназваного виконавчого листа.

У липні 2015 року ОСОБА_4 повторно предявила вищевказаний виконавчий документ до виконання.

24 липня 2015 року державним виконавцем ВДВС Южноукраїнського МУЮ ОСОБА_6 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документа, а 06 листопада 2015 року заявник отримала постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_3 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) та постанову начальника ВДВС Южноукраїнського МУЮ ОСОБА_7 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Посилаючись на те, що рішення державного виконавця та посадової особи ВДВС Южноукраїнського МУЮ є незаконними та порушують її права, оскільки судове рішення залишилось державним виконавцем не виконаним, ОСОБА_4 просила скаргу задовольнити.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 січня 2016 року скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Визнано неправомірними дії державного виконавця ВДВС Южноукраїнського МУЮ ОСОБА_3 щодо винесення постанови про відмову у відкритті провадження №48249359 від 04 листопада 2015 року по виконанню виконавчого листа №1424/2119/2012, виданого Южноукраїнським міським судом Миколаївської області 27 травня 2014 року.

Скасовано постанову державного виконавця ВДВС Южноукраїнського МУЮ ОСОБА_3 від 04 листопада 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №1424/2119/2012, виданого Южноукраїнським міським судом Миколаївської області 27 травня 2014 року.

Скасовано постанову начальника ВДВС Южноукраїнського МУЮ ОСОБА_8 від 02 листопада 2015 року, винесену в порядку здійснення контролю щодо перевірки по примусовому виконанню виконавчого листа Южноукраїнського міського суду Миколаївської області №1424/2119/2012 від 27 травня 2014 року.

Зобовязано ВДВС Южноукраїнського МУЮ поновити виконавче провадження №48249359 з виконання виконавчого листа №1424/2119/2012.

В апеляційній скарзі ВДВС Южноукраїнського МУЮ, посилаючись на незаконність даної ухвали суду, постановлення її з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги, суд першої інстанції виходив із того, що при виконанні виконавчого листа №1424/2119/2012, виданого Южноукраїнським міським судом Миколаївської області 27 травня 2014 року, державним виконавцем не були вжиті всі заходи передбачені Закону України «Про виконавче провадження» з метою виконання рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст.14 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обовязків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.

За правилами ст.ст.1,5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобовязаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконання судових рішень це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі прав заявників, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період із надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Згідно із ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Державний виконавець, відповідно до вимог ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями), зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 цього Закону).

Зокрема, він здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 ст.75 цього Закону.

За положеннями ч.3 ст.75Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

За правилами ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їх права чи свободи.

Така ж можливість оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця передбачена Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, у ст.82 вказаного Закону України «Про виконавче провадження»зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У п.3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» розяснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби необхідно враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобовязаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1ст.11 вказаного Закону), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобовязані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.7 ст.12 вказаного Закону).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 27 лютого 2014 року зобовязано ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 3 D проектор ViewSonic PJD 6553W вартістю 6 400 грн.; 3D сервер «3D Мир» вартістю 15 200 грн.; 3D kit емітер вартістю 800 грн.; звук 5.1 LG HB 906 ТА вартістю 6 800 грн.; шнури вартістю 1 600 грн.; кріплення для проектора вартістю 800 грн.; зовнішній жорсткий диск My Book 2ТВ вартістю 3 000 грн., на загальну суму 34 600 грн.

27 травня 2014 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області на виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист за №1424/2119/2012.

Постановою державного виконавця ВДВС Южноукраїнського МУЮ ОСОБА_6 від 03 червня 2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1424/2119/2012 від 27 травня 2014 року та боржнику запропоновано добровільно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Судове рішення боржником ОСОБА_5 виконано не було, внаслідок чого 28 листопада 2014 року до останнього були застосовані штрафні санкції, а 28 січня 2015 року на адресу Южноукраїнського МВ УМВС України у Миколаївській області державним виконавцем направлено подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності, за ознаками злочину, передбаченого ст.382 КК України за невиконання рішення суду.

У той же день, 28 січня 2015 року, державним виконавцем ВДВС Южноукраїнського МУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Разом з тим, 23 липня 2015 року на адресу ВДВС Южноукраїнського МУЮ заявниця ОСОБА_4 повторно предявила вищевказаний виконавчий лист до виконання, про що в матеріалах справи є відповідна копія заяви від 23 липня 2015 року.

24 липня 2015 року державним виконавцем ВДВС Южноукраїнського МУЮ ОСОБА_6 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку 29 липня 2015 року було направлено сторонам виконавчого провадження, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5

03 серпня 2015 року ОСОБА_4 звернулась до ВДВС Южноукраїнського МУЮ із заявою про призначення для участі у виконавчому провадженні фахівця (спеціаліста), який надасть обґрунтований висновок про те, чи знаходиться обладнання, яке необхідно ОСОБА_5 передати стягувачу, в робочому стані.

З постанови начальника ВДВС Южноукраїнського МУЮ ОСОБА_8 від 02 листопада 2015 року слідує, що в ході проведеної перевірки виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №1424/2119/2012, було встановлено порушення державним виконавцем Шашиної Н.М. при примусовому виконанні виконавчого листа №1424/2119/2012 вимоги ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження». Постанову про відкриття виконавчого провадження скасовано та у звязку зі звільненням державного виконавця Шашиної Н.М., покладено обовязок на головного державного виконавця Черненко Г.О. винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження відповідно до вимог ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

04 листопада 2015 року головним державним виконавцем ВДВС Южноукраїнського МУЮ Миколаївської області Черненко Г.О., на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову, якою відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання.

Отже, враховуючи викладені обставини і положення ст.50 Законом України «Про виконавче провадження», за якими завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, колегія суддів приходить висновку, що оскаржувані постанови були винесені субєктами оскарження у межах наданих їм повноважень та з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» і права заявника не було порушено.

Висновки міського суду про те, що під час проведення виконавчих дій, державним виконавцем не було використано всіх засобів впливу на боржника, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» з метою виконання рішення, на думку колегії, не мають правового значення для встановлення у даній справі правомірності винесення оскаржуваних постанов та більшим чином стосуються постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 28 січня 2015 року, яка в установленим законом порядку заявником не оскаржувалась.

Також, слід зазначити, що згідно зі ст.ст.26,386 ЦПК України сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обовязків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Відповідно до розяснень, викладених у п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими ст.386 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересована особа залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

Разом з тим, постановляючи ухвалу про задоволення скарги, суд першої інстанції не звернув уваги на положення чинного ЦПК України та не залучив до участі у справі боржника в якості заінтересованої особи, хоча питання про відкриття та закінчення виконавчого провадження безпосередньо стосується його прав, як сторони виконавчого провадження.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу, судом не були виконані вимоги процесуального закону, передбачені ЦПК України, зокрема ст.26, 386 ЦПК України.

Втім, правильне застосування судом процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з цього питання є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина та має на меті сприяти ефективному, своєчасному і законному примусовому виконанню рішень судів та інших органів (посадових осіб).

За такого, колегія суддів вважає, що ухвалу суду у відповідності зі ст.312 ЦПК України необхідно скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Також, відповідно до вимог ст.388 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь ВДВС Южноукраїнського МУЮ підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 378 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.303,312,315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області - задовольнити.

Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 січня 2016 року скасувати і постановити нову ухвалу.

В задоволені скарги ОСОБА_4 на неправомірні дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_3, скасування постанов та покладення обовязку вчинити певні дії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

ОСОБА_9