Ухвала суду № 56119915, 23.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №480/2541/15-ц 23.02.2016 23.02.2016 23.02.2016

Провадження №22-ц/784/458/16

Суддя по 1 інстанції Терентьєв Г.В. Доповідач апеляційного суду - ОСОБА_1

Ухвала

Іменем України

23 лютого 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання - Тищенко Л.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

на ухвалу судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2015 року про відмову у відкритті провадження у справі за

позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області про звільнення майна з-під арешту,

встановила:

У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі Товариство) звернулося з позовом до відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції (далі ДВС) про звільнення майна з-під арешту.

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2015 року відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на незаконність цієї ухвали, просило її скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали судді районного суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження із зазначених підстав, суддя виходив з того, що у справі відсутній спір про право, а питання щодо зняття арешту з майна підлягає вирішенню в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України ( тобто шляхом подання скарги на постанову ДВС про відмову у вчиненні такої процесуальної дії), тому послався на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Між тим з таким висновком погодитися не можна.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих документів, Товариство посилалось на те, що 25 травня 2007 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір.

В цей же день в забезпечення кредитного зобовязання між цими ж особами укладено договір іпотеки, за умовами якого позичальник передав іпотеку банку належну йому квартиру в Миколаївському районі с. Киряківка, вул. Комсомольська, 35.

Заочним рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 3 грудня 2009 року, яке набрало законної сили 21 грудня 2009 року, стягнуто на користь ПАТ «ОТП Банк» із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно 77650 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

За заявою ПАТ «ОТП Банк» про примусове виконання рішення, 5 жовтня 2010 року постановою ДВС відкрите виконавче провадження та накладений арешт на все майно боржника ОСОБА_3 (а.с. 16).

Постановою ДВС від 27 березня 2014 року виконавче провадження закінчене у звязку зі смертю боржника ОСОБА_3

Звертаючись до суду з позовом, Товариство посилалось на те, що на підставі договору купівлі - продажу кредитного портфелю та договору про відступлення права вимоги, які укладені 10 грудня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги, у тому числі, до ОСОБА_3 за його кредитним зобовязанням та договором іпотеки.

Проте, заміни сторони виконавчого провадження на стадії виконання судового рішення не було.

Товариство посилалось на те, що воно є іпотекодержателем нерухомого майна, належного ОСОБА_3, на яке накладено арешт державним виконавцем 5 жовтня 2010 року. На думку позивача, арешт перешкоджає реалізації права іпотекодержателя та спадкоємиці померлого боржника ОСОБА_3 ОСОБА_5 на добровільний продаж предмета іпотеки для погашення заборгованості.

За такого, зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте спадкоємець або спадкоємці померлого ОСОБА_3 не зазначені в позовній заяві в якості сторін по справі та не залучені до участі у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають справи у порядку цивільного судочинства щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

Суди розглядають справи, визначені у ч. 1 цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 15 ЦК, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, позивач має право на звернення до суду із цивільним позовом, а спосіб захисту свого цивільного права чи інтересу позивач визначає самостійно. Питання про те, порушені права цієї особи чи ні вирішується в судовому засіданні під час розгляду справи по суті.

Як розяснено у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав», право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві ( ч. 1 ст. 20 ЦК, ст. ст. 3 і 4 ЦПК).

При цьому неправильно обраний спосіб захисту порушеного права власності чи іншого речового права не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви чи залишення її без руху, а в певних випадках за таких обставин може бути відмовлено в позові.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки. Попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав, у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, визнати законною та обґрунтованою оскаржувану ухвалу суду не можна. Тому вона підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, а вирішення питання про прийняття позовної заяви необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити.

Ухвалу судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2015 року скасувати, а вирішення питання про прийняття позовної заяви передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: