Постанова № 56119606, 08.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 лютого 2016 року № 826/10290/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - монтажна компанія «Перспектива» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування наказу, скасування податкового повідомлення - рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно - монтажна компанія «Перспектива» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- скасувати наказ №3510 від 24 листопада 2014 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БМК «Перспектива»;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (форма «Р») №179226552210 від 19.12.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що наказ від 24.11.2014 №3510 прийнято безпідставно в порушення приписів податкового законодавства, з огляду про що має бути скасований. При цьому, в обґрунтування неправомірності оспорюваного податкового повідомлення - рішення покликався на відсутність у своїх діях порушень податкового законодавства.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

В судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду про наступне.

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БМК «Перспектива» (п.н. 35692384) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Фірма «Сан Трейд» (п.н.38777334), ТОВ «Систем» (п.н.38193549), ТОВ «Альфа 2002» (п.н.31806782), ТОВ «Клімат Енерджі» (п.н.38736774) за січень 2014 року та з ТОВ «Благобуд Стандарт» (п.н.38903622) за березень 2014 року, про що складено акт від 03.12.2014 №1161/26-55-22-10/35692384.

Під час проведення перевірки було встановлено порушення ТОВ «БМК «Перспектива» - вимог: п. 185, п.198.6 ст. 198, п.201.4 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого скаржником занижено ПДВ на загальну суму 1 148 486,00 грн.; березень 2014 року на загальну суму 1 265 101,00 грн., у тому числі по періодах: січень 2014 року на суму 1 148 486,00 грн.; березень 2014 року на суму 116 615,00 грн. та завищено від'ємне значення ПДВ за березень 2014 року на суму 54 899,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 19.12.2014р. прийнято податкове повідомлення - рішення (форми «Р») №179226552210, згідно якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 265 101 грн. та 632 550 грн. штрафних санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби №9119/6/99-99-19- 01-04-25 від 29.04.2015 р., скаргу ТОВ «БМК «Перспектива» без задоволення, а податкове повідомлення - без змін.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю спірного податкового повідомлення - рішення, вказуючи на безпідставність наказу №3510 від 24 листопада 2014 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно положень ст. 75 Податкового кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби документальних позапланових виїзних перевірок встановлено статтями 78, 81 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, перелічених у цій статті.

Зокрема, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, у разі якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно пунктів 78.4. та 78.5. вказаної статті про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно пп. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених ним Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску бо перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу №3510 від 24 листопада 2014 року, виданого Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів м. Києва, з 25.11.14 по 27.11.14 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових підприємств управління податкового аудиту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві згідно п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Фірма «Сан Трейд», ТОВ «Систем», ТОВ «Альфа 2002», ТОВ «Клімат Енерджі» за січень 2014 року та з ТОВ «Благобуд Стандарт» за березень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки, відповідачем складено акт від 03.12.2014 №1161/26-55-22-10/35692384 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Перспектива» (п.н 35692384) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Фірма «Сан Трейд» (п.н.38777334), ТОВ «Систем» (п.н.38193549), ТОВ «Альфа 2002» (п.н.31806782), ТОВ «Клімат Енерджі» (п.н.38736774) за січень 2014 року та з ТОВ «Благобуд Стандарт» (п.н.38903622) за березень 2014 року.

В аспекті наведеного, суд звертає увагу на те, що згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L. T. D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, правові наслідки оспорюваного наказу, в наведеному випадку, є вичерпаними, його оскарження не сприяє відновленню порушених прав товариства, що, відповідно, виключає можливість задоволення позовних вимог у даному випадку.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Зважаючи на викладену правову позицію Верховного Суду України, приймаючи до уваги приписи ст. 244-2 КАС України, та враховуючи факт допуску посадовими особами ТОВ «БМК «Перспектива» перевіряючих до проведення перевірки на підставі наказу від 24.11.2015р. №3510, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування наказу від 24.11.2015р. №3510.

При вирішенні питання щодо правомірності податкового повідомлення рішення №179226552210 від 19.12.2014р., суд виходив із наступного.

Як вбачається зі змісту акту перевірки №1161/26-55-22-10/35692384, та не заперечується сторонами, у перевіряє мий період позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Фірма «Сан Трейд», ТОВ «Систем», ТОВ «Альфа 2002», ТОВ «Клімат Енерджі» за січень 2014 року та з ТОВ «Благобуд Стандарт» за березень 2014 року.

Так, за наслідком здійснених господарських операцій з наведеними вище контрагентами, позивачем було включено до складу податкового кредиту за період перевірки ПДВ на суму 1 265 101,00 грн. на підставі податкових накладних отриманих від вказаних суб'єктів господарювання.

Зі змісту акту перевірки №1161/26-55-22-10/35692384 слідує, що відповідачем встановлено заниження позивачем ПДВ на загальну суму 1 148 486,00 грн.; березень 2014 року на загальну суму 1 265 101,00 грн., у тому числі по періодах: січень 2014 року на суму 1 148 486,00 грн.; березень 2014 року на суму 116 615,00 грн. та завищення від'ємного значення ПДВ за березень 2014 року на суму 54 899,00 грн.

При цьому, доводи відповідача про порушення позивачем норм чинного законодавства ґрунтуються на інформації, що відображена в наступних документах:

- акті ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.06.2014 №3203/26-56-22-01-03/38777334 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма «Сан Трейд» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БМК «Перспектива» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014»;

- акті від ДПІ у Шевченківському району ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.06.2014 №249/22-12/38517072 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФПГ ТОВ «Діоніка» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Фірма «Сан Трейд» за період: січень 2014 року;

- акті ДПІ у Дарницькому районі ТУ Міндоходів у м. Києві від 16.05.2014 №3988/22-03/38193549 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Систем» з питань підтвердження або спростування проведених взаємовідносин з постачання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ІБК «Систем-ГРУП» та ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» та подальшої їх реалізації ТОВ «БМК «Перспектива» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014;

- акті від № 3966/22-03/37516319 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІБК «Систем-Груп» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Промбуд Маркет», за період діяльності з 01.01.2014 по 31.01.2014;

- податковій інформацій ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києва від 25.11.2014 №336/26-59-22-03/38903622 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Благобуд Стандарт» за березень 2014 року»;

- службовій записці від 10.07.2014 № 2675/ДПІ/26-59-07-02;

- акті ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.11.2014 № 1813 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки за період березень 2013 року ТОВ «Благобуд Стандарт»;

- акті ДПІ у Ленінському районі М.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 07.07.2014 №758/22-02/38873436 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЕККОБУДСТАНДАРТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахуваннями сплати податків та зборів за період з 01.03.2014 по 31.03.2014;

- акті ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.07.2014 № 12195/04-66-22-3 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КОНТАКТ - ПЛЮС» під час здійснення господарських відносин з контрагентами за березень 2014 року.

На підставі вказаного, відповідач дійшов до висновку проте, що документи фінансово - господарської діяльності, виписані ТОВ «БМК «Перспектива» від ТОВ «Фірма «Сантрейд», ТОВ «Систем», ТОВ «Благобуд Стандарт», ТОВ «Клімат Енерджі» протягом перевіряє мого періоду не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності.

Також відповідачем встановлено, що у ТОВ «БМК Перспектива» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів від постачальників та в розумінні ст.22, ст.135, ст.185 Податкового кодексу України, а також відсутнє право на формування витрат та податкового кредиту по операціях з поставки товарів від ТОВ «Клімат Енерджі» та отримання послуг від ТОВ «Фірма Сантрейд», ТОВ «Систем», ТОВ «Благобуд Стандарт».

Проте за наслідком розгляду справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість наведених вище доводів відповідача, зважаючи на наступне.

Матеріали справи свідчать, що позивачем з ТОВ «Клімат Енерджі» укладено Договір поставки №0411/1 від 04 листопада 2013 року, згідно якого ТОВ «БМК «Перспектива» (покупець) приймає у власність на умовах цього договору Обладнання відповідно до Специфікації, що є Додатком до цього Договору на об'єкт покупця, що знаходиться за адресою: вул. Професора Підвисоцького в Печерському районі м. Києва, Житловий квартал з об'єктами соціально - громадського призначення та підземними паркінгами (школа згідно з ГП №22) і передати його покупцю, а покупець зобов'язується прийняти поставлене Обладнання та оплатити його вартість.

Також, 04.11.2013р. сторонами до договору №0411/1 оформлено Специфікацію обладнання (284-22-ОВ2).

На виконання договору №0411/1 оформлено видаткові накладні РН№2801-1 від 28.01.2014 на суму 1484017, 56грн., податкові накладні №13 від 24.01.2014р. на суму 760000, 00грн., №17 від 27.01.2014 на суму 547729, 16 грн., №20 від 29.01.2014 на суму 5768, 58грн.; рахунки - фактур №СФ-КЕ-0013 від 04.11.2013 на суму 4359097, 20грн., №СФ-КЕ-0014 від 28.01.2014 на суму 5768, 58 грн.

Разом з тим, оплата поставленого обладнання підтверджується платіжними дорученнями №125 від 24.01.2014 на суму 760 000, 00грн., №137 від 27.01.2014 на суму 547 729, 16грн. та №155 від 29.01.2014 на суму 5 768, 58грн.

При цьому, поставка обладнання підтверджується видатковою накладною №РН-2801-1 від 28.01.14 та товаро - транспортною накладною. Перевезення здійснювалося ФОП ОСОБА_2.

В подальшому, обладнання, що поставлення якого було предметом договору №0411/1, змонтоване ТОВ «Систем», що підтверджується звітами про змонтоване устаткування №1/3101 від 31.01.2014, №1/2802 від 28.02.2014, №1/3103 від 31.03.2014, та актами виконаних підрядних робіт №01-02/14, №02-02/14, №03-02/14, №08-02/14, №02-03/14, №03-03/14, №04-03/14, №05-03/14, №06-03/14.

Також матеріали справи свідчать, що позивачем з ТОВ «Фірма САН ТРЕЙД» укладено договір поставки №230114 від 23.01.2014, за умовами якого постачальник (ТОВ «Фірма САН ТРЕЙД») зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором поставити покупцю (ТОВ «БМК «Перспектива») освітлювальне обладнання (товар) у певній кількості, відповідної якості та за погодженою ціною, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату за товар на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що асортимент товару, що поставляється, його комплектність, ціни, за якими він поставляється, обумовлюється сторонами у цьому договорі та специфікації.

Пунктом 2.1. передбачено, що поставка товару здійснюється за адресою: вул. Професора Підвисоцького в Печерському районі м. Києва, Житловий квартал з об'єктами соціально - громадського призначення та підземними паркінгами (школа згідно з ГП №22).

Поставка підтверджується видатковими накладними: №РнФМ-40034 від 12 червня 2014 року, №РнФМ-40028 від 28 травня 2014 року, №РнФМ-40022 від 23 травня 2014 року, №РнФМ-40021 від 16 травня 2014 року, №РнФМ-40018 від 13 травня 2014 року, №РнФМ-40017 від 05 травня 2014 року, №РнФМ-40015 від 24 квітня 2014 року.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать, що обладнання, яке було поставлено ТОВ «Фірма «Сан Трейд» було передане ТОВ «АПТ- Україна» згідно умов договору субпідряду №03/07/14 від 03.07.2014 для здійснення його монтажу, що підтверджується актом приймання-передачі будматеріалів та устаткування №04/004 від 30.04.2014, №05/003 від 31.05.2014, №06/003 від 30.06.2014.

Фактичні обставини справи свідчать, що 13 вересня 2013 року між позивачем та ТОВ «СИСТЕМ» укладено договір субпідряду №1309-01-С, предметом якого були роботи по монтажу систем та обладнання вентиляції, кондиціювання повітря, димовидалення та підпору повітря, водопостачання, каналізації, опалення, теплопостачання» по об'єкту «Школа згідно з ГП №22. Друга черга будівництва Житлового кварталу з об'єктами соціально - громадського призначення за адресою вул. Професора Підвисоцького в Печерському районі м. Києва».

За даним договором, ТОВ «СИСТЕМ» виконувало функції субпідрядника; а ТОВ «БМК «ПЕРСПЕКТИВА» - Генпідрядника.

На виконання вказаного договору, у січні 2014 року ТОВ «СИСТЕМ» були виконані будівельно-монтажні роботи на суму 3 031 358,07 грн. з ПДВ, про що свідчать підписані Сторонами акти Виконаних робіт, копії яких долучені до матеріалів справи згідно клопотання позивача від 18.06.2015р.

Разом з тим, з долучених до матеріалів справи пояснень Директора ТОВ «СИСТЕМ» Токарєва Є.В. від 18.06.2015 вих. 08/06-15-С, ТОВ «СИСТЕМ» роботи та поставку матеріалів, що були предметом договору №1309-01-С, виконувало власними та залученими силами. Зокрема, ТОВ «СИСТЕМ» залучав до виконання робіт за договором у якості субпідрядних організацій ТОВ «ПРОМБУДМАРКЕТ» та ТОВ «ІБК «СИСТЕМ-ГРУП».

ТОВ «ПРОМБУДМАРКЕТ» у січні виконало роботи по монтажу систем вентиляції та кондиціювання на суму 608 303,71 грн. по договору підряду № 18/181113 від 18.11.2013 р. про що свідчать акти виконаних робіт.

ТОВ «ІБК «СИСТЕМ-ГРУП» у січні виконало роботи по монтажу систем водопостачання, каналізації, опалення та теплопостачання на суму 720 742,67 грн. по договору субпідряду № 0412-01-ІБК від 04.12.2013 р. про що свідчать акти виконаних робіт.

Більш того, з вказаних пояснень вбачається, що ТОВ «Систем» за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, а саме: за січень 2014року, до лютого 2014 року подало податкову декларацію та сплатило податок у розмірі 18 315, 00 грн.

В подальшому, за наслідком оскарження ТОВ «Систем» дій податкового органу у судовому порядку, постановою Київського апеляційного адміністративного суду по справі №826/8386/14 від 20 листопада 2014 року, дії ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо коригування даних податкової звітності до автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок", зокрема, до підсистеми автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань, які були здійсненні на підставі акту від 16 травня 2014 року №3988/22-03/38193549 протиправними та зобов'язав відповідача поновити у системі АІС "Податковий блок" підсистемі автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів дані податкової звітності за січень 2014 року.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать, що 12.12.2013 позивачем з ТОВ «Благобуд Стандарт» укладено договір №С-12/12, згідно якого субпідрядник («Благобуд Стандарт») зобов'язується за завданням Генпідрядника (ТОВ «БМК «ПЕРСПЕКТИВА») на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати роботи і передати їх результати останньому у встановлений цим договором строк, а Генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), здійснювати прийняття виконаних субпідрядником робіт та проводити оплату зазначених робіт відповідно до умов даного договору.

В подальшому сторонами укладені додаткові угоди до договору №С-12/12, зокрема: №1 від 13.01.2014, №2 від 21.01.2014, №3 від 03.02.2014, №4 від 05.03.2014, №5 від 07.04.2014, №6 від 14.04.2014, №7 від 17.04.2014, №8 від 04.06.2014.

Так, на виконання договірних зобов'язань між ТОВ «БМК «ПЕРСПЕКТИВА» та ТОВ «Благобуд Стандарт», сторонами оформлені акти приймання виконаних підрядних робіт №9, №10, 11, 12, 13, 14, 15; видані податкові накладні від 05.03.2014 №1 на суму 100 000,00грн., від 07.03.2014 №2 на суму 100 000,00грн., від 11.03.2014 №3 на суму 100 000,00грн., від 12.03.2014 №4 на суму 50 000, 00грн., 14.03.2014 №5 на суму 50 000, 00грн., від 31.03.2014 №10 на суму 18 017, 44 грн., від 31.03.2014 №8 на суму 282 544, 90грн., від 31.03.2014 №9 на суму 235 632, 58грн., від 31.03.2014 №11 на суму 92 980, 36 грн.; оплата робіт за вказаним договором підтверджується платіжними дорученнями №396 від 07.03.2014 на суму 100 000,00грн., №377 від 05.03.2014 на суму 100 000,00грн., №404 від 11.03.2014 на суму 100 000,00грн., №416 від 12.03.2014 на суму 50 000, 00грн., №444 від 14.03.2014 на суму 50 000, 00грн.

Аналіз викладеної відповідачем у акті перевірки від 03.12.2014 №1161/26-55-22-10/35692384 інформації свідчить, що контролюючим органом без дослідження даних первинної документації позивача, оформленої за наслідком господарських операцій по контрагентам - ТОВ «Благобуд Стандарт», ТОВ «СИСТЕМ», ТОВ «Фірма САН ТРЕЙД», ТОВ «Клімат Енерджі», за відсутності посилань на норми чинного законодавства, що свідчили б про їх дефектність, виключно на підставі податкової інформації, викладеної у актах перевірок/зустрічних звірок інших податкових органів, оформлених при здійсненні останніми податкового контролю, встановлено нереальність проведених господарських операцій між ТОВ «БМК «ПЕРСПЕКТИВА» з ТОВ «Фірма САН ТРЕЙД», ТОВ «СИСТЕМ», ТОВ «Благобуд Стандарт», ТОВ «Клімат Енерджі».

В аспекті зазначеного, суд звертає увагу на те, що при встановленні факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідності строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також суд вважає за доцільне зазначити, що акти перевірок/звірок контрагентів позивача не можуть слугувати доказом порушення позивачем норм податкового законодавства, позаяк лише відображенням фактичних висновків податкових інспекторів-ревізорів щодо відповідності діяльності відповідного платника податків вимогам закону.

Поряд з цим, особливості виникнення, зміни та припинення договірних зобов'язань, вимоги до правочинів, умови та наслідки їх недійсності регламентовані нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Крім того, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Частиною першою ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Отже, правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята ст. 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно з частиною третьою ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України межі юридичної відповідальності мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Виходячи з наведеного, позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності, за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами.

Також, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Як встановлено п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За наслідком розгляду справи суд прийшов до висновку проте, що податкові та первинні бухгалтерські документи по операціях позивача з ТОВ «Фірма САН ТРЕЙД», ТОВ «СИСТЕМ», ТОВ «Благобуд Стандарт», ТОВ «Клімат Енерджі» були складені своєчасно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідачем у акті перевірки, на підставі висновків якого прийняте оспорюване податкове повідомлення - рішення, не зазначено жодних зауважень щодо оформлення первинних документів позивача, складених за наслідками перевіряємих операцій.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

З аналізу викладених положень вбачається, обов'язковою умовою включення суми ПДВ до складу податкового кредиту є наявність податкових накладних, належним чином зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (форма «Р») №179226552210 від 19.12.2014р.

У решті позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур