Постанова № 56118734, 23.02.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

23 лютого 2016 року Справа № 814/3950/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сонар", вул. Лагерне поле, 5/12,Миколаїв,54030

доМиколаївської митниці ДФС України, в.Московська, 57-А,Миколаїв,54017

провизнання протиправним та скасування рішення від 23.09.2015р. №504060000/2015/000006/2, картку відмови від 504060000/2015/00030 від 23.09.2015р., ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар" (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, Миколаївська митниця ДФС), з наступними позовними вимогами (з урахуванням уточнених позовних вимог):

- визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС № 504060000/2015/000006/2 від 23.09.2015року.

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 504060000/2015/00030 від 23.09.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним для митного оформлення було надано усі необхідні документи, які позивач мав можливість надати, тому митний орган неправомірно відмовив у застосуванні основного методу визначення митної вартості і застосував метод визначення митної вартості щодо подібних (аналогічних) товарів.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав, що дії митниці щодо визначення митної вартості та щодо відмови в прийнятті митної декларації відповідають чинному законодавству.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

14 березня 2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Бриліант Трейдинг (Шанхай) Ко., Лтд" (продавець) був укладений контракт купівлі-продажу № 1 (далі - Контракт, арк. с. 20 - 21), за умовами якого продавець зобов'язується поставляти вантажі (партії товарів) електроізоляційні матеріали покупцеві впродовж часу, вказаному в цьому Контракті. Асортимент, кількість, ціна електроізоляційних матеріалів, ціна усієї партії товарів, валюта платежу, умови платежу і умови постачання обумовлюються в специфікаціях до постачання окремої партії електроізоляційних матеріалів, які є невід'ємною частиною цього Контракту.

З метою митного оформлення товару позивачем 23.09.2015 року була подана електронна митна декларація № 504060000/2015/002739, до якої були надані наступні документи: контракт купівлі-продажу № 1 від 14.05.2013 року; міжнародна автомобільна накладна №40561 від 21.09.2015, коносамент MSCUEX65147 від 21.09.2015 р, розрахунок-фактура (інвойс) №SS53 від 17.08.2015, пакувальний лист від 17.08.2015 р., страховий поліс PYIE20153101000009411 від 17.08.2015. специфікація №А53 від 16.08.2015 р., копія митної декларації країни відправлення від 19.08.2015 р, та ін.

Митна вартість товару у вищезазначеній митній декларації була заявлена за основним (першим) методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

23 вересня 2015 року Миколаївською митницею ДФС України прийнято рішення № 504060000/2015/000006/2 про коригування митної вартості товарів, яким здійснено коригування зазначеної у ВМД №50460000/2015/002739 митної вартості товару "Плівка поліестерна" товщ. 0,19х1000 мм у кількості 4615,40 кг., товщ. 0,19х1000 мм - 1522,80 кг., товщ. 0,25х1000мм - 9595,00 кг., товщ. 0,10х1000мм - 418,20 кг., код УКТЗЕД 3920621990 у бік збільшення на суму 5924,73 USD з 28794,33 до 34719,06 USD, що становить 129485,84 грн. (по курсу 21,738564 грн. за 1 USD). Тобто відповідачем встановлено вартість за одиницю виміру 2,15 USD (арк. спр. 17).

Рішення про корегування митної вартості товарів обґрунтоване тим, що подані для підтвердження заявленої митної вартості документі містять розбіжності, а саме:

- не містять всіх відомостей , що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: не надано довідки щодо оплати вантажу;

- містять розбіжності щодо опису вантажу - страховий поліс вказано polymide film invoice polyester film. Таким чином, страховий поліс неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, так як зазначений у страховому полісі товар відрізняється від товару, вказаному у фактичній специфікації № А53 від 16.08.2015 та інвойсі SS53 від 17.08.2015, та ці розбіжності Позивачем під час митного оформлення товару не були скасовані.

- у декларації країни відправлення б/н від 19.08.15 зазначена ціна поліестерової плівки - 1,7831 дол. США/кг, яка відрізняється від ціни, зазначеної у попередній специфікації № Р53 від 03.08.2015, фактичній специфікації №А53 від 15.08.15, інвойсі № SS53 від 17.08.15.

У зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, декларанту було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови № 50406000/2015/00030 від 23.09.2015 року (арк. с. 18).

У зв'язку з цим, 23.09.2015 року відповідач відправив на адресу позивача повідомлення №51512 із запитом про надання Митниці додаткових документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (арк .с .29).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар"вважає, що Миколаївській Митниці ДФС України було надано вичерпний перелік документів, необхідних для визначення методу митної вартості відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, а саме: за ціною договору (контракту).

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

У пункті 1 Контракту № 1 від 14.05.2013 року зазначено, що Попередня Специфікація документально обґрунтовує доцільність першого платежу за контрактом. Згідно з умовами Контракту встановлена вартість товарів може бути змінена у разі зміни ваги неділимого вантажу або в інших випадках. Продавець складає Фактичну Специфікацію відповідно до реальної кількості відправлених товарів, якій присвоюється такий же номер і дата, як у Попередній специфікації. Сума Контракту складається з загальних сум усіх Фактичних специфікацій, які с невід'ємною частиною цього Контракту.

З наведеного випливає, що саме Фактична специфікація є визначальною щодо ціни товару, а Попередня специфікація слугувала лише підставою для здійснення часткової передплати за товар. Тому у позивача під час митного оформлення товару не було необхідності у поданні Попередньої специфікації.

Наявність попередньої переплати у розмірі 30% від суми поставки не є свідченням того, що позивач оплатив товар у повному обсязі, тому у надані банківського платіжного документу щодо підтверджував авансовий платіж, також не було необхідності. Відсутність платіжного документу про авансовий платіж людним чином не впливає на числове значення заявленої митної вартості товару.

У Запереченні відповідач зазначив, що за основу взята прийнята митним органом вартість операції з подібними товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього на рівні 2,15 USD, але в якості обґрунтування цього доводу навів лише один приклад - митна декларація від 05.06.2015 № 504060000/2015/001811, відповідно до якої позивач здійснив розмитнення аналогічного товару.

Як зазначив позивач, ця дана поставка мала місце у червні 2015 року, після чого з урахуванням мирової тенденції до зниження цін на нафту та енергоресурси, про що зазначені у листі до прайс-листа від 10.08.2015 року, виробник знизив ціну, тобто зменшення ціни на товар було обумовлено волевиявленням сторін Контракту.

Відповідно до п. 1 ст. 57 МК визначення митної вартості товарів; які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів; які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем не наведено обґрунтованих доводів вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та у встановлений законом спосіб не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості за наявними документами, а саме, за ціною Контракту № 1 від 13.05.2013 року.

Натомість позивач надав достатню кількість документації, яка не містить розбіжностей і дані якої піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару, а тому висновок відповідача щодо застосування другорядного методу обчислення митної вартості товару є необґрунтованим.

Неподання Товариством з обмежено відповідальністю "Сонар", витребуваних Миколаївською митницею ДФС України документів не звільняє відповідача від обов'язку визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом на підставі наявних відомостей, зокрема, документів, наданих позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували ціну товару, яка підлягала сплаті Покупцем на користь Продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позов задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС України № 504060000/2015/000006/2 від 23.09.2015року.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 504060000/2015/00030 від 23.09.2015 року.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС України сплачений судовий збір згідно платіжного доручення №1192 від 27.10.2015 року в сумі 1218,00 грн. та згідно платіжного доручення №1262 від 11.11.2015 року в сумі 1218,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич