Постанова № 56118435, 21.01.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2016 року (15:10) м. Київ 810/3466/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., представника позивача Пільчевського А.Є. та представника відповідача Коваль А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" до Тетіївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про стягнення коштів.

Суть спору: Комунальне підприємство Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Тетіївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про стягнення 946 812,20 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на наявність у нього переплати з податку на додану вартість в сумі 946812,20 грн., яка підлягає примусовому стягненню з бюджету.

Так, позивач посилається на те, що в грудні 2012 року ним була отримана субвенція з державного бюджету в розмірі 702200,00 грн., якою була погашена заборгованість з податку на додану вартість, у тому числі штрафні (фінансові) санкції. Позивач стверджує, що оскільки рішенням податкового органу від 11.02.2009 №6 був списаний безнадійний податковий борг Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" з податку на додану вартість, який виник станом на 01.01.2009, а численними судовими рішеннями був встановлений факт відсутності у позивача податкового боргу за 2009-2012 роки, то за рахунок одержаної субвенції фактично була сплачена податкова заборгованість з ПДВ два рази, що призвело до утворення переплати в сумі 702200,00 грн.

Також позивач зазначає, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2012 у справі №2а-2214/12/1070 з Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" була стягнута заборгованість з податку на додану вартість у сумі 146913,00 грн., на виконання якої відповідачем було направлено інкасове доручення №81 від 29.08.2012 та яке фактично було виконано, а відповідна сума коштів - списана з банківського рахунку. Однак, позивач стверджує, що станом на 29.08.2012 постанова Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2012 у справі №2а-2214/12/1070 не набрала законної сили, у зв'язку з чим відповідне списання було здійснено протиправно, а списані кошти підлягають поверненню позивачеві.

Крім того, позивач зазначає, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 у справі №810/5384/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014, з Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" стягнуто заборгованість з податку на додану вартість в сумі 97699,20 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0000031503 від 17.01.2013. Проте, оскільки вказане податкове повідомлення-рішення було визнано протиправним та скасоване постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2014 у справі №810/3472/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014, позивач вважає, що стягнута за ним сума в розмірі 97699,20 грн. також підлягає поверненню на його користь з державного бюджету.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що дії Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби по використанню інкасового доручення №81 від 29 серпня 2012 року та списанню коштів в розмірі 146913 грн. були визнані протиправними постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 у справі №2а-4808/12/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013. Крім того, зазначеною постановою з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" були стягнуті кошти в сумі 146913 грн., списані по інкасовому дорученню №81 від 29 серпня 2012 року, у зв'язку з чим відповідач вважає, що підстави для повторного стягнення цієї суми відсутні.

Стосовно заборгованості з податку на додану вартість в сумі 97699,20 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0000031503 від 17.01.2013, яка була примусово стягнута з Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" за постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2013 у справі №810/5384/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014, податковий орган зауважив, що вказана постанова була прийнята раніше, ніж постанова Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2014 у справі №810/3472/14 про скасування вищевказаного ППР, у зв'язку з чим стягнення було правомірним. Крім того, відповідач зауважив, що після скасування в судовому порядку податкового повідомлення-рішення №0000031503 від 17.01.2013 до картки особового рахунку позивача з податку на додану вартість були внесені відповідні зміни та сума в розмірі 97699,20 грн. була повністю зарахована в рахунок переплати з податку на додану вартість.

Зазначаючи про протиправність вимог позивача про стягнення на його користь 702200,00 грн., сплачених ним до бюджету за рахунок отриманої субвенції, контролюючий орган зазначає, що факт існування у позивача заборгованості станом на 01.12.2012 підтверджується самим зверненням позивача за довідкою про наявність заборгованості, яку він мав намір погасити за рахунок субвенції. Крім того, відповідач зазначає, що згідно картки особового рахунку позивача його борг з податку на додану вартість станом на 01.01.2009 складав 545972,45 грн., а судовими рішеннями, на які посилається позивач, не встановлювався факт існування у позивача боргу, який виник до 01.01.2009.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 у справі №810/5384/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014, з Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" стягнуто заборгованість з податку на додану вартість в сумі 97699,20 грн., яка фактично є сумою штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ, що були застосовані податковим повідомленням-рішенням №0000031503 від 17.01.2013.

Матеріали справи свідчать, що в подальшому зазначене податкове повідомлення-рішення було визнано протиправним та скасовано постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2014 у справі №810/3472/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що сплачена ним за постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 у справі №810/5384/13-а сума коштів в розмірі 97699,20 грн. підлягає стягненню на його користь як переплата.

Однак, суд не може погодитися з правомірністю такої позиції позивача з наступних підстав.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу

Суд звертає увагу на те, що станом на момент прийняття Київським окружним адміністративним судом постанови від 18.10.2013 у справі №810/5384/13-а податкове повідомлення-рішення №0000031503 від 17.01.2013 позивачем оскаржено не було, у зв'язку з чим визначена ним сума грошового зобов'язання в розмірі 97699,20 грн. була узгодженою та підлягала сплаті.

При цьому, скасування в подальшому зазначеного рішення контролюючого органу постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2014 у справі №810/3472/14 є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами постанови Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 у справі №810/5384/13-а.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

В Розділі 1 Постанови від 22 травня 2015 року N 7 «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» Пленум Вищого адміністративного суду України зазначив, що під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

В вказані постанові Пленум Вищого адміністративного суду України зазначив, що встановлення судовим рішенням протиправності податкового повідомлення-рішення є нововиявленою обставиною при перегляді судового рішення про стягнення податкового боргу, що виник на підставі цих скасованих податкових повідомлень-рішень, ураховуючи те, що податковий борг платників податків визначається на підставі податкового повідомлення-рішення, яке було скасовано у судовому порядку іншим судовим рішенням.

Таким чином, стягнення з позивача постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 у справі №810/5384/13-а грошового зобов'язання в сумі 97699,20 грн. не може вважатися безпідставним до перегляду цієї постанови за нововиявленими обставинами, адже в протилежному випадку, нівелюється принцип обов'язковості судового рішення, закріплений статтею 129 Конституції України, статтею 14 КАС України, статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, суд визнає безпідставними вимоги позивача щодо стягнення з бюджету на його користь 97699,20 грн., сплачених ним за постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 у справі №810/5384/13-а.

Також, судом встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2012 у справі №2а-2214/12/1070 з Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" була стягнута заборгованість з податку на додану вартість у сумі 146913,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що на виконання цієї постанови відповідачем було складено інкасове доручення (розпорядження) №81 від 29.08.2012 на суму 146913,00 грн., яке було виконано банківською установою 30.08.2012, про що свідчить відповідна банківська виписка.

Стверджуючи про протиправність таких дій податкової інспекції, позивача зазначає, що на момент складання інкасового доручення (розпорядження) №81 від 29.08.2012 постанова Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2012 у справі №2а-2214/12/1070 не набрала законної сили, у зв'язку з чим грошові кошти в сумі 146913,00 грн. мають бути повернуті йому з державного бюджету.

Проте, суд звертає увагу на те, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 у справі №2а-4808/12/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013, були визнані протиправними дії Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби по використанню інкасового доручення №81 від 29 серпня 2012 року та списанню коштів в розмірі 146913 грн. Крім того, зазначеною постановою з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" були стягнуті кошти в сумі 146913 грн., списані по інкасовому дорученню №81 від 29 серпня 2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 у справі №2а-4808/12/1070 була залишена без змін.

Відповідно до частин 1-3 статті 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, право позивача на отримання безпідставно списаних за інкасовим дорученням (розпорядженням) №81 від 29.08.2012 коштів в сумі 146913 грн. було захищено в рамках справи №2а-4808/12/1070, в межах якої і має відбуватися реалізація виконання присудженого обов'язку, зокрема, шляхом здійснення судового контролю в порядку ч. 9 ст. 267 КАС України, а правові підстави для подвійного стягнення однієї й тієї ж суми відсутні.

При цьому, у даному випадку відсутні підстави для закриття провадження у справі в частині цих вимог за п.4 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки в межах цієї справи не оскаржуються дії контролюючого органу по використанню інкасового доручення №81 від 29 серпня 2012 року та списанню коштів в розмірі 146913 грн., а тому спір між сторонами не є тотожним спору у справі №2а-4808/12/1070.

Досліджуючи наявність правових підстав для стягнення з державного бюджету грошових коштів в сумі 702200,00 грн., сплачених ним до бюджету за рахунок отриманої субвенції, суд зазначає наступне.

Так, за договорами №21/517 від 22.11.2012 та №42/517 від 07.12.2012 позивачем була отримана з Державного бюджету субвенція в загальному розмірі 702200,00 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка підлягала перерахуванню до спеціального фонду державного бюджету для погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Матеріали справи свідчать, що платіжними дорученнями №3 від 05.12.2012 та №4 від 21.12.2012 позивач перерахував до бюджету суму коштів в загальному розмірі 702200,00 грн. на погашення податкового боргу з ПДВ.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач посилається на те, що рішенням податкового органу від 11.02.2009 №6 був списаний безнадійний податковий борг Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" з податку на додану вартість, який виник станом на 01.01.2009, а численними судовими рішеннями був встановлений факт відсутності у позивача податкового боргу за 2009-2012 роки, у зв'язку з чим кошти в сумі 702200,00 грн. є зайве сплаченими.

Зокрема, постановами Київського окружного адміністративного суду та Київського апеляційного адміністративного суду у справах №2а-5196/12/0170, №2а-5195/12/0170, №2а-5202/12/0170, №2а-5204/12/0170, №2а-5199/12/0170, №810/1323/13-а було встановлено, що поточні податкові зобов'язання, задекларовані у податковій звітності 2009-2012 років, сплачувалися позивачем своєчасно та у повному обсязі, проте відповідні суми були зараховані контролюючим органом на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення, що визнавалося судами протиправним.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проте, суд звертає увагу на те, що вищевказаними судовими рішеннями лише досліджувалися обставини сплати позивачем поточних зобов'язань, які виникали впродовж 2009-2012 років та встановлювалися обставини утворення у позивача боргу станом на 01.01.2009.

Більш того, в постанові Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2014 у справі №810/3472/14 зазначено, що у ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що позивачем не заперечується факт наявності у нього заборгованості зі сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, який, як стверджує позивач, утворився у період з 2005 року по 2008 рік включно.

Отже, позивачем не був врахований факт існування у нього податкового боргу з податку на додану вартість станом на 01.01.2009 та який, згідно картки особового рахунку, складав 545972,45 грн. з основного платежу та 8961,99 грн. з пені.

Так, з карток особового рахунку позивача з податку на додану вартість вбачається, що станом на 01.01.2006 заборгованість Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" з основного платежу складає 438819,39 грн., з пені - 41096,62 грн., станом на 01.01.2007 - 504333,34 грн. та 83535,95 грн. відповідно, станом на 01.01.2008 - 494930,00 грн. та 4,73 грн. відповідно.

Крім того, заявляючи вимогу про стягнення з державного бюджету суми надмірно сплаченого податку, позивачем не були враховані умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, встановлені статтею 43 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктів 43.3-43.6 зазначеної статті обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань регламентовано також Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 N 787.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не були надані суду докази дотримання відповідного порядку, зокрема, подання до контролюючого органу заяви про повернення відповідних коштів з державного бюджету, що має передувати складанню податковою інспекцією відповідного висновку для передачі до казначейської служби та ухилення від вчинення таких має бути предметом оскарження у судовому порядку.

Верховний суд України в постанові від 24.11.2015 (номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54163750) зазначив, що позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених сум податків є помилковою з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника податків. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.

Вказаний висновок Верховного суду України, згідно з ч. 2 ст. 161 та ст. 244-4 КАС України, підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах та свідчить про невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на момент звернення позивача до суду) встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як вбачається з платіжного доручення №13 від 21.08.2015, позивачем при зверненні до суду було сплачено 487,20 грн., тобто 10 % від ставки судового збору, яка підлягає до сплати за заявлену майнову вимогу.

Враховуючи результати розгляду справи, сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету, становить 4384,80 грн.

У судовому засіданні 21.01.2016 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 26.01.2016.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" (09800, Київська область, м. Тетіїв, вул. Леніна, 19а, ідентифікаційний номер 24879282) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: Київський окружний адміністративний суд; код за ЄДРПОУ: 37955989; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській обл. м. Київ; МФО: 821018; рахунок: 31213206784001; код класифікації доходів бюджету: 22030001, символ звітності " 206") судовий збір в сумі 4384 ( чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.