Постанова № 56118076, 23.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 р. Справа №805/5223/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.,

за участю секретаря судового засідання Шташаліс О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східконтракт»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 2 грудня 2015 року № 0000122201 на загальну суму 473652 грн.

за участю представників:

від позивача: Єльчанінова І.О. - за дов.

від відповідача: Онищенко І.В. - за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Східконтракт» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 2 грудня 2015 року № 0000122201 на загальну суму 473652 грн.

Позивач зазначає про необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК» Сінтез», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентро-М», зазначаючи про наявність всіх документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначає про відповідність спірного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, вважає відсутнім підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК» Сінтез», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентро-М».

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Східконтракт» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 36380442, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрований як платник податку на додану вартість з 9 березня 2011 року, свідоцтво № 100326714.

З 16 листопада 2015 року по 18 листопада 2015 року відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства з оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК» Сінтез» за період березень, травень 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентро-М» за період квітень 2015 року, на підставі якою було складено акт від 18 листопада 2015 року № 5/22-01/36380442 (надалі - акт перевірки).

За результатами перевірки (висновок акту стор. 18) відповідачем встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме пункту статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 473652 грн., у тому числі за березень 2015 року у розмірі 166640 грн., за квітень 2015 року у розмірі 158006 грн., за травень 2015 року у розмірі 149006 грн.

За висновками акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рiшення від 2 грудня 2015 року № 0000122201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 473652 грн., у тому числі за березень 2015 року у розмірі 166640 грн., за квітень 2015 року у розмірі 158006 грн., за травень 2015 року у розмірі 149006 грн. за порушення вимог статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що 1 березня 2015 року між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК» Сінтез» як виконавцем був укладений договір про надання послуг завантаження та розвантаження № 1, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати за оплату послуги із завантаження та розвантаження цукор-пісок, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги. Факт реального виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт від 31 березня 2015 року № 1 та актом виконаних робіт від 31 травня 2015 року № 1. Також на виконання умов договору від 1 березня 2016 року № 1 позивачем були отримані: податкова накладна від 31 березня 2015 року № 78 на суму 999840 грн., у тому числі ПДВ у сумі 166640 грн., яка була зареєстрована в Реєстрі податкових накладних 2 квітня 2015 року за № 331430102090 та податкова накладна від 31 травня 2015 року № 193 на суму 894037 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ на суму 149006 грн. 20 коп. яка була зареєстрована в Реєстрі податкових накладних 5 червня 2015 року за № 395279920300. Розрахунок за надані послуги були виконані у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень від 15 квітня 2015 року № 1762 на суму 400000 грн., від 24 червня 2015 року № 1946 на суму 494037 грн. 20 коп., від 21 квітня 2015 року № 1773 на суму 599840 грн., від 15 червня 2015 року № 1904 на суму 400000 грн. Зміст укладеної угоди узгоджується з видами господарської діяльності, які веде позивач, а саме неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

Судом також встановлено, що між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентро-М» як виконавцем був укладений договір поставки від 1 березня 2015 року № 1, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати за оплату послуги із завантаження та розвантаження цукор-пісок, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги. Факт реального виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт від 30 квітня 2015 року № 1. Також на виконання умов договору від 30 квітня 2016 року № 1 позивачем була отримана податкова накладна від 30 квітня 2015 року № 3069 на суму 948039 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ у сумі 158006 грн. 40 коп., яка була зареєстрована в Реєстрі податкових накладних 15 травня 2015 року за № 396258820239. Розрахунок за надані послуги позивачем були виконані у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень від 15 травня 2015 року № 1814 на суму 500000 грн., від 25 травня 2015 року № 1830 на суму 448038 грн. 40 коп. Зміст укладеної угоди також узгоджується з видами господарської діяльності, які веде позивач, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК» Сінтез» стали, зокрема, лист ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківський області від 18 травня 2015 року № 5586/7/20-30-22-04-11 та податкова інформація від 30 квітня 2015 року № 4112/7/20-30-22-03/39527998 щодо з'ясування реальності операцій по господарських відносинах з позивачем за березень 2015 року, лист ДПІ ц Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківський області від 31 серпня 2015 року № 577/7/20-30-22-02-08 та податкова інформація від 23 червня 2015 року № 1012/7/20-30-22-03 щодо з'ясування реальності операцій по господарських відносинах з позивачем за травень 2015 року, лист Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківський області від 29 травня 2015 року № 1545/7/20-23-22-01-05 про надання податкової інформації. Підставою для висновків відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентро-М» став лист Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26 травня 2015 року № 1347, відповідно до якого підприємство було відсутнє за місцем реєстрації. Суд зазначає, що висновки про відсутність реального характеру правочинів податковий орган ґрунтує тільки на аналізі даних податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК» Сінтез», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентро-М», а також відсутністю їх за юридичною адресою. Суд також зазначає, що акти чи податкові інформації про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків. Суд також зазначає, що податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагентів позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у якості платника податку на додану вартість та знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем). Суд зазначає, що висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір згідно платіжних доручень від 18 січня 2016 № 2346 та від 28 грудня 2015 року № 1 усього в сумі 7104 грн. 79 коп.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Східконтракт» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 2 грудня 2015 року № 0000122201 на загальну суму 473652 грн.. задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області від 2 грудня 2015 року № 0000122201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 473652 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східконтракт» витрати по сплаті судового збору у розмірі 7104 грн. 79 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 лютого 2016 року. Постанова у повному обсязі складена 26 лютого 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.