Рішення № 56116080, 24.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 337/2376/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Нещеретна Л.М.

Провадження № 22-ц/778/1037/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24» лютого 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Савченко О.В.

ОСОБА_2

за участю секретаря: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 грудня 2015 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог зазначило, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25.09.2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підписом підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» складає між ним та банком договір.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, згідно яких клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у звязку з чим станом на 28 лютого 2014 року має заборгованість 47549,28 грн., яка складається з наступного:

- 8339,82 грн. - заборгованість за кредитом;

- 36469,02 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина).

- 2240,44 грн. - штраф (процентна складова).

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України просило суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 47549,28 грн. за кредитним договором № б/н від 25.09.2006 року, яка складається з наступного: 8339,82 грн. - заборгованість за кредитом; 36469,02 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2240,44 грн. - штраф (процентна складова). та судові витрати.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк»

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на не взяття до уваги судом першої інстанції строку дії картки, відсутність заяви відповідача про застосування позовної давності, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» в районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян; на вимогу керівників учасників антитерористичної операції підприємства, установи та організації, що знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, частково або повністю припиняють свою роботу.

Відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 р. N 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року на частині територій України здійснюється антитерористична операція

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року N 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року N 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Горлівка Донецької області.

Відповідно до ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до довідки сектору адресно-довідкової роботи управління Державної міграційної служби України ОСОБА_3 знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_1. Проте, у паспорті громадянина України, який ОСОБА_3 надавав суду, він значиться зареєстрованим у ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.46). Цю ж адресу ОСОБА_3 зазначав і в заяві, адресованій суду ( а.с.39).

Доказів іншого зареєстрованого місця проживання ОСОБА_3 не надав, проте зазначав, що проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2.

Номера телефонів, які зазначав ОСОБА_3 не обслуговуються ( а.с.7,79).

Враховуючи припинення роботи державного підприємства «Укрпошта» з 27 листопада 2014 року щодо приймання і доставки поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, які не контролюються української владою, керуючись розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або не здійснюють в повному обсязі свої повноваження» та враховуючи поточні зміни доступу поштового зв'язку до населених пунктів вищевказаних областей, суд не має можливості направляти процесуальні документи суду апеляційної інстанції у м.Горловка.

За таких обставин ОСОБА_3 повістки направлялися судом за зазначеною ним у заяві адресою у м.Запоріжжя і з урахуванням ч.5 ст.74, ч. 1 ст. 77 ЦПК України повістка про виклик до суду вважається доставленою.

Окрім того, про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_3 був повідомлений розміщенням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» оголошення про дату, час та місце проведення судового засідання.

Таким чином, передбачені ЦПК України заходи повідомлення ОСОБА_3 про час і місце судового засідання апеляційним судом вичерпані.

Оскільки судом дотримані процедури, встановлені ст. ст. 27, 74, 76, 77 ЦПК України, розгляд справи за відсутності відповідача не може вважатися обмеженням права на доступ до суду,

За наведених обставин та у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів визнала, що неявка відповідача не є процесуальною перешкодою для розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника банку, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.309 ЦПК України підставами для зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 вересня 2006 року банк відкрив ОСОБА_3 картковий рахунок і видав кредитну картку «Універсальна» №4149605351333125 з кредитним лімітом у розмірі 8500,00 грн., з базовою ставкою за кредитним лімітом 3% на місяць із розрахунку 360 днів у році, термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії картки, заборгованість за кредитом становить 47549,28 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 47549,28 грн., суд першої інстанції виходив з того, що банк, звертаючись з позовом 10 квітня 2014 року, пропустив позовну давність, початок перебігу позовної давності відраховується з 25 травня 2007 року, заяв про поновлення строку позовної давності з обґрунтуванням поважності причин його пропуску від ПАТ КБ «Приватбанк» не надходило.

Суд вважав, що наслідки спливу позовної давності з урахуванням п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються незалежно від наявності заяви сторони у спорі. В обґрунтування посилався на роз'яснення п. 31 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5.

Проте, суд неправильно застосував норми матеріального права і не врахував положення ч.2 ст.214 ЦПК України.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Верховний Суду України висловив правові позиції, що стосуються застосування судами п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 р. N 1023-XII «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст. 214 ЦПК України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У відповідності до правової позиції, викладеній в постановах Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-126цс13, від 4 лютого 2015 р. у справі N 6-239цс14, від 11 березня 2015 р. у справі N 6-16цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, згідно із частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. П 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Суд першої інстанції не навів мотивів відступу від правової позиції, викладеної у висновках Верховного суду України.

Отже, законом саме на сторони покладено обов'язок зробити заяву про застосування строків позовної давності.

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем заяви про застосування позовної давності у справі.

Із матеріалів справи вбачається що ні в заяві про скасування заочного рішення, ні під час розгляду справи після скасування заочного рішення ОСОБА_3 не подав заяву про застосування позовної давності.

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до п. 1.27 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» платіжна картка спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Згідно з п.п. 15.2 та п.п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» платіжна картка є власністю емітента і надається ним клієнту відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.1 Умов і правил надання банківських послуг для надання послуг банк відкриває клієнту карткові рахунки, видає карти, їх вид і строк дії визначений у заяві, в пам'ятці клієнта, підписанням яких клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, зазначена у розділі заяви «відмітки банку» (а.с.7 звор., 9).

Укладення кредитного договору з ПАТ КБ «Приватбанк»та отримання кредитних коштів ОСОБА_3 не оспорював. Договір складається із заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг (а.с.7-13).

Відповідно до заяви позичальника від 25 вересня 2006 року ОСОБА_3 оформив у банку кредит з лімітом у розмірі 8500,00 грн. з базовою ставкою за кредитним лімітом 3% на місяць із розрахунку 360 днів у році. Термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії картки. Заява з анкетою позичальника має ознаки кредитного договору, містить відповідні умови, які підписали обидві сторони.

Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Наявність невиконаних зобовязань по поверненню кредиту підтверджується розрахунком заборгованості, який відповідачем не простовано (а.с. 4-6,68).

Із розрахунку вбачаться, що банк нарахував на прострочену заборгованість проценти, виходячи із 72% річних.

Проте нарахування саме в такому розмірі процентів банк не обґрунтував і не підтвердив відповідними доказами. В долучених позивачем до матеріалів справи Умовах та правилах банківських послуг, Правилах користування платіжними картами не передбачено розмір процентів за користування кредитом (а.с. 8-13).

Сторони розмір процентів узгодили в заяві, в якій передбачено, що кредит видається із базовою процентною ставкою 3% в місяць (а.с.7 звор.). Про надання кредиту під 36 % позивач зазначав і в позовній заяві.

Інші будь-які документи, які б стосувалися умов кредитування, банк не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування не може ґрунтуватися на припущенні.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Отже, нарахування процентів у збільшеному розмірі 72% є безпідставними.

Відповідно до розрахунку станом на 28.02.2014 р. заборгованість за кредитом складає 8339 грн. 8 2коп. (а.с.3,4). З врахуванням ставки 36% на поточну та прострочену заборгованість, як це передбачено умовами договору, проценти за користування кредитом складають 22135,68 грн. (колонки 5,6,9,10 розрахунку заборгованості), на погашення заборгованості за процентами сплачено 1234 грн. (колонка 11 розрахунку) (а.с.4-6). Таким чином, сума заборгованості ОСОБА_3 за процентами за користування кредитом складають 20901,68 грн.

Сплата штрафу в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову за порушення строків платежів передбачена як в заяві, так і п. 8.6 Умов та правил. Процентна складова штрафу складає 1462 грн., всього штраф 1962 грн. (500 + 1462).

З огляду на викладене, рішення суду на підставі п.4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У відповідності до ст.88 ЦПК України ПАТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно задоволеним вимогам від заявлених (заявлено 47549,28 грн. - задоволено 31203,50 грн.) в сумі 312 грн. 03 коп., та на компенсацію судового збору сплаченого за подачу апеляційної скарги в сумі 343 грн. 23 коп. (а.с.1,78).

Таким чином, з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню компенсація судового збору в сумі 655 грн. 26 коп.

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 грудня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором: кредит в сумі 8339,82 грн., проценти в сумі 20901,68 грн., штраф в сумі 1962 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 655,26 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: