Рішення № 56115978, 25.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/708/16 Головуючий у 1-й інстанції: Зимогляд В.В.

Є.У.№ 320/2342/15-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого Савченко О.В.,

суддів Маловічко С.В.,

ОСОБА_1,

секретар Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом територіальної громади Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області в особі Семенівської сільської ради до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою,

за апеляційними скаргами Головного управління Держземагенства у Запорізькій області, ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року територіальна громада Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області в особі Семенівської сільської ради звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначала, що наказом Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 14 березня 2014 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 49 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Семенівської сільської ради, Мелітопольського району, Запорізької області за межами населеного пункту. Проте, ще 17 липня 2013 року сільська рада прийняла рішення, пунктом 1 якого передбачалося клопотати перед Держземагенством про виділення спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 Посилаючись на те, що наказ від 14 березня 2014 року був виданий відповідачем без консультацій і узгоджень з органами місцевого самоврядування, з порушенням вимог земельного законодавства, просив суд визнати його незаконним і скасувати.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року позов задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагентства у Запорізькій області № ЗП/2323084000:04:002/0000031 від 14 березня 2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».

В апеляційних скаргах про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові Головне управління Держземагенства у Запорізькій області і ОСОБА_2 посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у звязку із такими обставинами.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Тобто, Конституція України визнає право за органами місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення, що цілком узгоджується з положеннями п. 2 ст. 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування, відповідно до змісту якого місцева влада в межах закону має повне право вирішувати будь-яке питання, що не вилучено із сфери її компетенції і вирішення якого не доручено жодному іншому органу.

Правові засади організації та діяльності органів місцевого самоврядування визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначає, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Повноваження сільських рад у галузі земельних відносин передбачені ст.12 ЗК України. Відповідно до пункту "б" частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 173 ЗК України визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з 1 січня 2013р. землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. При цьому у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

За ст. 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За наказом Державного агентства земельних ресурсів України №72 від 28 лютого 2013 року право розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності мають головні управління Держземагентства в областях.

Відповідно до частини четвертої статті 122 зазначеного Кодексу центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Встановлено, що між сторонами виник спір з приводу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 48,26 га, розташованої за межами населеного пункту на території Семенівської ради, Мелітопольського району, Запорізької області.

17 червня 2013 року Семенівська сільська рада прийняла рішення №3 клопотати перед головним управлінням Держземагентства у Запорізькій області щодо виділення в оренду строком на 49 років земельної ділянки сільськогосподарського призначення піски (під закладку багаторічних насаджень) загальною площею 48,26 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Семенівської сільської ради, гр.ОСОБА_3 (а.с.11).

Доказів на підтвердження доводів про те, що вказане рішення у 2013 році було направлено Держземагентству матеріали справи не містять.

За даними електронної програми документообігу Головного управління Держземагентства у Запорізькій області» рішення Семенівської сільської ради від 17.07.2013 р. №3 щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_3 до головного управління не надходило (а.с.187).

4 березня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держземагентства у Запорізькій області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства (в оренду) орієнтованою площею 49 га, яка розташована на території Семенівької сільської ради Мелітопольського району (а.с.39).

За результатом розгляду вказаної заяви і доданих до неї документів наказом Головного управління Держземагентства у Запорізькій області № ЗП/2323084000:04:002/0000031 від 14 березня 2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 49 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (вид угідь: під багаторічними насадженнями), для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Семенівської сільської ради Мелітопольського району, Запорізької області (за межами населеного пункту), для подальшого оформлення в оренду (а.с.109).

27 червня 2014 року до Головного управління Держземагентства у Запорізькій області звернувся ОСОБА_3 із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на території Семенівської сільської ради за межами населеного пункту для закладання багаторічних насаджень (а.с.12).

Листом від 22 липня 2014 року Держземагентство відмовило ОСОБА_3 у наданні дозволу з посиланням на те, що цільове призначення земельної ділянки не відповідає вимогам ст.22 ЗК України (а.с.40).

У передбаченому законом порядку ОСОБА_3 вказану відмову не оскаржив.

Наказом Головного управління Держземагентства у Запорізькій області № 8-690/15-14 СГ від 07.11.2014р. «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства (а.с.4).

7 листопада 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Запорізькій області і ОСОБА_2 укладено договір оренди спірної земельної ділянки (а.с.5-7).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області при наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки порушені вимоги чинного законодавства, оскільки не враховано рішення Семенівської сільської ради від 17 червня 2013 року, яким була погоджена передача спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 На думку суду першої інстанції, відповідачем в оскаржуваному наказі неправомірно зменшено розмір земельної ділянки, внаслідок чого в подальшому зменшено розмір орендної плати, що завдає шкоди інтересам держави.

Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що оскаржуваним наказом права Семенівської сільської ради не порушені, остання відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не наділена правом розпоряджатися землями за межами населеного пункту і звертатися до суду за захистом порушеного права громадянина ОСОБА_3, який відмову у виділенні йому земельної ділянки в судовому порядку не оскаржив.

Наказ Держземагентства від 07.11.2014 р. №8-690/15-14-СП «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду», договір оренди, укладений між відповідачем і третьою особою ОСОБА_2, не були предметами оскарження у цій справі, а тому висновки суду першої інстанції щодо неправильного визначення розміру земельної ділянки і розміру орендної плати, порушення прав держави безпідставні.

Семенівська сільська рада не наділена повноваженнями на звернення до суду за захистом порушених прав держави.

Скасовуючи наказ, суд першої інстанції вирішив питання про права і обовязки землекористувача ОСОБА_2, який до участі у справі в якості співвідповідача судом не залучався, що за змістом ст.309 ЦПК України являється безумовною підставою для скасування судового рішення.

Висновки суду першої інстанції про порушення відповідачем процедури погодження відводу земельної ділянки сільськогосподарського призначення з органами місцевого самоврядування також являються безпідставними.

Прийняття сільською радою 17 червня 2013 року рішення «Про клопотання перед головним управлінням Держземагенства щодо виділення в оренду земельної ділянки ОСОБА_3В.» не свідчить про порушення відповідачем порядку відведення спірної земельної ділянки.

Сільська рада на момент прийняття зазначеного рішення не була розпорядником земель державної власності і не мала повноважень давати вказівки Держземагентству щодо надання згоди на розроблення проекту землеустрою.

Крім того, як встановлено судом, про прийняття вказаного рішення сільська рада Головне управління Держземагентства у Запорізькій області не повідомляла, його копію на адресу останнього не направляла.

Звертаючись у червні 2014 року до Держземагентства із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду, ОСОБА_4 на вказане рішення сільської ради не посилався, його копію до заяви на додавав (а.с.12).

За вказаних обставин передбачених законом підстав для висновку про порушення відповідачем прав і охоронюваних законом інтересів сільської ради при видачі оскаржуваного наказу не має.

Наказ Державного агентства земельних ресурсів України №328 від 15 жовтня 2014 року «Про введення в дію рішень колегії Держземагенства України від 14 жовтня 2014 року», яким запроваджено обовязкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою, не розповсюджується на спірні правовідносини, які мали місце у березні 2014 року, тобто за сім місяців до видачі спірного наказу.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що суд першої інстанції допустився порушень норм як матеріального, так і процесуального права, а тому оскаржуване рішення на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові.

На підставі ч.5 ст.88 ЦПК України з Семенівської сільської ради на користь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області і третьої особи ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені ними судові витрати зі сплати судового збору при подачі апеляційної скарги на суму1339,80 грн. і 535, 92 грн. відповідно.

Керуючись ст. ст.303,307,309,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Головного управління Держземагенства у Запорізькій області і ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року по цій справі скасувати.

Позов територіальної громади Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області в особі Семенівської сільської ради до Головного управління Держземагентства у Запорізькій області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою залишити без задоволення.

Стягнути з Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області на користь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області 1339, 80 грн. (одну тисячу триста тридцять девять гривень 80 коп.), на користь ОСОБА_2 535, 92 грн. (пятсот тридцять пять гривень 92 коп.) компенсації судових витрат зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: