Рішення № 56113874, 25.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/244/2016(м)

264/7970/15-ц

Головуючий в 1 інстанції Кузнецов Д.В.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 59

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Пономарьової О.М.,

суддів Зайцевої С.А., Кочегарової Л.М.,

при секретарі Зливка І.І.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 міського центру зайнятості на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

07 грудня 2015 року ОСОБА_3 міський центр зайнятості звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 та зазначав, що 06 листопада 2014 року після звернення ОСОБА_2 до центру зайнятості їй надано статус безробітного. Під час реєстрації в центрі зайнятості відповідач приховав інформацію про останнє місце роботи, що впливало на умови виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття. Недостовірними даними, що не були своєчасно повідомлені центру зайнятості, є факт знаходження відповідача у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Баскетбольний клуб «Азовмаш» (далі ТОВ «БК «Азовмаш») на умовах трудового договору 10 жовтня.2014 року. Відповідач отриману допомогу добровільно не повернув. Посилаючись на положення п.2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», статтю 1166 ЦК України просить стягнути незаконно одержану допомогу по безробіттю за весь період її виплати з 13 листопада 2014 року по 30 липня 2015 року в сумі 9 809,31 грн. та судові витрати.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 січня 2016 року пзовні вимоги ОСОБА_3 міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 міського центру зайнятості суму переплати допомоги по безробіттю у розмірі 1 158 гривень 56 коп. та судовий збір в сумі 143 грн. 84 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 міського центру зайнятості на користь держави судовий збір в сумі 1 074,16 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 міський центр зайнятості, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне затосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Заявник зазначає, що суд проігнорував чітко зазначений період стягнення та в порушення змісту п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» пов?язав обсяг стягнення з надмірною виплатою матеріального забезпечення, в той час як відповідно до вимог закону підставою та моментом початку періоду для стягнення є саме факт порушення особою своїх обовязків. Суд необґрунтовано застосував положення ст. 1192 ЦК України, яка не підлягає застосуванню до правовідносин, які склалися між сторонами.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до ОСОБА_3 міського центру зайнятості про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в якій вказала, що ознайомлена із правами та обовязками, передбаченими даними законами і згідно із наказом № НТ 141110 від 10 листопада 2014 року відповідачу надано статус безробітного з 06 листопада 2014 року. Наказом № НТ 141113 від 1 листопада 2014 року відповідачу призначена допомога по безробіттю та розпочата її виплата з 13 листопада 2014 року. Наказом № НТ 150731 від 31 липня 2015 року відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю з 31 липня 2015 року у звязку із працевлаштуванням. Відповідно до наказу №НТ150804 від 04 серпня 2015 року прийнято рішення про повернення коштів за весь період виплати в сумі 9 809,31 грн., оскільки ОСОБА_3 міським центром зайнятості в порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним шляхом звіряння даних, які були підставою для призначення матеріальної допомоги, встановлено факт подання недостовірних даних ОСОБА_2 під час реєстрації в ОСОБА_3 міському центрі зайнятості, які полягали в тому, що особа мала трудові відносини в жовтні 2014 року з ТОВ «БК «Азовмаш», що є останнім місцем роботи, та не надала до центру зайнятості відповідні документи.

Приймаючи рішення про часткове задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ненадання інформації про дату останнього місця роботи перед призначенням допомоги ОСОБА_2, загальний розмір зайво виплаченої допомоги становить 1 158 грн. 56 коп., а непредставлення повної інформації відповідачем щодо останнього місця роботи, яке було тільки один день 10 жовтня 2014 року, вплинуло лише на розмір допомоги, але в цілому не позбавляло її права на призначення допомоги по безробіттю за отриманий нею період часу.

Проте з вказаним рішенням суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Встановлено, що 06 листопада 2014 року за зверненням ОСОБА_2 до центру зайнятості їй надано статус безробітного. Під час реєстрації в центрі зайнятості відповідач приховав інформацію про останнє місце роботи, що впливало на умови виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, а саме не були своєчасно повідомлені центру зайнятості факт знаходження відповідача у трудових відносинах з ТОВ «БК «Азовмаш» на умовах трудового договору 10 жовтня 2014 року, що було би підставою для призначення та виплати допомоги в меншому розмірі, ніж вона отримувала. За період з 13 листопада 2014 року по 30 липня 2015 року відповідач отримала допомогу по безробіттю в сумі 9 809,31 грн.

За правилами частин другої та третьої статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-ІІІ (далі Закон N 1533-III), яка визначає права, обовязки та відповідальність застрахованих осіб, такі особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Одним із видів матеріального забезпечення на випадок безробіття згідно із частиною першою статті 7 Закону № 1533-ІІІ є допомога по безробіттю.

Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. N 307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за N 915/5136), передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 31 Закону N 1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримувала допомогу по безробіттю з 13 листопада 2014 року по 31 липня 2015 року, загальний розмір якої складає 9 809, 31 грн.

Згідно з наказом №130і від 22 січня 2007 року ОСОБА_2 прийнята в ТОВ «БК «Азовмаш» на посаду кухаря до готелю «Європейська», а 29 вересня 2014 року ОСОБА_2 звільнена з підприємства відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України у звязку із скороченням штату працівників.

Згідно з трудовим договором №263 від 10 жовтня 2014 року та додаткової угоди №1 до нього, укладених між ТОВ «БК «Азовмаш» та ОСОБА_2, остання працевлаштована на підприємство кухарем на один день 10 жовтня 2014 року, за що отримала заробітну плату в розмірі 161,63 грн., але про вказаний факт працевлаштування ОСОБА_2 міський центр зайнятості не повідомила, що свідчить про не зазначення нею всіх обставин, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, що не заперечувала сама відповідач в судовом засіданні.

ОСОБА_3 міським центром зайнятості в порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним шляхом звіряння даних, які були підставою для призначення матеріальної допомоги, встановлено факт подання недостовірних даних ОСОБА_2 під час реєстрації в ОСОБА_3 міському центрі зайнятості, які полягали в тому, що особа мала трудові відносини в жовтні 2014 року з ТОВ «БК «Азовмаш», що є останнім місцем роботи, та не надала до центру зайнятості відповідні документи.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вся сума отриманої нею допомоги по безробіттю в розмірі 9 809, 31 грн.

Висновок суду першої інстанції щодо повернення тільки зайво виплаченої допомоги, суперечить чинному законодавству, оскільки не відповідає положенню п.3 ст. 36 Закону N 1533-III, відповідно до якої підставою для стягнення є саме факт порушення безробітним своїх обовязків; факт надмірної виплати допомоги по безробіттю є наслідком та доказом такого порушення.

Таким чином, обсяг стягнення залежить від тривалості періоду одержання особою допомоги по безробіттю, призначеної на підставі неправдивих даних, наданих особою під час реєстрації в центрі зайнятості, та не може бути змінений через обставини, що не могли вплинути на факт порушення.

З огляду на викладене суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ч. 1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 міського центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 9 809, 31 грн.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст. 4 ч. 2 п.1 пп. 1 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

На час звернення позивача до суду в грудні 2015 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» на 01 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складала 1 218 грн.

Отже при зверненні до суду з позовом ОСОБА_3 міський центр зайнятості повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1 218 грн, проте ухвалою суду від 17 грудня 2015 року сплата судового збору позивачу відстрочена до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до пп 6 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами сплачується 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви та скарги.

При зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_3 міський центр зайнятості повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1 339,80 грн., але ухвалою судді-доповідача від 11 лютого 2016 року позивачу відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом.

Оскільки судова колегія дійшла висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 міського центру зайнятості, з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави належить стягнути судовий збір в розмірі 2 557,80 грн., з яких: 1 218 грн. - за подання позовної заяви до суду, 1 339,80 грн.- за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 міського центру зайнятості задовольнити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Задовольнити позов ОСОБА_3 міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 міського центру зайнятості (87539, м. Маріуполь Донецької області, пр. Металургів, буд. 84-б, код ЄДРПОУ 24815706, р/р 37170300901052 в ГУДКСУ Донецької області, ОКПО 24815706, МФО 834016) незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 9 809 (девять тисяч вісімсот девять) гривень 31 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір в розмірі 2 557 (дві тисячі пятсот пятдесят сім) гривень 80 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: С.А. Зайцева

ОСОБА_4