Рішення № 56112074, 26.02.2016, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/4895/13-ц

Провадження № 2-в/229/6/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2016 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панової Т.Л.

за участю секретаря Костіної І.В.

відповідача у віднов

лювальному провадженні ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі №229/4895/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім"єю, визнання майна спільною власністю, поділ майна,

В С Т А Н О В И В:

до суду надійшла заява ОСОБА_3 про відновлення втраченого судового провадження, яка мотивована тим, що в провадженні Дружківського суду перебувала цивільна справа за її позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім"єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна. 24 квітня 2014року було ухвалено рішення, яким її позовні вимоги задоволені в повному обсязі, та встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім"єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу з червня 1997року по 14.11.2009р. Визнано автомобіль марки Mitsubishi Outlander 2.4 AT, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_5 спільною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1; визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля марки Mitsubishi Outlander 2.4 AT, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_5.

На вказане рішення 05.05.2014року від представника відповідача надійшла апеляційна скарга, та справа направлена до апеляційного суду Донецької області і до теперішнього часу вказана скарга не розглянута, а справа не повернута до Дружківського суду.

Фактично її майнові права та інтереси були захищені рішенням суду, яке не набрало законної сили у зв"язку з втратою судового провадження по незалежним від неї причинам. З метою остаточного захисту своїх майнових прав просить відновити втрачене судове провадження № 2/229/77/2014 по цивільній справі № 229/4895/13-ц.

Заявник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася. Надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність (а.с.8,43).

Представник заявника ОСОБА_3, ОСОБА_4 під час розгляду справи надав заяву в якій уточнив вимоги і просить відновити втрачене судове провадження № 2/229/77/2014 по цивільній справі № 229/4895/13-ц, встановити повний зміст наступних документів:

Рішення Дружківського міського суду від 24.04.2014р по цивільній справі № 229/4895/13-ц (вступна та резолютивна частини);

Зміст позовної заяви;

Зміст ухвали про відкриття провадження у справі;

Зміст ухвали призначення справи до розгляду;

Зміст журналів судового засідання;

повний текст рішення Дружківського суду від 24.04.2014р по цивільній справі № 229/4895/13-ц;

додаткового рішення Дружківського міського суду (а.с.161).

В судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що є всі підстави для відновлення провадження, оскільки судова справа була втрачена, на сьогодні рішення суду не набрало чинності, оскільки була апеляція ОСОБА_3 на рішення суду. Заявник ОСОБА_3 не може захистити своє право без рішення суду, яке набрало чинності, тому провадження підлягає відновленню, а справа направленню до апеляційного суду.

Відповідач у відновлювальному провадженні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 також вважають, що всі матеріали втраченої цивільної справи зібрані, тому є підстави для відновлення провадження , після чого справу необхідно направити до апеляційного суду для розгляду апеляції, яка була надана представником ОСОБА_1 на рішення суду від 24.04.2014р.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що зібраних матеріалів достатньо для відновлення втраченого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2014року Дружківським міським судом Донецької області розглянуто цивільну справу № 229/4895/13-ц, провадження № 2/229/77/2014 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім"єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна. Прийнято рішення, яким вимоги ОСОБА_3 задоволені: встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сімєю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з червня 1997року по 14 листопада 2009року; визнано автомобіль спільною власністю ОСОБА_1; визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину автомобіля.

13 травня 2014року судом винесено додаткове рішенні по цій справі, яким вирішено питання про розподіл судових витрат по даній справі. (а.с.60-69).

05 травня 2014 року Дружківським міським судом було прийнято апеляційну скаргу від представника відповідача ОСОБА_2 за вхідним номером № 2674/14вх на вище зазначене рішення суду.(а.с.141)

03 червня 2014 року за вих. №6812 справа №229/4895/13-ц, провадження №2/229/77/2014 разом із апеляційною скаргою направлено на адресу Апеляційного суду Донецької області, згідно поштового повідомлення скарга разом із справою надішла до Апеляційного суду Донецької області 06 червня 2014 року та до Дружківського міського суду Донецької області не поверталась. (а.с.38)

В вересні 2014р будівля Апеляційного суду Донецької області була захоплена представниками незаконних збройних формувань та з даного часу доступ до приміщень та кабінетів Апеляційного суду Донецької області і м.Донецьку відсутній. (а.с.39).

Згідно офіційного веб-порталу «Судова влада України» з метою збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, роботу Апеляційного суду Донецької області припинено у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя із-за бойових дій, що відбуваються в районі розташування суду.

Згідно розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.05.2015 року № 33/0/38-15 роботу Апеляційного суду Донецької області відновлено з 26 травня 2015 року за адресою: Донецька область, м. Артемівськ, вул. Леніна, 10.

Таким чином суд вважає встановленим, що цивільна справа № 229/4895/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 була втрачена.

Відповідно дост. 402 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно дост. 403 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі, або за ініціативою суду.

Згідно з ч.1ст.407 ЦПК України при розгляді справи суд використовує ту частину провадження, що збереглася, документи, видані зі справи фізичним чи юридичним особам до втрати провадження, копії цих документів, інші довідки, папери, відомості, що стосуються справи, виконавчого провадження. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, осіб (їх представників), які брали участь у справі, а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення.

У зв'язку з цим слід визнати, що відновлення втраченого провадження це є відтворення в документах судового провадження. Тобто, безпосереднім об'єктом відновлення є конкретний перелік відсутніх повністю або частково матеріалів втраченої цивільної справи.

Відповідно до ст. 408 ЦПК України передбачено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. У рішенні суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні з участю всіх учасників цивільного процесу з утраченого провадження, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з утраченого провадження. Строк зберігання судового провадження не має значення для вирішення заяви про його відновлення, крім випадку звернення з такою заявою для виконання рішення, якщо строк на пред'явлення виконавчого листа для виконання закінчився і судом не поновлено.

Так, встановлено, що з судового провадження, яке розглядалося судом у 2014 р по вказаній справі, надані суду копії: позовної заяви (а.с.10), уточненої позовної заяви (а.с.11), заяви про ухвалення додаткового судового рішення від 05.05.2014р (а.с.12), заяви ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа від 08.07.2015р (а.с.13), свідоцтва про народження ОСОБА_5 від 11.04.2014р (а.с 14), акту приймання передачі № 091008-002 (а.с.15), домової книги з будинку АДРЕСА_1 (а.с.17-18), домової книги з будинку АДРЕСА_2, договору дарування житлового будинку від 13.12.2004р., (а.с.219-222), рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_5, статуту ТОВ "Метіззбут", витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян, вступної та резолютивної частини рішення суду від 24 квітня 2014року (а.с.19-25), витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (а.с.26), апеляційні скарги (а.с.141,146-151).

Крім того, судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду «Д-3» роздруковані електронні копії процесуальних документів, зокрема: ухвала про відкриття провадження від 06 січня 2014 року, ухвала про призначення справи до судового розгляду від 15 січня 2014 року, рішення Дружківського міського суду Донецької області від 24 квітня 2014 року ( справа №229/4895/13-ц ), додаткове рішення по цій справі від 13 травня 2014року (провадження №2др/229/4/14), за допомогою програмно апаратного комплексу "Оберіг" здійснено розпечатку журналів судового засідання по справі №229/4895/13-ц від 15.01.2014р, 22.01.2014р., 27.02.2014р., 14.03.2014р, 24.04.2014р, та виготовлено копію диску з записом фіксування всіх судових засідань. (а.с.44-69)

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що наявні в справі про відновлення втраченого провадження копії документів на думку суду є належними та достатніми для відновлення втраченого провадження, суд перевіривши зібрані матеріали, вважає, що заява ОСОБА_3 про відновлення втраченого судового провадження по справі № 229/4895/13-ц є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.209, 212- 215, 402-409 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

заяву ОСОБА_3 про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі № 229/4895/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім"єю, визнання майна спільною власністю, поділ майна задовольнити частково.

Відновити втрачене судове провадження в частині копій позовної заяви та уточнення позовної заяви ОСОБА_3; копій ухвал про відкриття провадження від 06.01.2014р, про призначення справи до судового розгляду від 15 січня 2014р. , журналів судових засідань від 15.01.2014р, 22.01.2014р., 27.02.2014р., 14.03.25014р,24.04.2014р., диску з технічним записом судових засідань по цивільній справі, змісту рішення Дружківського міського суду від 24.04.2014 року по справі №229/4895/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, змісту додаткового рішення Дружківського міського суду від 13 травня 2014року по справі № 229/4895/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат.

Встановити повний зміст відновлених наступних документів:

рішення Дружківського міського суду від 24.04.2014 року по справі №229/4895/13-ц (повний текст):

«Справа № 229/4895/13-ц

Провадження № 2/229/77/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панової Т.Л.

при секретарі Костіній І.В.

з участю позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім"єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому зазначає, що з вересня 2007року проживала однією сім"єю разом з відповідачем за адресою АДРЕСА_2 та вела з ним спільне господарство. 08 жовтня 2009року ними був придбаний автомобіль Outlander 2.4 AT, номер кузова НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_5. 14.11.2009року вони з ОСОБА_1 зареєстрували шлюб. Від цього шлюбу є неповнолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народження. Рішенням Дружківського суду від 21 грудня 2012року шлюб було розірвано.

Посилаючись на норми Сімейного Кодексу вважає, що майно, набуте ними за час спільного проживання , належить їм на праві спільної сумісної власності.Добровільно визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначеного автомобіля відповідач не бажає.

Встановлення факту проживання однією сім"єю з відповідачем без реєстрації шлюбу з вересня 2007року по 14 листопада 2009року їй необхідно для визнання автомобіля спільною сумісною власністю між нею та відповідачем.

Просить встановити факт проживання однією сім"єю з відповідачем без шлюбу з вересня 2007року по 14.11.2009року; визнати автомобіль спільною сумісною власністю її та відповідача; визнати право власності на 1/2 частку автомобіля; стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивач та її представник уточнили обставни позову, посилаючись на описку в позові, оскільки фактично позивач почала проживати однією сім"єю з відповідачем з червня 1997року, а не з вересня 2007року. Позивач пояснила, що в 1997році з червня місяця вона стала проживати з відповідачем однією сім"єю по АДРЕСА_3. На той момент ні вона, ні відповідач не перебували в шлюбі. Приблизно в жовтні 1997року придбали будинок по АДРЕСА_2. Зробили в ньому ремонт і через пів року- рік вселилися в цей будинок спочатку вдвох. Потім забрали її сина ОСОБА_6. Мешкали втрьох. Сини ОСОБА_1 від першого шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_19 приходили до них у гості. В 1998році вони разом створили підприємство ТОВ "Метіззбут" і були його засновниками. Вона спочатку працювала менеджером в цьому підприємстві, потім стала директором. Приблизно в 2002році придбали офіс для підприємства по вул.Свободи, і підприємство перереєструвалося з вул.Радченко, на вул.Свободи. Вона працювала на підприємстві до листопада 2012року. За весь цей час вони за спільні кошити добудували будинок по АДРЕСА_2. Також був придбаний сусідній будинок по АДРЕСА_1, в якому була зареєстрована вона та її син з 2001року. Але цей будинок не придатний до житла і використовувався як складське приміщення їхнього підприємства "Метіззбут". Вони разом відпочивали, при цьому брали з собою і дітей ОСОБА_1. Вона вела господарство в будинку. Під час сумісного проживання вони придбали меблі, побутову техніку, 02 жовтня 2009року в автосалоні м.Донецьк був придбаний автомобіль марки МІТSUBISHI НОМЕР_5. Шлюб зареєстрували 14 листопада 2009року. В червні 2011року у них народилася донька, а в грудні 2012року шлюб було вже розірвано. Вважає, що вона проживала з червня 1997року по листопад 2009року з відповідачем однією сім"єю, без реєстрації шлюбу як чоловік та жінка. Автомобіль, придбаний в жовтні 2009року є їхньою спільно власністю, і вона має право на 1/2частку цього автомобіля, тому просить її позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з"явився. Надав заяву розглядати справу без його участі. Позов не визнає, про що надав письмові заперечення, в яких зазначає, що він проживав за адресою АДРЕСА_3. В будинку АДРЕСА_2 проживав його батько. Позивачка проживала за адресою АДРЕСА_1, тобто в сусідньому будинку, який розташований поряд з будинком його батька. Автомобіль купувався ним одноособово, є його особистою власністю, оскільки був придбаний до шлюбу з позивачкою за власні його кошти. Визнає, що перебував з позивачкою в шлюбі з 14 листопада 2009року .Від цього шлюбу є дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження. Рішенням суду від 21 грудня 2012року шлюб з позивачкою розірвано.

Представник відповідча ОСОБА_2 в судовому засіданні також не визнав позовні вимоги позивача, оскільки вважає, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт сумісного проживання однією сім"єю. Позивачка була лише відповідачу компаньоном по бізнесу. Автомобіль був придбаний за власні кошти відповідача і не є спільною власністю. Вимога щодо встановлення факту не може бути задоволена при розгляді цієї справи, оскільки така вимога винна розглядатися лише в окремому провадженні. Просить в позові відмовити.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦПК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невиконання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Судом встановлено, що в період з червня 1997року до 14 листопада 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не перебували в будь-кому зареєстрованому шлюбі.

Свідок ОСОБА_9, яка є сусідкою відповідача, проживає АДРЕСА_4, пояснила в судовому засіданні, що вона проживає за вказаною адресою з дитинства. Як вона пам"ятає, в 90-х роках у них по сусідству, в АДРЕСА_2, почали проживати чоловік та жінка, в яких був автомобіль жигулі сереньового кольору. Це були ОСОБА_1. Вона ще пам"ятає, як ОСОБА_3 пасла гусей біля двору. Вони робили ремонт в АДРЕСА_2, потім купили сусідній будинок АДРЕСА_1. Оскільки будинок АДРЕСА_2 був маленьким, вони його почали розбудовувати. Робочі, які будували , зверталися до ОСОБА_3, як до господарки. Потім у них з"явився новий автомобіль ДЕУ, через час з"явився Аутландер. Між будинком, в якому проживала вона, та будинком АДРЕСА_1 не було паркану, тому вона все бачила. ОСОБА_3 копала, садила, полола, поливала. У них квіти у дворі, за двором красива клумба. Двір акуратний, уютний. За цим всім слідкувала ОСОБА_3. Все було в її руках, вона добра господарка. ОСОБА_1 працювали разом. На роботу разом, з роботи разом приходили. Всі на вулиці вважали їх сім"єю. Бачила як до них у гості приходили діти ОСОБА_1. Спочатку з ними мешкав ОСОБА_6, потім він їх покинув. Вона зі своєю сім"єю по сусідськи приходили до ОСОБА_1 у гості на різдво. Вперше вона зі своїм чоловіком та дітьми прийшли щедрувати до ОСОБА_1 в січні 2009року. ОСОБА_3 запросила до столу, показала будинок. В будинку їхньому відчувалася жіноча рука. Будинок чистий, все зроблено зі смаком. Потім вони кожного року стали до них приходити на це свято в гості. ОСОБА_3 неодноразово зверталася до неї підшити брюки для ОСОБА_1, штори у будинок та ще шось, оскільки вона вміє шити і до неї звертаються з таким проханням. Це була сім"я до 2012року. В 2012році декілька разів ОСОБА_3 приходила до неї ночувати, оскільки в домі були сварки. А пізніше ОСОБА_1 з дитиною покинула будинок і зараз в ньому не живе. В будинку АДРЕСА_1 ніхто не жив, ОСОБА_1 використовували його під склад. В АДРЕСА_2 ніхто, крім ОСОБА_1 не мешкав.

Свідок ОСОБА_11 , яка є тіткою ОСОБА_3, пояснила в судовому засіданні, що в 1997році їй стало відомо, що ОСОБА_3 вийшла заміж і проживає на 200планах в будинку. Якось на ринку вона зустрілися з ОСОБА_3 і ОСОБА_1, і вона подарувала їм 15 маленьких курчат для господарства. Вони зустрічалися рідко, оскільки у кожного своє життя. Але передзвонювалися. 2005році, коли помер батько ОСОБА_3, вони зустрілися на похоронах. Вона розмовляла з ОСОБА_1 і він радів своїй дружині ОСОБА_3, називав її скарбом. Син ОСОБА_3, ОСОБА_6 показував їй фотографії будинку на 200планах, в якому проживала ОСОБА_3 з ОСОБА_1. Ще років за 3 до смерті, батько ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 їздили відпочивати на Оскол. Її сусід по дачі ОСОБА_20, розповідав їй, що ОСОБА_3 з ОСОБА_1 разом працюють, сусід також працював у їхньому підприємстві. Її син заїзджав до них на роботу по вул.Свободи. Їй відомо, що ОСОБА_3 разом їздили у відрядження. ОСОБА_1 називав її своєю дружиною.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона ще працювала з відповідачем разом на заводі металевих виробів на початку 90років.. Приблизно в 1997-1998році вона познайомилася з позивачкою, як з дружиною ОСОБА_3. Позивач і відповідач працювали разом на одному підприємстві "Метіззбут". Її чоловік також працював у ТОВ "Метіззбут". Вони дружили сім"ями. Ходили на день народження. 40 років було ОСОБА_1, святкували на АДРЕСА_2. На святі були батьки і позивача, і відповідача, брат ОСОБА_3, кумов"я, сестра ОСОБА_1. ОСОБА_3 дуже добра господарка. Будинок, двір дуже доглянуті. Приблизно 2002-2003роках вони разом їздили на море. Брали з собою дітей. Також відпочівали на Осколі, на ставки їздили. ОСОБА_6, син ОСОБА_3, дружив з ОСОБА_19, сином ОСОБА_1. ОСОБА_3 дом купували разом, разом його ремонтували, будували. Святкували разом 10річчя створення підприємства "Метіззбут". ОСОБА_3 з ОСОБА_1 була сім"я, і коли їй стало відомо, що вони розлучилися, вона була дуже здивована.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що знайомий з ОСОБА_3 з 1979року. Деякий час вони не спілкувалися. В 1994році зустрілися і почали спілкуватися. Йому відомо, що в 1996році відповідач розлучився з першою дружиною. Після чого з"являється ОСОБА_3. Вони разом купують будинок, створюють спільне підприємство, разом працюють. Безпосередньо з ОСОБА_3, він спілкується з 2007року. Знав її, як дружину ОСОБА_3. Разом з сім"ями вони їздили відпочивати на ставок. В 2009році їздили разом сім"ями в Крим. Ходили один до одного в гості. Подвір"я по АДРЕСА_2 доглянуте, весь порядок в будинку у дворі забезпечений ОСОБА_3, все було на ній. Це була сім"я.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 разом працювали. Приблизно в 2004-2005роках в літку він допомагав по ремонту будинку по АДРЕСА_2. Про стосунки ОСОБА_3 йому невідомо.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_19, які є синами відповідача, пояснили в судовому засіданні , що з 1997року їх батько та позивачка були партнерами по бізнесу, обидва вони були засновниками підприємства "Метіззбут", працювали разом на підприємстві. В 2003-2004роках позивач та відповідач мешкали в цивільному шлюбі по АДРЕСА_2. Потім вони розталися приблизно 2005-2006роки. І знову позивач переїхала на АДРЕСА_2 після укладання шлюбу в 2009році. Після розірвання шлюбу, покинула будинок. Будинок по АДРЕСА_1 належить його батькові, і використовується як склад для підприємства, газа, води в ньому немає. Будинок по АДРЕСА_2 купили його бабуся з дідусем, батьки відповідача, і жили в ньому приблизно до 2001року. Потім переїхали на вул.Космонавтів.

Свідок ОСОБА_17 пояснив в судовому засіданні, що знайомий з відповідачем зі шкільних років, підтримує з ним відносини як з однокласником. Йому відомо, що ОСОБА_1 проживає на 200планах. Одного разу він у нього ночував, нікого там не бачив. Знає, що у ОСОБА_1 є сини, про дочку йому нічого не відомо.

Згідно довідки, яка видана відповідачем, як директором ТОВ "Метіззбут" (а.с.39) ОСОБА_3 працювала у ТОВ "Метіззбут" з січня 2002року по 21 листопада 2012року на посаді комерційного директора.

Згідно договору засновників ТОВ "Метіззбут" від 09 листопада 1998року (а.с.76-77), статуту ТОВ "Метіззбут" (а.с.78-83) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище позивача ОСОБА_3) є засновниками товариства з обмеженою відповідальністю "Метіззбут" .

Також в статуті, який прийнятий загальними зборами засновників ТОВ "Метіззбут" , протокол №5 від 31 травня 2005р., що засновник ОСОБА_3, мешкає за адресою, АДРЕСА_2. (а.с.78 зв).

Згідно домової книги для прописки громадян, які мешкають в будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 зареєстровані АДРЕСА_1 з 09.10.2001року. В лютому 2010року ОСОБА_3 перепрописується в цьому будинку вже як ОСОБА_3 (а.с.84-85)

Судом встановлено, що 02 жовтня 2009року ОСОБА_1 був придбаний у ТОВ "Ніко Донецьк" автомобіль марки МІТSUBISHI Outlander 2.4 AT, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2 (а.с.4).

Судом встановлено, що 14 листопада 2009року позивач та відповідач зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Дружківського міського управління юстиції, актовий запис № 344, який розірвано рішенням суду від 21 грудня 2012року. (а.с.2).

Від цього шлюбу ОСОБА_1 мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження (а.с.30).

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

У випадку наявності спору про право, згідно ч. 6 ст. 235 ЦПК України справа про встановлення факту, що має юридичне значення вирішується в порядку позовного провадження.

Відповідно до ст. 3 СК України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Права члена сім'ї має одинока особа.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Нормою ст. 74 СК України встановлено, що майно, набуте жінкою та чоловіком, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Верховний Суд України у Віснику ВСУ № 8 (144) за 2012 рік зазначив, що доводити факт спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу необхідно документами та доказами того, що між заявником та іншою особою (померлим) мали місце фактичні шлюбні відносини - свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також, це можуть бути: свідоцтво про смерть одного з подружжя, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення, докази про спільне придбання майна як рухомого так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності), заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що подружжя вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного, довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що докази, які знаходяться в матеріалах справи, дають достатні підстави вважати встановленим спільне проживання позивача та відповідача, ведення ними спільного господарства й піклування одне про одного.

Відповідно до свідчень сусідки ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_13, які є давніми знайомими саме відповідача, та тітки позивача - ОСОБА_11, суд приходить до висновку, що найближче оточення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вважало їх чоловіком та дружиною, характеризувало їх відносини як подружні.

Даючи пояснення, позивач вказувала, що вона і відповідач самі вважали себе чоловіком та дружиною, незважаючи на неукладення між ними офіційного шлюбу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем, в період з червня 1997року до листопада 2011 року, відповідно до ст. 74 СК України, виникли фактичні шлюбні відносини чоловіка та жінки, і проживали вони разом в АДРЕСА_2.

При цьому, ні ОСОБА_1 на ОСОБА_1 не перебули в зареєстрованому шлюбі із будь-якими іншими особами в даний період.

Суд критично ставиться до показань свідків зі сторони відповідача, його синів ОСОБА_7 та ОСОБА_19 оскільки, вони суперечать показанням інших свідків по справі, і більш того вони, як близькі родичи, є зацікавленими особами в розгляді справи на користь їхнього батька - відповідача у справі.

Відповідач на підтвердження своїх доводів посилається на показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17. Але той факт, що ОСОБА_17 нікого не бачив в будинку, коли одного разу переночував у ОСОБА_1, не свідчить про відсутність сім"ї у ОСОБА_1. Йому навіть невідомо про наявінсть доньки у ОСОБА_1. Більш того, як пояснив ОСОБА_17 вони зустрічалися як однокласники, і не мали близьких дружніх стосунків. Свідок ОСОБА_16 пояснив, що йому не відомо про відносини ОСОБА_1, він тільки допомагав у ремонті.

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ст. 61 СК України передбачає, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Суд вважає, що автомобіль, який придбаний ОСОБА_1 у жовтні 2009року , придбаний за спільні сумісні кошти відповідача та позивачки, оскільки в цей період вони проживали як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу однією сім"єю, разом працювали на одному підприємстві, де позивачка займала посаду комерційного директора, і вважає , що разом набули право власності на автомобіль, який є предметом спору, і що дане майно належить їм обом на праві спільної сумісної власності.

До суду не було надано доказів укладення письмового договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо визначення правового режиму майна, набутого ними під час спільного проживання.

Таким чином, вимога позивача про визнання права спільної сумісної власності на автомобіль є обґрунтованою, а, отже - підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

В статті 369 ЦК України вказано, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як слідує із ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна , що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленністю між ними.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року Верховний Суд України зазначив, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

З огляду на викладене, враховуючи, що в матеріалах справи немає згоди позивача на присудження йому грошової компенсації за його частку в праві спільної сумісної власності, суд вважає справедливою вимогу позивача про визнання за нею права власності на 1/2 частину спірного автомобіля.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення всіх вимог позивача, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 229,40грн. (а.с.5).

Керуючись ст.ст. 3,10,11,15,60,61,88,209,212-215,223 ЦПК України, на підставі ст.ст. 3,60,61,71,74 Сімейного кодексу України, ст.ст. 365,368,369,370 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім»єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з червня 1997 року по 14 листопада 2009 року.

Визнати автомобіль марки Mitsubishi Outlander 2.4 AT, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_5 спільною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля марки Mitsubishi Outlander 2.4 AT, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_5.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд шляхом подання в 10денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Т. Л. Панова »

додаткового рішення Дружківського міського суду від 13 травня 2014р по справі №229/4895/13-ц (повний текст):

«Справа № 229/4895/13-ц

Провадження № 2-др/229/4/14

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панової Т.Л.

при секретарі Костіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім"єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій зазначає, що при винесені судового рішення по справі № 229/4895/13-ц суд не вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до п.4 ст.215 ЦПК України в резолютивній частині рішення суду зазначаються висновки суду по суті позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 220 ЦПК України суд може за заявою сторін, чи власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що позивач зверталася до суду з позовом, в якому просила встановити факт проживання однією сім"єю з відповідачем без шлюбу з червня 1997року по 14.11.2009року; визнати автомобіль спільною сумісною власністю її та відповідача; визнати право власності на 1/2 частку автомобіля; стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 24 квітня 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволений: встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім"єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з червня 1997року по 14 листопада 2009року; визнано автомобіль марки Mitsubishi Outlander 2.4 AT, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_5 спільною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1; визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля марки Mitsubishi Outlander 2.4 AT, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_5.

ОСОБА_3 просила стягнути судові витрати з відповідача, які були нею сплачені в сумі 229,40грн (а.с.5) , але в резолютивній частині судом не вирішено питання про судові витрати, тому є підстави для ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору в сумі 229,40грн.

Керуючись ст.220 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Доповнити рішення Дружківського міського суду Донецької області від 24 квітня 2014 року у справі № 4895/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім"єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4) судові витрати в розмірі 229 (двісті двадцять дев"ять)грн 40коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом 10 днів після проголошення рішення.

Суддя: Т. Л. Панова »

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд шляхом подання в 10денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Т.Л.Панова