Рішення № 56111351, 24.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/9886/15-ц 22-ц/774/547/К/16

Справа № 212/9886/15-ц Головуючий в суді першої

Провадження 22ц/774/547/К/16 інстанції - ОСОБА_1

Категорія № 26 (3) Доповідач - Ляховська І.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Ляховської І.Є.

суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

із секретарем - Масловою К.В.,

за участю - позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника відповідача Черевика Олександра Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "ЦГЗК"), в якому просила суд стягнути з відповідача на її корить 250 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що її батько ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання трудових обов'язків на підприємстві відповідача. У зв'язку з чим вона перенесла нервовий удар та психічне потрясіння, оскільки у ранньому віці залишилася без батьківської підтримки, піклування та опори, а їх сім'я - без годувальника.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, на її користь з ПАТ "ЦГЗК" стягнуто моральну шкоду у розмірі 80 000,00 гривень та на користь держави - судовий збір у сумі 1378 грн. У задоволені решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ "ЦГЗК" ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволені заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди, яка полягала у її душевних переживаннях та стражданнях, як і не обґрунтовано заявлений розмір моральної шкоди, оскільки навіть доводи та пояснення щодо заподіяння такої шкоди надані нею не особисто, а через її представника. Крім того, вважає, що суд не врахував, що причиною нещасного випадку є порушення законодавства про охорону праці самим ОСОБА_5, а наявність вини посадових осіб ПАТ «ЦГЗК» у нещасному випадку не встановлено, тому, на його думку, підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, позивачу відсутні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку під час виконання трудових обов'язків (а.с. 23, 25).

Відповідно до пункту 3 Акту спеціального розслідування нещасного випадку, який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_1 о 20 годинні 35 хвилин на шахті Орджонікідзе ВАТ «ЦГЗК», асоціації «Укррудпром», від 16 червня 2006 року (а.с. 14-22), ОСОБА_5, працюючи підривником, під час виконання трудових обов'язків, перебував на горизонті 607 м в місці встановлення ВДПУ- 4ТМ рудоперепускного горизонту 632/527м дробильно-бункерного комплексу з метою огляду місця затору гірничої маси в горловині рудоперепускника 607/527м і подальшої ліквідації затору, не переконався в тому, що перепускник горизонту 607/622м не заповнений гірничою масою та не використав при огляді запобіжні засоби (страхувальний канат і пояс). У результаті раптового мимовільного виходу гірничої маси з рудоперепускника горизонту 607 / 527м ОСОБА_5скинуто потоком гірничої маси з робочої платформи ВДПУ-4ТМ в рудоперепускник горизонту 607/622м. в результаті чого останній отримав травму не сумісну з життям. Причиною зазначеного нещасного випадку є порушення виробничої дисципліни та пунктів посадової інструкції гірничого майстра дільниці та посадової інструкції начальника дільниці.

Як убачається з Акту № 10 про нещасний випадок, пов'язаного з виробництвом, від 16 червня 2006 року (а.с. 10-15), особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, крім померлого, є гірничий майстер дільниці №3 ОСОБА_6 та в.о. начальника дільниці №3 ОСОБА_7

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності права позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із встановленням причинного зв'язку смерті її батька із нещасним випадком на виробництві, а також істотності вимушених змін у життєвих стосунках позивача, її переживань та страждань пов'язаних із втратою батька.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.

Частиною 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Якщо події, які породили цивільне право на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце після 1 січня 2004 року, тобто після набрання чинності ЦК України, то вони підлягають розгляду згідно з положеннями статей 1167,1168 ЦК України. Зазначеним висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-208цс14.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.

Як зазначають частини 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці»: роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону, вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю, виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.

Як установлено судом, позивач ОСОБА_2 є дочкою померлого ОСОБА_5

У зв'язку зі смертю батька позивачу спричинено моральну шкоду, пов'язану із втратою рідної людини, друга, опори та моральної підтримки, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зав'язків та необхідності докладання нею додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи вищевикладене та наявність доказів причинно-наслідкового зв'язку між смертю батька позивача та нещасним випадком на виробництві, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем заподіяння їй моральної шкоди не можуть бути взятими до уваги колегією суддів, оскільки факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв'язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні, зокрема, Актом спеціального розслідування нещасного випадку від 16 червня 2006 року та Актом № 10 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 16 червня 2006 року, згідно з якими встановлено причинний зв'язок настання смерті ОСОБА_5 з нещасним випадком на виробництві, внаслідок чого позивач у зв'язку із втратою батька втратила рідну людину, друга, опору, надію, та моральну підтримку, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв'язків та необхідності докладання нею додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того, сам по собі факт загибелі батька беззаперечно свідчить про те, що позивач відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру і висновки суду з цього приводу є правильними.

Посилання апелянта на те, що причиною нещасного випадку є порушення законодавства про охорону праці лише ОСОБА_5, а наявність вини посадових осіб ПАТ «ЦГЗК» у нещасному випадку не встановлено, не можуть бути взятими до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Наявність вини самого ОСОБА_5 судом першої інстанції врахована при визначенні розміру моральної шкоди, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, відповідно до ст.ст. 213 ,214 ЩІК України, правильно визначився з характером правовідносин, оскільки діти померлого мають право на відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених ст.ст. 1167, 1168 ЦК України.

Також колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, оскільки судом взято до уваги роз'яснення пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням душевних страждань позивача.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Однак, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції не дотримався норм ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою визначено, що за подання позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати, отже розмір судового збору, стягнутого судом першої інстанції з ПАТ «ЦГЗК» на користь держави, необхідно зменшити з 1218,00 грн. до 243 грн. 60 коп., а в іншій частині- рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. 4, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2016 року в частині визначення розміру судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави, змінити, зменшивши його з 1378 (однієї тисячі триста сімдесяти восьми) грн. 00 коп. до 487 (чотирьохсот вісімдесяти семи) гривень 20 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий І.Є. Ляховська

Судді: А.П. Барильська

Л.В. Михайлів