Ухвала суду № 56111326, 24.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3496/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження 22ц/774/474/К/16 Скотар Р.Є.

Категорія - 32 (І) Доповідач - Михайлів Л.В.

УХВАЛА

Іменем України

24 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Михайлів Л.В.,

суддів: Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

секретар: Маслова К.В.,

за участю: представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - Юфєрєвої Олени Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 04 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі -Відділення Фонду), Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ПАТ «ПівнГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання та просила суд стягнути на свою користь з Відділення Фонду моральну шкоду у розмірі 40 000 грн., та з ПАТ «ПівнГЗК» - 220 000 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку зі смертю свого чоловіка - ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, від професійного захворювання отриманого ним, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах на підприємстві відповідача.

У вересні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з тотожними позовними вимогами до вищезазначених відповідачів та просив суд стягнути на свою користь з Відділення Фонду моральну шкоду у розмірі 40 000 грн., та з ПАТ «ПівнГЗК» - 220 000 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку зі смертю свого батька - ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, від професійного захворювання отриманого ним, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах на підприємстві відповідача.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 листопада 2015 року вказані позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 грудня 2015 року позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 52 000 гривень та на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 49 000 грн., без утримання податку на доходи фізичних осіб.

Стягнуто з ПАТ «ПівнГЗК» в дохід держави судовий збір у розмірі 730,80 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «ПівнГЗК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю працівника, враховуючи вимоги розумності та справедливості.

Так на думку апелянта, дійшов висновку щодо спричинення моральної шкоди позивачам, спираючись лише на пояснення, які викладені у позовній заяві при цьому не перевіривши чи підтверджуються ці пояснення належними доказами по справі. Апелянт вважає, що позивачами не надано суду беззаперечних доказів спричинення їм моральної шкоди. Крім того зазначають і те, що судом першої інстанції, не в повній мірі перевірив всі обставини справи, та залишив поза увагою те, що на момент звернення позивачів із позовом до суду після смерті чоловіка минуло більше шести років, стаж роботи померлого ОСОБА_6 на підприємстві відповідача та його роботу на іншому підприємстві.

Виходячи з доводів апеляційної скарги, рішення суду оскаржується апелянтом тільки в частині задоволення позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ПАТ «ПівнГЗК».В частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Відділення Фонду, рішення суду апелянтом не оскаржується. В зв'язку з цим, виходячи з принципу диспозитивності цивільного процесу, та враховуючи ст. 303 ЦПК України колегією суддів не переглядається.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «ПівнГЗК» підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, а саме свідоцтвом про укладення шлюбу актовий запис № 1021, який зареєстровано відділом РАЦСУ Жовтневого району м. Кривого Рогу від 24.10.1970 року, НОМЕР_1, що ОСОБА_6 був чоловіком позивача - ОСОБА_4 (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про народження, позивач ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками є - ОСОБА_6 та ОСОБА_4./а.с.7, спр. №210/1936/15/

ОСОБА_6, з 19.01.1995 року по 18.08.2003 рік працював на підприємстві відповідача за різними професіями.

18.08.2003 року звільнений з підприємства відповідача у зв'язку з виходом на пенсію, згідно ст.38 КЗпП України.

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання №14 від 02.04.2003 року, у батька та чоловіка позивачів внаслідок тривалої праці в умовах впливу шкідливих факторів виникло захворювання - пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст. ДН першої-другої ст.

Згідно свідоцтва про смерть - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у віці 60 років, актовий запис № 405 виданий ВДРАЦ стану реєстраційної служби Тернівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області.(а.с. 3)

Пунктом 15 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 02.04.2003р., встановлено причину професійного захворювання ОСОБА_6 а саме, тривала робота, на протязі 27 років 05 місяців, в умовах впливу на організм шкідливих виробничих факторів та фізичного навантаження. (а.с.4-5)

Відповідно до довідки про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням №2 серії ДНА-03 № 000283 від 02.10.2009 року медико-соціальна експертна комісія встановила причинний зв'язок настання смерті ОСОБА_6 зі встановленим йому за життя професійним захворюванням з 10.08.2009 року (а.с 6).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із встановленням причинного зв'язку смерті їхнього чоловіка та батька, із отриманим ним за життя професійним захворюванням, а також істотності вимушених змін у життєвих стосунках позивачів, їх переживань та страждань, пов'язаних із втратою, одночасно, батька та чоловіка.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.

Якщо події, які породили цивільне право на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце після 1 січня 2004 року, тобто після набрання чинності ЦК України, то вони підлягають розгляду згідно з положеннями статей 1167,1168 ЦК України. Зазначеним висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-208цс14.

Враховуючи зазначене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції відповідно до ст. ст.213, 214 ЦПК України, врахував зазначене та правильно визначився з характером правовідносин.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині недоведеності позивачами заподіяної їй моральної шкоди, та вважає їх безпідставним.

Так, факт заподіяння моральної шкоди позивачам, у зв'язку з втратою близької людини, встановлений в судовому засіданні. Зокрема, позивач ОСОБА_4 у зв'язку із втратою чоловіка втратила кохану людину, друга, опору, надію та моральну підтримку. Моральна шкода ОСОБА_5, полягає у тому, що останній зі втратою свого батька втратив близьку людину, друга, опору та моральну підтримку. В обох випадках вказане тягне за собою порушення нормальних життєвих зв'язків позивачів та необхідності докладання ними додаткових зусиль для організації свого подальшого життя вже без близької людини.

Судом першої інстанції встановлений й причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача - втрата життєвих зв'язків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з рідною людиною.

Крім того, сам по собі факт загибелі, одночасно, чоловіка та батька позивачів беззаперечно свідчить про те, що останні відчувають від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру і висновки суду з цього приводу є правильними. Посилання апелянта на те,що з часу смерті до подання позову минуло вісім років в даному разі не має правового значення та не спростовує висновків суду в цій частині.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_6 пропрацював на підприємстві відповідача лише 8 років не знімають з відповідача ПАТ «ПівнГЗК» обов'язку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України "Про охорону праці" та відшкодувати на користь позивачів моральну шкоду.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що позивач ОСОБА_5, на час смерті свого батька, був повнолітнім та проживав окремо своєю сім'єю, колегією суддів визнаються такими що не ґрунтується на законі та не мають правового значення при вирішенні даного спору.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Так поняття "діти", виходячи зі ст. 1168 ЦК України, вжито в розумінні кровної спорідненості з померлим, оскільки особа не набуває особливого правового статусу, пов'язаного з її неповноліттям, а в числі найближчих до померлого осіб отримує право на відшкодування моральної шкоди, яке не пов'язане із віком особи.

Враховуючи зазначене на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що син загиблого може претендувати на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. ст.1167,1168 ЦК України.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги ПАТ «ПівнГЗК», з приводу розміру стягнутої, судом першої інстанції моральної шкоди з відповідача на користь позивачів.

Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачам, внаслідок смерті ОСОБА_6, суд в повній мірі врахував роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та визначив розмір моральної шкоди з урахуванням конкретних обставин справи та душевних страждань позивачів.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суду вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо- збагачувальний комбінат" відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

І.Є. Ляховська