Вирок № 56108929, 26.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11-кп/790/503/16 ГоловуючийІ-ої інстанції

Справа № 644/7901/15-к Горчакова О.І.

Категорія: ч.2 ст.185 КК України Доповідач: Ємець О.П.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Ємця О.П.,

суддів - Виноградової О.П., Мікуліна М.І.

при секретарі - Потюк А.В.,

за участю: прокурора - Кочетова В.Ю.,

обвинуваченої - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області Мельника О.В. на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 26 листопада 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4., уродженка м.Харкова, громадянка України, з неповною середньою освітою, незаміжня, яка має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2, не працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судима:

- 16.11.2009р. Фрунзенським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.187, ч.2 ст.309 КК України із застосуванням ч.1 ст.70 КК України, до 3 років позбавлення волі, звільнена умовно-достроково згідно з ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 01.06.2011 року на 10 місяців 12 днів, -

визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та їй призначено покарання 1 рік обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі п.п.2,3 ч.1 ст.76 КК України покладено на ОСОБА_2 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2, обраний на досудовому розслідуванні у вигляді особистого зобов'язання, залишено до набрання вироком законної сили.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 384,00грн.

Долю речових доказів вирішено у порядку ст.100 КПК України.

Як встановив суд, 30 травня 2015 року, близько 03години 00 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись по проспекту Московському, 274 в м. Харкові, поблизу зупинки громадського транспорту, біля ст. метро «Пролетарська» в м. Харкові, побачила на зупинці раніше їй невідому громадянку ОСОБА_3, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння і поставила свою жіночу сумку біля себе, на лаву та не слідкувала за нею. В цей момент у ОСОБА_2 виник прямий умисел, спрямований на таємне заволодіння майном ОСОБА_3 Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, підійшла до ОСОБА_3 та, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, непомітно для потерпілої ОСОБА_4 заволоділа жіночою сумкою вартістю 371 грн. з речами потерпілої. В цій жіночій сумці знаходилось: мобільний телефон Huawey Honor 6 - вартість якого слідством не встановлено; гаманець вартістю 348 грн., в якому знаходились грошові кошти в сумі 500 гривень та купюра в 100 доларів США, що згідно курсу НБУ на 30.05.2015 становить 2104.82 грн. Після чого обвинувачена з місця скоєння злочину з викраденим майном зникла, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_3 шкоду на загальну суму 3269,82 грн., що підтверджується висновком судово-товарознавчої експертизи № 2933 від 15.07.2015.

Заступник прокурора Харківської області Мельник О.В. в апеляційній скарзі просить скасувати вирок у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, з покладанням обов'язків, передбачених п.п.2,3 ч.1 ст.76 КК України. Як вказує прокурор, ОСОБА_2 має на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому призначення їй покарання у виді обмеження волі суперечить вимогам ч.3 ст.61 КК України. Крім того, прокурор вважає, що при призначенні покарання судом в недостатній мірі враховано особу обвинуваченої, яка раніше судима та відбувала покарання у місцях позбавлення волі, ніде не працює.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинувачену, яка просила ухвалити рішення щодо виду покарання на розсуд суду, однак просила не збільшувати строк покарання, відповідно до ч.2 ст.404 КПК України, повторно дослідивши дані про особу обвинуваченої, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України однією з підстав для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на зібраних у провадженні доказах, перевірених судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Фактичні обставини справи, кваліфікація дій обвинуваченої та її винуватість у вчиненні кримінального правопорушення ніким не оспорюються, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції у відповідності зі ст. 404 КПК України рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє та переглядає його в межах апеляційної скарги.

У відповідності зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч.3 ст.61 КК України обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.

В матеріалах справи міститься завірена копія свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5., тобто віком до 14 років (а.с.36).

Отже, як вірно вказує заступник прокурора Харківської області, відповідно до ч.3 ст.61 КК України, ОСОБА_2 не може бути призначене покарання у виді обмеження волі.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що районний суд призначаючи покарання ОСОБА_2 допустив порушення, передбачене п.1 ч.1 ст.413 КПК України тобто не застосував закон передбачений ч.3 ст.61 КК України, який підлягає застосуванню, що відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування вироку.

Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ст.75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження або позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з вироком суду, призначаючи покарання районний суд врахував дані про особу ОСОБА_2, зокрема те, що вона раніше судима, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Обставинами, які пом'якшують покарання, судом визнане щире каяття обвинуваченої у скоєному, сприяння у розкритті злочину. Обставин, передбачених ст.67 КК України, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Суд дійшов висновку, що обставини, які пом'якшують покарання у даному випадку не є винятковими та істотно не знижують ступінь тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.185 КК України, а тому не встановив законних підстав для застосування ст.ст.69, 69-1 КК України.

За таких обставин, за відсутністю апеляційного поводу в перевірці застосування ст.75 КК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок в частині призначення покарання скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку.

При призначенні покарання ОСОБА_2 колегія суддів, окрім наведених вище даних про особу обвинуваченої, а також того, що за місцем мешкання ОСОБА_2 характеризується формально-посередньо, з урахуванням декількох обставин, які пом'якшують покарання та відсутності обставин, які його обтяжують, враховує також, що нею скоєно кримінальне правопорушення середньої тяжкості, яке характеризується прямим умислом, що заподіяло потерпілій майнові збитки, а викрадене майно повернуто потерпілій частково, не в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 необхідно призначити покарання, яке передбачено санкцією ч.2 ст.185 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України, зі звільненням від його відбування але в умовах здійснення контролю за її поведінкою і виконанням покладених на неї обов'язків в період іспитового строку, оскільки таке покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого нею злочину, і є необхідним для її виправлення та попередження нових злочинів, як це передбачено ст.65 КК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.405, 407, п.4 ч.1 ст.409, п.1 ч.1 ст.413, 420 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області Мельника О.В. задовольнити частково.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 26 листопада 2015 року у відношенні ОСОБА_2 в частині призначення покарання скасувати, та ухвалити свій вирок.

Призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком 1(ОДИН) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (ОДИН) рік.

На підставі п. 2, 3 ч.1 ст.76 КК України, зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

На вирок може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

_______ _______ _______

О.П. Ємець О.П. Виноградова М.І. Мікулін