Рішення № 56107555, 11.02.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/15032/15-ц

н/п 2/640/216/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2016 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого-судді - Сенаторова В . М .

при секретарі - Явнюк К. Р .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Київського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, який уточнив та просив суд про стягнення суми основного боргу за договором позики у розмірі 150000,00 дол. США в національній валюті за курсом НБУ на день ухвалення рішення, обґрунтувавши свій позов тим, що 11.03.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики у формі розписки, у відповідності до якого позивач передав відповідачу грошову позику у розмірі 150000,00 доларів США. Позивач свої зобов'язання виконав, а відповідач - ні. ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, які були йому надані, проте відповідач належним чином не реагував на звернення. Враховуючи вказане, позивач змушений звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явися, про місце і час розгляду справи був повідомлений належним чином. Його представник ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду справи був повідомлений у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) встановив наступне.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначає цивільно-правовий договір, як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики, як встановлено ст. 1047 ЦК України, укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять раз перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавець є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 11.03.2016 року між сторонами був укладений договір позики, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 позичив у позивача 150000,00 доларів США, які зобов'язався повернути на першу вимогу останнього. /а.с.11/

14.05.2015 року позивач звернувся до відповідача із письмовою вимогою про повернення грошових коштів. /а.с.12/

Вирішуючи по суті вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача за договором позики, суд погоджується з ними, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч. 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З огляду на наведене договір визнається судом борговим документом, що підтверджує укладання договору позики і засвідчує факт отримання грошей позичальником.

За правилами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

ОСОБА_2 не використав наданого законом права та не звертався до суду із позовом про оспорювання договору позики, оскільки доказів цього суду надано не було.

Ст. 204 ЦК України передбачено презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зобов'язання, як зазначено в ст. 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

У спірному правочині між сторонами винятки з цього правила не встановлювались.

Аналізуючи вищезазначені норми закону, суд приходить до висновку, що 11.03.2011 року між сторонами дійсно був укладений договір позики, на підтвердження якого відповідач склав розписку, де визначив суму коштів, яку позичив у позивача.

З огляду на зазначене, суд вважає, що уклавши договір позики, у ОСОБА_2 виникли зобов'язання по поверненню позики, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 150000,00 доларів США є обґрунтованими.

Щодо валюти виконання зобов'язання, то це обґрунтовується наступним.

Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з пунктами 1 та 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зважаючи на зміст зазначеної статті та беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суди, у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті, повинні зазначити в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню у цій іноземній валюті з вказівкою на конвертацію цієї суми в національну валюту на день здійснення платежу.

Тому суд, керуючись ч. 2 ст. 533 ЦПК України перераховує загальну суму боргу 150000 доларів США у гривневий еквівалент за офіційним курсом НБУ на момент ухвалення рішення, а саме 3912550,2 грн. ( із розрахунку 1 долар США = 26.083668 грн.)

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати, тому на користь позивача з відповідача підлягає стягненню сплачена сума судового збору у розмірі 3654,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 58, 60, 88, 209, 212, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 204, 525, 625, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН 26183313416) на користь ОСОБА_1 суму основного боргу у розмірі у розмірі 150000 доларів США у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на момент ухвалення рішення - 3912550,2 грн. (три міліони дев'ятсот дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН 26183313416) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654 (три тисячі шістсот пятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -