Постанова № 56107552, 09.02.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/20809/15-а

н/п 2-а/640/18/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2016 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого -судді - Сенаторова В . М .

при секретарі - Явнюк К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського 4 роти 3 батальйону УПП у м.Харкові рядового поліції Фоменко Сергія Сергійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення та відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача поліцейського 4 роти 3 батальйону УПП у м. Харкові рядового міліції Фоменко С.С. про скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у даній справі та відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

В обґрунтування позивач посилається на наступне. 05.12.2015 року відповідач склав відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП у зв'язку з порушенням п. 15.9 «г» ПДР України та на підставі нього виніс постанову серії ПС2 №796111, згідно якої на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Однак, з прийнятим рішенням, позивач не згоден, оскільки відповідачем не було з'ясовано вимоги ст. 280 КУпАП. не роз'яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП. Зокрема, позивач зазначає, що оскільки здійснити парковку свого авто він не міг через відсутність вільного місця на прковці, і через перегородження громадянами дороги, він здійснив вимушену зупинку свого транспортного засобу та увімкнув аварійну сигналізацію. Оскільки відповідач цього не врахував, позивач вимушений звернутись до суду за захистом свої прав.

ОСОБА_1 в судове засідання з'явився, позов підтримав та просив задовольнити, просив суд у якості свідка допитати його брата - ОСОБА_3

Відповідач поліцейський 4 роти 3 батальйону УПП у м. Харкові рядового поліції Фоменко С.С. в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, вказане у постанові про адміністративне правопорушення підтримав та надав письмові пояснення свідків.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідношення.

09.12.2015 року відносно ОСОБА_1поліцейським 4 роти 3 батальйону УПП у м. Харкові рядовим поліції Фоменко С.С. було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності по ст. 122 ч.1 КУпАП України, а саме - за те, що позивач, керуючи автомобілем Auda д/н НОМЕР_1, здійснив зупинку у не спеціально відведеному для цього місці, ближче ніж 10 м. від пішохідного переходу, чим порушила п.п. 15.1, 15.9 «г» ПДР України та вимоги дорожнього знаку 5.35.1.

Судом встановлено, що згідно з постановою серії ПС2 №796111 від 05.12.2015 року позивач вчинив вказане правопорушення та нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Досліджуючи наявні та надані сторонами в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд виходить з того, що при накладенні адміністративного стягнення не були допущені порушення діючого законодавства, що регулює порядок накладення адміністративного стягнення, а тому підстав для визнання неправомірною постанови у суду не має.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 15.9 «г» ПДР України, зупинка забороняється: на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Адміністративним правопорушенням за правилами частини 1 статті 122 КУпАП визнається … порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів…

Положеннями частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльність покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідженою у судовому засіданні постановою про адміністративне правопорушення за ознаками частини 1 статті 122 КУпАП стосовно позивача встановлено, що його оформлено уповноваженою на те посадовою особою, в його змісті відображені обов'язкові елементи, перелік яких міститься в статті 256 КУпАП, водію роз'яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначені ст. 268 КУпАП та положення ст. 63 Конституції України, зі змістом протоколу він ознайомлений, копію постанови отримав, про що свідчать його особисті підписи.

Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення від 05.12.2015 року відповідає вимогам статті 283 КпАП України, стягнення накладено у межах санкції відповідної статті.

Надані доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту здійснення зазначеного правопорушення, спростовуються самими матеріалами справи та письмовими поясненнями свідків, які викладене у постанові про адміністративне правопорушення повністю підтримали.

Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Позивачем не надано будь-яких доказів, які б обгрунтовували його доводи.

Крім того, свідчення допитаного у судовому засіданні гр. ОСОБА_3 суд до уваги не бере, оскільки останній не був безпосереднім свідком подій 05.12.2015 року, вказаних у постанові про адміністративне правопорушення, а лише вів телефонну розмову з позивачем опісля них.

Оскільки вина позивача у правопорушенні доведена зазначеними письмовими доказами та поясненнями, а поставити під сумнів об'єктивність відповідача - суб'єкта владних повноважень, вважати зазначені дії неправомірними, у підстав немає, суд вважає за необхідне вімовити позивачу в частині скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі.

Стосовно вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З'ясуванню в даному випадку підлягає те, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обов'язок щодо доведення заподіяні моральної шкоди та її розміру покладається на позивача.

Суд не вбачає також підстав для задоволення позовних вимог, в частині стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди, її спричинення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та не підтверджено доказами, не знайшов підтвердження факт настання будь-яких негативних наслідків, пов'язаних з діями відповідача, в тому числі втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 8-12, 69-72, 158-163 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського 4 роти 3 батальйону УПП у м. Харкові рядового поліції Фоменко Сергія Сергійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення та відшкодування шкоди - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення з подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 15.02.2016 року.

Суддя -