Вирок № 56106800, 25.02.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

415/134/16-к н.п. 1-кп/415/173/16

ВИРОК

Іменем України

"25" лютого 2016 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Зайченко І.А.

прокурора Коробейник Є.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016130240000044 від 06.01.2016 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, інвалідом не являється, раніше судимого: 26.04.2010 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ч.1 ст.311 КК України (2001р.) до позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією майна, 09.09.2013 року звільнений з місць позбавлення волі за постановою Краснолучського міського суду Луганської області на підставі ст.81 КК України, звільнений від відбуття покарання умовно-достроково, на невідбуту частину покарання 1 рік 4 місяці 27 днів, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В липні місяці 2015 року, більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом пошкодження дверей проник у будинок за адресою: місто Лисичанськ, вул. Карла Маркса, 197, звідки повторно таємно викрав майно, а саме:

-електрична шліфувальна машина, вартістю 1200 гривень;

-електрична дриль марки «Stern», вартістю 197 гривень 50 копійок;

-бензопила марки «Кедр+4503», вартістю 2300 гривень, які належать ОСОБА_2, чим спричинив майнову шкоду на загальну суму 3697 гривень 50 копійок.

В серпні місяці 2015 року, більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_1 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи за попередньою змовою з іншою особою, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, шляхом виставлення віконної рами через вікно проникли до приміщення будинку № 87 по вул. Карла Маркса, міста Лисичанська, звідки таємно викрали майно, а саме:

-стаціонарний телевізор кольорового зображення з дистанційним керуванням марки «Samsung» моделі CS-21Z40ZQQ вартістю 750 гривень;

-компютерна акустика 5.1 марки «Edifer» модель R501 вартістю 2704 гривні;

-паяльник пластикових труб марки «Днепромаш» моделі СПТ 1000, вартістю 103 гривні;

-електрична дриль марки «Wintech» моделі WID -750, вартістю 523 гривні;

-вудочки марки «Taifun telepack» вартістю 150 гривень;

-вудочки марки «Mall Perth» вартістю 165 гривень;

-пилосос марки «LG» моделі V-C5281ST вартістю 1900 гривень;

-електроконвектор марки «Atlantic 2500W» вартістю 2100 гривень;

-цифровий супутниковий приймач вартістю 1100 гривень;

-шуруповерт марки «Unistar» моделі «US-2170» вартістю 1200 гривень, які належать ОСОБА_3, чим спричинили майнову шкоду на загальну суму 10701 гривня.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю, від надання пояснень у вільній формі відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно в липні 2015 року він шляхом пошкодження дверей проник до будинку № 197 по вулиці Карла Маркса в місті Лисичанську, звідки викрав майно, яке перелічене в обвинувальному акті, також в серпні 2015 року, за попередньою змовою з іншою особою, шляхом виставлення віконної рами через вікно, проникли до приміщення будинку № 87 по вул. Карла Маркса, міста Лисичанська, звідки таємно викрали майно, перелічене в обвинувальному акті, яке вони здали до ломбарду на центральному ринку міста Лисичанська. Майнову шкоду потерпілим не відшкодував. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та суворо не наказувати. Зобовязався надалі відшкодувати заподіяну потерпілим майнову шкоду. При призначенні покарання просив суд врахувати, що він проживає з матірю, яка являється особою похилого віку та перебуває на обліку у лікаря онколога.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в судове засідання не зявилися, надали суду заяви, в яких просили судове засідання провести без їх участі, зазначили, що матеріальні збитки їм не відшкодовано, однак вони мають намір предявити цивільний позов в порядку цивільного судочинства, щодо призначення покарання обвинуваченому посилалися на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.97), раніше судимий (а.с.85), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно дост. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини.

Обставиною, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно дост. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину, оскільки обвинувачений будучи судимим за вчинення умисного злочину, повязаного з незаконним обігом наркотичних засобів, судимість за який не знята та непогашена в установленому законом порядку, знову вчинив умисний злочин, при цьому рецидив злочинів у даному випадку, повторність, як кваліфікуючу ознаку інкримінованого в провину обвинуваченому злочину, не утворює.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, наявності обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого а також відомостей щодо особи обвинуваченого, який будучи працездатною особою - не працює, єдиного джерела доходів не має, маючи незняту та непогашену судимість, за вчинення умисного тяжкого злочину, повязаного з незаконним обігом наркотичних засобів, знову вчинив умисний злочин проти власності, при цьому ніяких дій, спрямованих на відшкодування заподіяної злочином майнової шкоди не приймав, враховуючи вимоги ст. 65 КК Українипро те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів судвважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України. З огляду на вищевикладене підстав для призначення обвинуваченому мінімального строку покарання суд не вбачає.

Разом з тим, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, який усвідомлюючи свою провину в судовому засіданні вибачався за скоєне, приймаючи до уваги побутову характеристику обвинуваченого, відповідно до якої останній задовільно характеризується у побуті, проживає разом з матірю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка є особою похилого віку та перебуває на обліку у лікаря онколога, що підтверджується довідкою мед закладу та епікризом хворої, враховуючи думку потерпілих, які щодо призначення покарання посилалися на розсуд суду, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимогст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням максимального іспитового строку, визначеного ч. 4 ст. 75 КК України та з покладенням ряду обов'язків, передбаченихст.76 ч.1 п.п. 2,3,4 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільні позови у встановленому законом порядку потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не предявлені, що не позбавляє права останніх відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судово-товарознавчих експертиз № 444/7 від 02.11.2015 року та № 472-188/7 від 06.11.2015 року витрати у сумі 1105 гривень 44 копійки (а.с. 20,74), на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази по справі: дриль електрична марки «Stern», вартістю 197 гривень 50 копійок, що відповідно до постанови слідчого від 12.01.2016 року знаходиться на зберіганні у камері схову Лисичанського ВП ГУНП підлягають поверненню власнику - потерпілому ОСОБА_2

Керуючись ч. 3 ст.349,ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3ст. 185 КК Українита призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (пять) років.

На підставіст. 75 КК Українизвільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно дост. 76 КК Українипокласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

-періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових-товарознавчих експертиз № 444/7 від 02.11.2015 року та № 472-188/7 від 06.11.2015 року у сумі 1105 гривень 44 копійки (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази:

-дриль електрична марки «Stern», вартістю 197 гривень 50 копійок, що відповідно до постанови слідчого від 12.01.2016 року знаходиться на зберіганні у камері схову Лисичанського ВП ГУНП повернути власнику - потерпілому ОСОБА_2

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2ст.394 КПК Україницей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілим, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова