Ухвала суду № 56106227, 23.02.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7285/14-к

Провадження № 11-кп/779/33/2016

Категорія ч.2 ст.305 КК України

Головуючий у 1 інстанції Болюк І. І.

Суддя-доповідач Іванів О.Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Іванів О.Й.,

суддів: Ткачук Н.В., Фіцака Т.Д.,

секретаря судового засідання Кравчук І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 22014090000000004, щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Білорецьк Російської Федерації, зареєстрованого в АДРЕСА_2, фактично проживаючого в АДРЕСА_1, обвинуваченого за ч.2 ст.305, ч.2 307 КК України, за участю: прокурора Петріва А.І., захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Івано-Франківського міського суду від 18 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_2 визнано винним та призначено покарання:

- за ч.2 ст.305 КК України - вісім років позбавлення волі з конфіскацією наркотичних засобів, що були предметом контрабанди та з конфіскацією майна;

- за ч.2 ст.307 КК України - шість років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 покарання - вісім років позбавлення волі з конфіскацією наркотичних засобів, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією майна.

Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу залишено раніше обраний у вигляді застави.

Зараховано ОСОБА_2 в строк відбуття покарання термін перебування його під вартою в СІЗО м. Івано-Франківська з моменту затримання - з 26.03.2014 року до 31.03.2014 року.

Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь держави 4308 грн. 26коп. процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання про речові докази.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у переміщенні наркотичних засобів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, а також у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні з метою збуту наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах.

Як встановив суд, кримінальні правопорушення вчинено за таких обставин.

В лютому 2014 року ОСОБА_2, діючи умисно, вступив у злочинну змову з особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено в окреме провадження (надалі Особа), яка перебувала у Республіці Франція, направлену на придбання та незаконне переміщення із Франції в Україну з приховуванням від митного контролю таблеток «Subutex» що містять наркотичний засіб -» бупренорфін.

Так, в лютому-березні 2014 року ОСОБА_2 в ході телефонної розмови досягнув домовленості про вчинення злочину із Особою, яку детально проінструктував щодо придбання нею в районі «Барбес» м. Париж Республіки Франція в осіб арабської національності наркотичних засобів «Subutex» та подальшого їх незаконного переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом поміщення їх до речових посилок, що направлялись у м. Івано-Франківськ.

Для досягнення спільної злочинної мети ОСОБА_2, 21-22 березня 2014 року, використовуючи систему міжнародних грошових переказів «Money Gram» ПАТ КБ «Приват Банк», перерахував Особі грошові кошти в сумі 2000 євро для придбання нею у Франції 350 таблеток «Subutex» та подальшого їх переміщення з Франції в Україну.

23 березня 2014 року Особа, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, придбала за вказані кошти у Франції 350 таблеток «Subutex» та у м. Париж поблизу станції метро №6 «Шевальре» помістила їх у наповнену какао пластикову коробку жовтого кольору з написом «Nestle Nesquik», яку, запакувавши, вклала у посилку поряд з іншими продуктами харчування. Вказану посилку та номер мобільного телефону ОСОБА_2 Особа надала водію ОСОБА_6, який здійснює перевезення з Франції до України, та за вказівкою ОСОБА_2 попросила вручити посилку гр. ОСОБА_7 у м. Івано-Франківську.

Водій ОСОБА_6, будучи не обізнаним про зазначені вище злочинні наміри, присвоїв посилці обліковий №121 та 24 березня 2014 року перемістив транспортним засобом марки «Мегсеdes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 з Франції в Україну через митний пост «Тиса» Чопської митниці вказану посилку для подальшої її видачі одержувачу у м. Івано-Франківську.

В ході проведення огляду місця події, 24 березня 2014 року у вантажному відсіку автомобіля марки «Мегсеdes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, який слідував з м.Парижа до м.Івано-Франківська, у посилці №121 поряд з іншими продуктами харчування у пластиковій коробці «Nestle Nesquik» виявлено та вилучено 50 блістерів з написами «Subutex» з вмістом 350 одиниць таблеток.

Відповідно до висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області №09/12-0361 від 16.04.2014 року вказані 350 таблеток містять наркотичний засіб бупренорфін, обіг якого обмежено, загальною кількістю 2,8 грама.

Згідно з Таблицею № 1 "Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу", затвердженою Наказом МОЗ України від 01.08.2000 р. №188, бупренорфін вагою від 0,8 до 8,0 грам є великим розміром.

З метою викриття всіх осіб, причетних до вчинення незаконного обігу наркотичних засобів та їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, співробітниками Управління СБ України в Івано-Франківській області у ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі контрольованої поставки та імітування обстановки злочину, вказані 50 блістерів із 350 таблетками «Subutex» були замінені на імітаційні засоби - блістери із написами «Subutex» із аналогічною кількістю таблеток, після чого поміщені у вищевказану упаковку, що містилася у посилці №121.

25 березня 2014 року ОСОБА_2, з метою уникнення виявлення його протиправних діянь правоохоронними органами, залучив для отримання вказаної передачі свого родича - ОСОБА_7, якому не було відомо про обставини вчинюваного злочину. ОСОБА_7 за проханням ОСОБА_2 отримав у перевізника посилку №121 та доставив її до місця проживання обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_1, де й вручив її останньому.

У ході проведення 26 березня 2014 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено вищевказані імітаційні засоби - 50 конвалют з написом «Subutex», у яких містилися 350 таблеток, а також інші предмети, що знаходилися у вищезазначеній передачі.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2, не заперечуючи факту вчинення ним протиправних дій за наведених обставин, вважає вирок суду в частині призначеного йому покарання надто суворим. Зазначає, що місцевий суд не в повній мірі врахував всі пом'якшуючі покарання обставини, і що його подальша поведінка та характеристика свідчать, що ще до призначення покарання він став на шлях виправлення. Просить вирок суду щодо нього змінити та із застосуванням ст.ст.69,75 КК України призначити більш м'яке покарання, ніж визначив суд.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений та захисник підтримали доводи і вимоги поданої апеляційної скарги, просять її задовольнити, зважаючи на наявність у обвинуваченого неповнолітніх дітей та інші пом'якшуючі покарання обставини;

- прокурор заперечив доводи апеляційної скарги, зазначивши, що судом враховано всі обставини провадження і призначене покарання в повній мірі відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить вирок суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого до задоволення не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочинів, за які він засуджений, а також правильність кваліфікації його дій не оспорюються апелянтом і апеляційному перегляду згідно ч.1 ст.404 КПК України не підлягають.

Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку, суд належним чином дотримався вимог зазначених законів.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, дані про його особу та пом'якшуючі покарання обставини.

Зокрема, судом в повній мірі враховано ті обставини, на які покликається у своїй апеляційній скарзі обвинувачений: визнання вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочинів, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що раніше не судимий і до кримінальної відповідальності притягається вперше.

Покликання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на його позитивну характеристику з місця проживання безпідставне, оскільки такої характеристики у матеріалах провадження немає. Ні обвинувачений, ні його захисник під час розгляду провадження в апеляційній інстанції будь-якого клопотання про долучення до матеріалів провадження даних, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема, характеристики з місця проживання, не заявляли.

З огляду на особу винного, з урахуванням обставин справи, при відсутності обставин, що обтяжують покарання, зважаючи на ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, за які передбачено покарання на строк до десяти років позбавлення волі, суд першої інстанції призначив ОСОБА_2 за вчинені кримінальні правопорушення мінімальне покарання, передбачене санкціями ч.2 ст.305 та ч.2 ст.307 КК України.

Таким чином твердження обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що судом хоч і наведені обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, але не в повній мірі враховані, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Зважаючи на те, що згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ними самими, так і іншими особами, колегія суддів приходить до висновку, що призначене ОСОБА_2 мінімальне покарання у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією наркотичних засобів, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією майна є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Що стосується доводів апеляційної скарги про повторне дослідження характеризуючих обвинуваченого обставин та обставин вчинення ним протиправних дій, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено наявні у матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого, тому підстав, передбачених ч.3 ст.404 КПК України, у їх повторному дослідженні немає, а щодо дослідження обставин вчинення ОСОБА_2 неправомірних дій необхідності під час апеляційного перегляду провадження не виникало, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданої апеляційної скарги, а обвинувачений в засіданні апеляційної інстанції та у своїй апеляційній скарзі сам зазначає, що не заперечував і не заперечує факту вчинення ним протиправних дій (а.с.36 т.2) і ставить питання лише про зміну вироку в частині призначеного покарання в сторону пом'якшення.

З врахуванням наведеного підстав для зміни вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_2 шляхом застосування до призначеного покарання ст.ст.69,75 КК України, колегія суддів не вбачає.

За вироком суду від 18 листопада 2015 року ОСОБА_2 в строк відбуття покарання зараховано термін перебування його під вартою в СІЗО м. Івано-Франківська з моменту затримання - з 26.03.2014 року до 31.03.2014 року з розрахунку день за день.

24 грудня 2015 року набрала чинності нова редакція ч.5 ст.72 КК України, викладена Законом України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" №838-VIII від 26 листопада 2015 року, якою передбачено зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання.

Зазначеною нормою передбачено зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, в порядку ч.2 ст.404 КПК України, вважає необхідним виконати положення Закону України від 26.11.2015 року №838-УІІІ та зарахувати ОСОБА_2 термін його попереднього ув'язнення з 26.03.2014 року до 31.03.2014 року включно згідно з новою редакцією ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 376 КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 18 листопада 2015 року щодо нього залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання термін його попереднього ув'язнення з 26.03.2014 року до 31.03.2014 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців.

Головуючий О.Й. Іванів

Судді: Н.В. Ткачук

Т.Д. Фіцак