Ухвала суду № 56105617, 25.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2408/16 Справа № 175/22/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Гайдук В.І.

Категорія 34

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Калиновського А.Б., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Гулієва М.І.о,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_3 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ПрАТ «УТСК», ОСОБА_3 про стягнення коштів (а.с. 3).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2016 року позовну заяву було повернуто для подання до належного суду (а.с. 9).

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на порушення норм процесуального права, у звязку з чим ставить питання про скасування даної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі (а.с. 14).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_2 виходив з того, що вимоги позивача повязані із стягненням боргу за прострочення грошового зобовязання, що не є позовом про відшкодування шкоди.

Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можливо.

Згідно з розясненнями, викладеними у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013, № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» позови, що виникають із відносин відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, предявляються до суду за загальними правилами підсудності, визначеними главою 1 розділу III ЦПК. При цьому суд має враховувати право позивача на предявлення позову про відшкодування шкоди також за його зареєстрованим місцем проживання чи перебування, або за місцем завдання шкоди (частини третя, шоста статті 110 ЦПК), чи виконання договору у разі виникнення спору із договору страхування (частина восьма статті 110 ЦПК).

Відповідно до ч. 6 ст. 110 ЦПК України передбачено, що позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть предявлятися також за місцем завдання шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені ОСОБА_4 вимоги, а саме: про стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції за прострочення сплати страхового відшкодування, а також витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, стосуються деліктних правовідносин, що виниклі між сторонами внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 21 травня 2014 року та в якій було завдано шкоди автомобілю позивача.

За таких обставин, судом першої інстанції передчасно вирішено питання про повернення позовної заяви.

Таким чином, відповідно до ст. 312 ЦПК України, ухвала суду першої підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2016 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді