Постанова № 56097064, 22.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.02.2016 справа №16/5009/3906/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:Сгара Е.В Агапова О.Л. Будко Н.В. Тимошенко А.А,

за участю представників сторін:

від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від відповідача-3: від третьої особи-1: від третьої особи-2: не прибув не прибув не прибув не прибув ОСОБА_5 - довір не прибув розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" м.Київна ухвалу господарського судуЗапорізької областівід18.06.2015р.у справі№ 16/5009/3906/11 (суддя Кричмаржевський В.А.) за заявою до боржника про за заявою позивача до відповідача-1: до відповідача-2: до відповідача-3: за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: про Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавер-Сервіс», м. Запоріжжя Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 м.Запоріжжя визнання банкрутом ОСОБА_7, м. Запоріжжя Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Запоріжжя Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський аукціонний дім" м.Дніпропетровськ Арбітражного керуючого Боброва Дениса Леонідовича м.Запоріжжя 1.ОСОБА_10, м.Запоріжжя 2.Публічного акціонерного товариства "Фідобанк", м.Запоріжжя визнання відкритих торгів недійсними

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.12.2013р. заяву ОСОБА_7 задоволено. Визнано недійсними публічні торги (аукціон), проведені ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім", з продажу нежитлового приміщення 1 поверху та підвалу літ.А-2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 296,51кв.м, які відбулися 13.02.2013р. в процедурі ліквідації ФОП ОСОБА_6 Визнано недійсним протокол проведення відкритих торгів (аукціону) № 1 від 13.02.2012р., яким оформлено результати торгів з реалізації нежитлового приміщення 1 поверху та підвалу літ.А-2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 296,51кв.м, проведених ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду України від 05.02.2014р. по справі №16/5009/3906/11 скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.12.2013р. у справі №16/5009/3906/11, провадження у справі №16/5009/3906/11 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Запоріжжя припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2014р. постанову Донецького апеляційного господарського суду України від 05.02.2014р. по справі №16/5009/3906/11 скасовано, а справу передано на розгляд Донецькому апеляційному господарському суду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.05.2014 ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.12.2013р. у справі №16/5009/3906/11 - скасовано та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_7 м.Запоріжжя про визнання недійсними публічних торгів (аукціону), оформлених протоколом проведення відкритих торгів (аукціону) № 1 від 13.02.2012р., проведених ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім", з продажу нежитлового приміщення 1 поверху та підвалу літ.А-2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 296,51кв.м, які відбулися 13.02.2013р. в процедурі ліквідації ФОП ОСОБА_6

Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2015р. ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.12.2013р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду скасовано, а справу №16/5009/3906/11 передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

За результатами нового розгляду, ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. задоволено заяву ОСОБА_7, визнано недійсними результати публічних торгів (аукціону), проведених ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім", з продажу нежилого приміщення - 1 першого поверху і підвалу літ.А-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею - 296,51 кв.м, які відбулися 13.02.2012р. в процедурі ліквідації ФОП ОСОБА_6, та оформлені протоколом проведення відкритих торгів (аукціону) № 1 від 13.02.2012р.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" м.Київ звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. по справі №16/5009/3906/11 та прийняти рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_7.

Скаржник вважає, що ухвала місцевого господарського суду від 18.06.2015р. по справі №16/5009/3906/11 є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що суд першої інстанції не визначився із правовим статусом об'єкта спільної сумісної власності. Крім того, вважає, що позивач не мав права на звернення до суду, оскільки не є учасником аукціону та ним було пропущено спеціальний строк позовної давності.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.07.2015р. для розгляду справи №905/5359/13 було визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Будко Н.В., судді Радіонова О.О., Сгара Е.В.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Донецького апеляційного господарського суду від 28.12.2015р. у зв'язку із перебуванням суддів Сгара Е.В., Радіонової О.О. у відпустці, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Будко Н.В., судді Малашкевич С.А., Склярук О.І.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2016р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Склярук О.І. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Будко Н.В., судді Малашкевич С.А., Агапов О.Л.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2016р. у зв'язку із перебуванням у відпустці головуючого судді Будко Н.В. сформовано колегію суддів у наступному складі головуючий суддя Сгара Е.В., судді Ушенко Л.В., Склярук О.І.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2016р. у зв'язку із недопустимістю участі в новому розгляді справи судді Склярук О.І., сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Сгара Е.В., судді Ушенко Л.В., Агапов О.Л.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Ушенко Л.В. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Сгара Е.В., судді Будко Н.В., Агапов О.Л.

Позивач, відповідачі та третя особа-2 у судове засідання 22.02.2016р. не прибули, про розгляд скарги були повідомлені належним чином.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні 22.02.2016р. підтримав вимоги апеляційної скарги ПАТ "Фідобанк", просить скасувати ухвалу суду від 18.06.2015р. №16/5009/3906/11 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_7

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Постановою господарського суду Запорізької області від 20.07.2011р. у справі № 16/5009/3906/11 фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 (відповідача-1) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_8.

В ході ліквідаційної процедури ФОП ОСОБА_6 ліквідатором ОСОБА_8 були здійснені заходи щодо реалізації майна, включеного ним до ліквідаційної маси банкрута, зокрема, нежилого приміщення - 1 першого поверху та підвалу літ.А-2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею - 296,51 кв.м.

Для проведення торгів арбітражним керуючим 09.12.2011р. було укладено договір №20 на організацію проведення реалізації активів з ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім".

На підставі вказаного договору 13.02.2012р. ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім" були проведені відкриті торги, результати яких оформлені протоколом № 1 проведення відкритих торгів (аукціону) з реалізації майна відповідно до договору № 20 від 09.12.2011р.

За даними протоколу переможцем торгів визнано ОСОБА_10, який запропонував за об'єкт 447761,00 грн.

Протоколом визначено, що він є підставою для укладення договору купівлі-продажу між ФОП ОСОБА_6, від імені якого діяв ліквідатор ОСОБА_8 та ОСОБА_10

Не погодившись із проведенням вищезазначених торгів, ОСОБА_7 звернулась до суду першої інстанції із заявою про визнання недійсними публічних торгів, проведених Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський аукціонний дім", з продажу нежитлового приміщення - 1 поверху та підвалу літ.А-2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 296,51кв.м, які відбулися 13.02.2012р. та визнання недійсним протоколу проведення відкритих торгів (аукціону) № 1 від 13.02.2012р.

При розгляді вищезазначених вимог, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку застосовується положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.13року.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі: Закон про банкрутство) банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Як вбачається, боржником у даній справі є фізична особа - підприємець.

Відповідно до ст. 53 Цивільного кодексу України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Такий порядок визначений статтями 47-49 Закону про банкрутство, які регулюють процедуру банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина.

Відповідно до вимог ст.48 Закону про банкрутство одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

У свою чергу, відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону про банкрутство продажу підлягає все майно громадянина-підприємця за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси.

За приписами ч. 7 ст. 47 Закону про банкрутство, яка встановлює особливості формування ліквідаційної маси банкрута - громадянина - підприємця, у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається, зокрема, майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення.

При цьому, ч. 8 ст. 47 Закону про банкрутство передбачає, що господарський суд має право, за мотивованим клопотанням громадянина-підприємця та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити із складу ліквідаційної маси майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України може бути звернено стягнення, якщо майно є неліквідним чи доход від реалізації якого істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна громадянина-підприємця, яка виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати дві тисячі гривень.

Перелік майна громадянина-підприємця, яке виключається зі складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, затверджується господарським судом, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Згідно зі ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення, зокрема: виконує повноваження щодо управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута.

Отже, з моменту призначення господарським судом ліквідатора у справі про банкрутства громадянина-підприємця саме ліквідатор виконує функції з розпорядження майном банкрута, у тому числі здійснює його продаж з метою задоволення вимог кредиторів.

Пункт 4 ст.25 Закону про банкрутство визначає, що дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Згідно ст. 30 Закону про банкрутство після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Зазначеними вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чітко визначено, що положення Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" застосовуються лише в частині, яка регулює порядок проведення конкурсу (аукціону), а саме ст. 17 "Порядок проведення аукціону", що визначає, порядок укладання угод на проведення аукціону, етапи проведення аукціону, строки проведення аукціону, визначає осіб, що безпосередньо проводять аукціон, порядок ведення протоколу, та інше.

Як вже зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, 09.12.2011р. між арбітражним керуючим Бобровим Денисом Леонідовичем (надалі Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський аукціонний дім" (надалі Виконавець) укладено договір №20 на організацію проведення реалізації активів фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по організації проведення аукціону по реалізації активів ФОП ОСОБА_6

Перелік активів, що підлягають реалізації:

Лот №1. Нежиле приміщення 1 поверху та підвалу Літ. А-2, розташоване у АДРЕСА_2 (п.1.1.1. Договору)

Відповідно до п.2.1. Договору ціна договору визначається в розмірі 5% від суми, отриманої в результаті реалізації активів, зазначених у заявці Замовника.

Пунктом 3 Договору сторони визначили права та обов'язки.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та дії до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань (п.4.1. Договору).

Згідно п.4.2. Договору, останній може бути розірвано: за згодою сторін; з мотивованої ініціативи однієї зі Сторін, якщо інша сторона ухиляється від виконання або неналежним чином виконує прийняті на себе зобов'язання за цим Договором і окремим договорам і угодам, при цьому Сторони здійснюють розрахунок пропорційно обсягу наданих послуг (виконаних робіт); за рішенням господарського суду; у випадку ліквідації Виконавця.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" аукціон проводиться відповідним органом приватизації або уповноваженою ним особою. Уповноважена особа діє відповідно до угоди з органом приватизації.

Угода повинна передбачати: строки проведення аукціону; початкову ціну об'єкта приватизації і порядок її зниження; розмір і порядок виплати винагороди; взаємні зобов'язання, умови розірвання угоди та майнову відповідальність сторін; інші умови на розсуд сторін договору.

Матеріали справи свідчать, що місцевий господарський суд, задовольняючи заяву ОСОБА_7 про визнання недійсними результатів публічних торгів, виходив з того, що договір від 09.12.2011р. №20 на організацію проведення реалізації активів фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 не відповідає вимогам, встановленим ст. 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що є підставою для визнання останнього, що, як наслідок, зумовлює недійсність проведених торгів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір від 09.12.2011р. №20 на організацію проведення реалізації активів фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 не відповідає вимогам, встановленим ст. 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", оскільки останній не містить даних про початкову ціну об'єкта приватизації і порядок її зниження та майнову відповідальність сторін, що свідчить про порушення порядку проведення торгів.

В той же час, відповідно до ст. 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" аукціон, конкурс може бути припинено і об'єкт знімається з торгів, конкурсного відбору на вимогу будь-кого з його учасників або органу приватизації у випадках, коли: не виконано вимог щодо змісту інформації, передбаченої статтею 15 цього Закону, та терміну її опублікування; об'єкт включено до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства; покупець не визнається як такий згідно з законодавством про приватизацію; істотно порушувались інші правила оголошення та проведення аукціону, конкурсу, передбачені цим Законом.

Зазначені порушення можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі. Заява про визнання угод недійсними подається будь-ким з учасників аукціону, конкурсу або органом приватизації у місячний строк з дати проведення аукціону, завершення конкурсу.

Таким чином, на заявлення позову про визнання недійсним протоколу проведення відкритих торгів (який є угодою в розумінні діючого законодавства) саме з підстав не зазначення в договорі про організацію проведення реалізації активів боржника відомостей про початкову ціну об'єкта приватизації і порядок її зниження та майнову відповідальність сторін, має право виключний перелік осіб, а саме: учасники аукціону, конкурсу або орган приватизації, до того ж у обмежений термін, а саме - у місячний строк з дати проведення аукціону, завершення конкурсу.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що ОСОБА_7 не підпадає під коло осіб, встановлених статтею 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що мають право звертатись із заявою про визнання недійсними угод, укладених на аукціоні (в тому числі протоколу проведення відкритих торгів № 1 від 13.02.2012р.) з підстав порушення порядку проведення цих торгів.

Крім того, прилюдні торги за результатом яких було складено спірний протокол відбулись 13.02.2012р., а ОСОБА_7 звернулась до суду першої інстанції із заявою про визнання останніх недійсними 13.09.2013р., тобто із пропуском місячного строку на їх оскарження.

До того ж, сам заявник (ОСОБА_7) не посилалась на порушення приписів Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" як на підставу своїх вимог.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що перегляд законності ухвали місцевого господарського суду здійснюється із врахуванням визначеного заявником предмету та підстав позову, за межі яких суд не має право виходити (за виключенням випадків, передбачених п.2 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_7, звертаючись до суду із заявою про визнання недійсними публічних торгів, в якості підстав для визнання недійсними останніх зазначила, що у ліквідаційній процедурі, яка застосовується до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, на аукціоні було продано майно, яке належить подружжю ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, без згоди дружини ОСОБА_7, що суперечить ст. 65 Сімейного кодексу України, ст. 369 Цивільного кодексу України та є підставою для визнання аукціону недійсним в силу ст.ст.203, 213 Цивільного кодексу України.

При розгляді зазначених вище вимог, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Під час розгляду даної заяви, судами встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_6 на момент спірних правовідносин являлись подружжям, що підтверджено свідоцтвом про одруження № 124484 від 18.12.2004р., виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Заводського районного управління юстиції м.Запоріжжя.

Між ВАТ "АКБ "Престиж" (правонаступником якого став ПАТ "Ерсте Банк" (після зміни найменування ПАТ "Фідобанк") та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №014-71/474 від 19.10.2006р. на придбання магазину-кафе "Жайвір" розташованого за адресою АДРЕСА_2.

З метою забезпечення виконання кредитного договору, було укладено договір іпотеки №014- 71/474 від 19.10.2006р., предметом іпотеки якого стало нежитлове приміщення І першого поверху та підвалу літ. А-2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_6 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу (між TOB "Жайвір" та ОСОБА_6.), посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Шаповаловою О.Г. 19.10.2006р. за №4022, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 19.10.2006р.

14.12.2007р. між Банком та ОСОБА_6 укладений кредитний договір №014/2180/4/07927 для фінансування капітального ремонту комерційного приміщення, що розташований за адресою АДРЕСА_2. З метою забезпечення даного кредиту, був укладений договір іпотеки №014/2180/4/07927 від 14.12.2007р., в якості предмета іпотеки було передано нежитлове приміщення першого поверху та підвалу літ.А-2, загальною площею 296,51кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

При укладанні зазначених договорів ОСОБА_7 надавала згоду на передачу майна в іпотеку, що засвідчено нотаріально 14.12.2007р. за реєстровим № 6097 приватним нотаріусом. Шаповаловою О.Г. та була попереджена про можливе відчуження предмету іпотеки у встановленому законом порядку (том 3, а.с.139-141).

Також, ОСОБА_7 виступила фінансовим поручителем за кредитним договором №014/2180/4/07927 від 14.12.2007р., уклавши договір поруки №014/2180/4/07927ПФО від 14.12.2007р.

Згідно ч.1 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. (ч.2 ст. 26 Закону).

У відповідності до ч. 7 ст. 47 Закону у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом, до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

Стаття 48 цього ж Закону зазначає, що продажу підлягає все майно громадянина - підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси.

Так, у відповідності до вимог ст. 23 зазначеного Закону наслідком визнання боржника банкрутом разом з іншими є скасування арешту, накладеного на майно боржника, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника, накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

У відповідності до ст. 1 Закону про банкрутство ліквідація передбачає припинення діяльності боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу майна.

Банком було заявлена вимога про включення вимог до реєстру кредиторів по справі від 22.08.2011р. за вих.№4к. 1.5.16-06/151. Ліквідатор Бобров Д.Л. повідомив про задоволення вимог Банку в повному обсязі, повідомленням від 31.08.2011р. за вих.№ 1-310811.

Крім того, чинним законодавством не розділяється майно фізичної особи як громадянина та майно фізичної особи як підприємця, тому в ліквідаційній процедурі після визнання боржника банкрутом виявленню та продажу підлягають усі майнові активи, які належать боржнику-банкруту, окрім майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, за рахунок цього майна підлягають погашенню у встановленому законом порядку вимоги кредиторів. При цьому, слід зазначити, як встановлено ст. 26 Закону, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Згідно ст.60 Сімейного кодексу України основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч.1 ст.61 Сімейного кодексу України).

У відповідності до ст.51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не випливає із суті відносин.

Частиною 3 ст.368 Цивільного кодексу України також встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, що здійснюється в порядку, встановленому ст.364 Цивільного кодексу України.

Приписами ч.2 ст.52 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сімейної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

З матеріалів справи вбачається, що нежиле приміщення першого поверху та підвалу літ.А-2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, було придбано ОСОБА_6 за нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу з TOB "Жайвір", м.Запоріжжя, який укладено 19.10.2006р., тобто в період шлюбу з ОСОБА_11 з метою здійснення підприємницької діяльності за рахунок кредитних коштів, отриманих від ВАТ "Ерсте Банк" після укладання кредитного договору з ним як підприємцем.

Враховуючи наведене, з огляду на той факт, що ОСОБА_7 надала згоду на передачу майна в іпотеку,була попереджена про можливе відчуження предмету іпотеки у встановленому законом порядку, а також виступила фінансовим поручителем за кредитним договором №014/2180/4/07927 від 14.12.2007р., колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо правомірності включення спірного майна, що є предметом іпотеки до ліквідаційної маси та як наслідок його продажу на прилюдних торгах.

При цьому, з огляду на діючі в спірний період приписи законодавства, у ліквідатора не було підстав не включати спірне майно до ліквідаційної маси.

До того ж, жодний з учасників даної справи не звертався до суду, в порядку ч.4. ст. 25 Закону про банкрутство, зі скаргою на дії ліквідатора з формування ліквідаційної маси боржника-банкрута, чи із заявою про вилучення спірного майна з ліквідаційної маси.

Посилання позивача щодо продажу спірного майна без надання його згоди та порушення законних прав та інтересів щодо здійснення права власності останнім, не приймаються колегією суддів з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище, між ВАТ "АКБ "Престиж" (правонаступником якого став ПАТ "Ерсте Банк" (після зміни найменування ПАТ "Фідобанк") та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №014-71/474 від 19.10.2006р. на придбання магазину-кафе "Жайвір" розташованого за адресою АДРЕСА_2 (тобто саме спірного об'єкту).

З метою забезпечення виконання кредитного договору, укладений договір іпотеки №014- 71/474 від 19.10.2006р., предметом іпотеки якого стало вищезазначене нежитлове приміщення.

14.12.2007р. між Банком та ОСОБА_6 укладений кредитний договір №014/2180/4/07927 для фінансування капітального ремонту цього приміщення. З метою забезпечення даного кредиту, укладений договір іпотеки №014/2180/4/07927 від 14.12.2007р., предметом іпотеки за цим договором також є вищевказане нежитлове приміщення.

При укладанні зазначених договорів ОСОБА_7 надавала згоду на передачу майна в іпотеку, що засвідчено нотаріально 14.12.2007р. за реєстровим № 6097 приватним нотаріусом. Шаповаловою О.Г. та була попереджено про можливе відчуження предмету іпотеки у встановленому законом порядку (том 3, а.с.139, 140, 141).

Також, ОСОБА_7 виступила фінансовим поручителем за кредитним договором №014/2180/4/07927 від 14.12.2007р., уклавши договір поруки №014/2180/4/07927ПФО від 14.12.2007р.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином до тріади права власності входять права щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Згідно ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Згідно ст. 369 Цивільного кодексу України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Враховуючи наведене, з огляду на правову природу договору іпотеки, який передбачає задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника та той факт, що ОСОБА_7 надала свою згоду на передачу майна в іпотеку та була обізнана про можливе відчуження предмету іпотеки у встановленому законом порядку, що було засвідчено нотаріально, посилання скаржника на порушення приписів ст. 369 Цивільного кодексу України та ст. 365 Сімейного кодексу України є необґрунтованими та такими, що спростовані матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку що спірні торги з продажу майна банкрута не порушують права і законні інтереси ОСОБА_7.

До того ж, подружжя ОСОБА_7/ОСОБА_6 було обмежено в здійсненні права власності щодо спірного майна, оскільки вказане майно придбане за кредитні кошти (які не були сплачені) та передання останнього в іпотеку передбачає лише володіння та користування майном, в той час коли право розпорядження таким майном здійснюється виключно за згодою іпотекодержателя відповідно до ст. 9 Закону України «Про іпотеку».

Під час нового розгляду справи були враховані вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 12.05.2015р., які є обов'язковими в силу приписів ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" м.Київ підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. по справі №16/5009/3906/11 є такою, що прийнята із порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_7 про визнання недійсними публічних торгів, проведених Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський аукціонний дім", з продажу нежитлового приміщення 1 поверху та підвалу літ.А-2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 296,51кв.м, які відбулися 13.02.2012р. та визнання недійсним протоколу проведення відкритих торгів (аукціону) № 1 від 13.02.2012р.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на ОСОБА_7.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4-1, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" м.Київ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. по справі №16/5009/3906/11 - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. по справі №16/5009/3906/11 - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_7 м.Запоріжжя про визнання недійсними публічних торгів, проведених Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський аукціонний дім", з продажу нежитлового приміщення 1 поверху та підвалу літ.А-2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 296,51кв.м, які відбулися 13.02.2012р. в процедурі ліквідації ФОП ОСОБА_6 та визнання недійсним протоколу проведення відкритих торгів (аукціону) № 1 від 13.02.2012р. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 м.Запоріжжя (69000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" м.Київ (01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 10, ЄДРПОУ 14351016) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 573,50 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги під час нового розгляду справи в розмірі 609 грн.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді: О.Л. Агапов

Н.В. Будко