Постанова № 56097059, 16.02.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2016 р. Справа № 914/3553/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

Марко Р.І.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (вих. № б/н від 03.12.15.)

на рішення Господарського суду Львівської області

від 17.11.15 у справі № 914/3553/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний" ринок, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Сокільники, Пустомитівського району Львівської області

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення із нежитлового приміщення

За участю представників сторін:

від позивача: Денькович М.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_4 - представник за довіреністю.

Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. ст. 22, 27 ГПК України. За клопотанням представника відповідача (вх. № 01-04/841/16 від 05.02.16) технічна фіксація судового процесу здійснювалася за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

17.11.15 Господарським судом Львівської області винесено рішення (суддя Іванчук І.В.) у справі № 914/3553/15 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний" ринок, м. Львів до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Сокільники, Пустомитівського району Львівської області про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення із нежитлового приміщення, відповідно до якого позовні вимоги задоволено повністю, зобов'язано усунути перешкоди у користуванні позивачем своїм майном - нежитловим приміщенням, шляхом виселенні відповідача із нежитлового приміщення за номером 44 в будівлі під літ "Я 5-1" (стаціонарний кіоск), що відповідає найменуванню торгової площі павільйону (кіоску) за номером НОМЕР_2 площею 3,1 м.кв., що знаходиться у відкритій частині Привокзального ринку по АДРЕСА_2, здійснено розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням господарського суду Львівської області відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, прийняти апеляційну скаргу до розгляду, рішення господарського суду Львівської області скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не надано належної оцінки тому факту, що із наданих до позовної заяви доказів неможливо ідентифікувати об'єкт, який мав би передаватися в оренду, оскільки у договорі відсутні його індивідуальні ознаки, окрім того в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі майна в оренду та надання послуг з його утримання, які б підтвердили факт передачі його в оренду на певний строк, що є порушенням положень ст. 765 ЦК України.

Згідно автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 14.12.15 справу за № 914/3553/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б., членам колегії суддям Т.С.Костів та Р.І.Марку.

15.12.15 ухвалами Львівського апеляційного господарського суду скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, подані ним матеріали апеляційної скарги визнано достатніми для прийняття їх до провадження, розгляд справи призначено на 20.01.16.

20.01.16. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладався.

У судових засіданнях 03.02.16. та 10.02.16. оголошувалася перерва по розгляду апеляційної скарги.

Представником позивача 20.01.16 через канцелярію суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін, при цьому зазначає, що апелянтом не враховано ухвали господарського суду Львівської області про виправлення описки від 03.12.15., що спростовує його докази, щодо дослідження судом іншої угоди ніж та, що укладена сторонами; договір що укладений між сторонами є консенсуальним, відтак набирає чинності з моменту його підписання у формі єдиного документа обома сторонами, відтак строк дії договору і відповідно строк нарахування орендної плати починається з моменту оформлення документу; визнання договору неукладеним може мати місце лише на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання.

03.02.16 представником відповідача подано клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що задоволено колегією суддів.

Представником відповідача 03.02.16. в порядку ст. 22 ГПК України подано письмові пояснення, в яких він додатково зазначає, що в матеріалах справи відсутні щомісячні розрахунки орендних платежів та докази їх вручення відповідачу. Окрім того, норми чинного законодавства, що регулюють орендні правовідносини не містять положень про виселення орендаря, натомість містять положення щодо обов'язку звільнення займаного приміщення у випадку припинення орендних правовідносин, таким чином вимога позивача про виселення із нежитлового приміщення є безпідставною. Зазначає скаржник і те, що судом обмежено його право брати участь в судовому засіданні, оскільки мало місце неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи 17.11.15., що є порушенням норм процесуального права.

10.02.16. представником відповідача подано клопотання про витребування доказів від Львівського апеляційного господарського суду, як юридичної особи, а саме свідоцтва про державну реєстрацію, установчих документів, розпорядчого акту на підставі якого створено юридичну особу та долучення вказаних документів до матеріалів справи, оскільки як зазначає заявник станом на даний час фактично не утворено господарських судів України як державних судових органів та юридичних осіб публічного права, а затверджено лише мережу господарських судів, відтак є підстави вважати, що Львівський апеляційний господарський суд не наділений повноваженнями вирішувати господарські справи та виносити постанови, що є обов'язковими до виконання.

Колегія суддів порадившись та заслухавши думку присутніх учасників судового процесу із врахуванням положень ст. 38 ГПК України відмовила у задоволені поданого клопотання.

Представником відповідача 10.02.16. подано клопотання про пред'явлення посвідчення суддями Желік М.Б., Костів Т.С., Марко Р.І., з метою підтвердження наявність у даних осіб повноважень на здійснення правосуддя, з огляду на те, що відповідач не був присутнім при прийнятті присяги зазначеними суддями. Колегія суддів порадившись у задоволені поданого клопотання відмовила.

10.02.16. представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за 2014 рік, що підписаний в односторонньому порядку лише позивачем , копії наказу позивача про зміну витрат на утримання торгових місць та копій банківських виписок, що на думку заявника спростовують пояснення відповідача, які надані у судовому засіданні. Колегія суддів заслухавши думку присутніх учасників судового процесу задоволила подане клопотання та долучила зазначені докази до матеріалів справи.

Представником скаржника 10.02.16. в порядку ст. 22 ГПК України подано додаткові пояснення в яких він додатково зазначає, що позивачем належними засобами доказування не доведено наявності будь-яких договірних відносин між сторонами, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог повністю. Не заслуговують уваги на думку скаржника і доводи позивача про оплату послуг ринку у 2014 році, оскільки проведені відповідачем оплати мають призначення "комунальні послуги - павільйон НОМЕР_2" без зазначення конкретного торгівельного місця, а банківські виписки є доказом перерахування коштів, а не розміщення на території ринку торгівельних місць та надання ринком послуг з оренди вказаних торгових місць.

10.02.16. представником відповідача подано клопотання про зупинення розгляду даної справи до вирішення кримінальної справи (кримінального провадження) № 120131500800000708 та набрання законної сили рішенням суду за наслідками його розслідування. Колегія суддів розглянувши подане клопотання відмовила у його задоволенні, що відображено в ухвалі суду від 10.02.16.

Представником відповідача 10.02.16. подано заяву про відвід колегії суддів по розгляду даної справи, у задоволені якої відмовлено, що відображено в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.16. по даній справі.

15.02.16. представником скаржника подано до суду письмові пояснення, в яких він додатково зазначає, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно позивача , а саме на нежитлові приміщення за НОМЕР_3 в будівлі під літ "Я5-1", які знаходяться на АДРЕСА_2 здійснена 22.10.10., отже станом на момент укладення договору 01.10.10. позивач не був власником майна, а відтак не мав права щодо передачі його в оренду, у зв'язку з чим і не був підписаний акт приймання передачі зазначеного майна в оренду між сторонами спору. Зазначає і те, що жодна із сторін зазначеного договору не здійснила дій щодо її виконання, доказів протилежного позивачем не надано.

У судовому засіданні 16.02.16. скаржник та позивач участь уповноважених представників забезпечили, які надали пояснення щодо вимог апеляційної скарги та просили врахувати їх при винесені постанови.

Зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, наявності достатніх доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія судів із врахуванням положень ст. 102 ГПК України щодо строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на що рішення господарського суду Львівської області від 17.11.15 у справі № 914/3553/15 слід скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.10.10. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Привокзальний" ринок (Сторона 1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Сторона 2) укладено угоду № ВЧК-282 про надання в користування торгових місць (з урахуванням додатку до угоди про надання в користування торгового місця від 01.03.13.), відповідно до умов якої Сторона 1 надає, а Сторона 2 приймає в користування торгову площу, а саме кіоск НОМЕР_2 площею 3,1 кв.м. який знаходиться на відкритій частині ринку для здійснення торгівлі продовольчими товарами та с/г продукцією, а Сторона 2 відшкодовує Стороні 1 витрати на утримання торгової площі із розрахунку 148,46 грн. за 1 м.кв. площі; витрати по оплаті Стороною 1 спожитої електрообладнанням (за наявності) Сторони 2 електроенергії згідно показників лічильників, або (при відсутності лічильника) щомісячно згідно рахунків виставлених Стороною 1. Загальна сума платежу по угоді становить 460,23 грн. в місяць .

Сторони погодили, що сплату платежів Сторона 2 проводить внесенням готівки в касу Сторони 1 або в безготівковому порядку щомісячно в термін до 5-го числа.

Термін дії угоди встановлюється з дати її укладення по 31.12.10. включно. Термін дії угоди може бути змінений при зміні умов договору оренди № 06 від 30.03.01. з Управлінням комунальної власності Львівської міської ради. По закінченню терміну дії Угоди і при відсутності заперечень у жодної зі Сторін Угода може бути продовжена.

Відповідно до умов укладеного між сторонами додатку до угоди про надання в користування додаткової площі № ВЧК282 від 01.03.13., Сторона 1 додатково надає Стороні 2 в користування торгову площу для здійснення торгівельної діяльності в розмірі 2.5м.кв., за що Сторона 2 відшкодовує витрати Сторони 1 на утримання додаткової торговельної площі із розрахунку: 93,07 за 1м.кв., при цьому місячний розмір платежу по угоді з додатком (без врахування оплати витрат за спожиту електроенергію, в т.ч. реактивну) становить: 692,90грн./міс. Сторона 2 зобов'язується використовувати торгівельну площу в межах, визначених даним додатком до угоди. В разі самовільного використання більшої додаткової площі - угоду та додаток до неї може бути розірвано. З моменту укладення цього Додатку до угоди раніше укладені додатки втрачають юридичну силу.

Позивач своїх зобов'язань за вказаною угодою належним чином не виконував, з огляду на що 10.12.14. позивач надіслав на адресу відповідача лист в якому зазначено, що у зв'язку із виникненням заборгованості з орендної плати, у період з 01.03.14. по 05.12.15. по угоді № ВЧК282 від 01.10.11. відповідач протягом п'яти календарних днів зобов'язаний сплатити заборгованість в сумі 4 220 грн. 00коп, а у разі її несплати у зазначені строки, угода № ВЧК282 від 01.10.11. буде вважатись розірваною на шостий день після отримання відповідачем даного листа. В доказ направлення позивачем зазначеного листа відповідачу до матеріалів справи долучено фіскальний чек № 5244 від 10.12.14. та повідомленням про вручення поштового відправлення № 7905306535585.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до господарського суду з вимогою про усунення перешкоди в користуванні майном шляхом виселення відповідача із займаного приміщення.

Згідно із ч.1 ст.173, ч.1 ст. 174 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За своєю правовою суттю укладена між сторонами угода про надання в користування торгових місць є договором найму, правове регулювання якого здійснюється у відповідності до глави 58 Цивільного кодексу України.

Так, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1. ст. 759 ЦК України).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України)

Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк (ст. 763 ЦК України). При цьому, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 ЦК України).

Договір найму (оренди) є двостороннім, оскільки в ньому існують два зустрічних обов'язки, однаково істотних та важливих: обов'язок наймодавця передати майно у користування наймачу та обов'язок наймача вносити орендну плату. Обидва ці обов'язки взаємно обумовлюють один одного та є економічно еквівалентними.

Позивач просить усунути перешкоди в користуванні саме нежитловим приміщенням НОМЕР_4 в будівлі під літ "Я5-1", що відповідає найменуванню торгової площі павільйону (кіоску) за номером НОМЕР_2, відтак до вказаних правовідносин підлягає застосуванню положення параграфу 4 ЦК України, ст. 795 якого передбачає, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

При цьому, Цивільний кодекс України не містить вимог щодо змісту акту приймання-передачі об'єктів нерухомості. Практика передбачає включення в зміст такого акту детального опису об'єкта нерухомості, його місцезнаходження, вартості цього об'єкту на момент передачі, описання його санітарного та технічного стану. До акта приймання-передачі може додаватися технічна документація на об'єкт, перелік обладнання, устаткування, меблів та інших речей, що передаються разом з будівлею або спорудою, копії документів, що посвідчують право власності наймодавця на об'єкт найму та інші документи за погодженням сторін.

Правило про початок обчислення строку договору найму з моменту передачі об'єкта найму не робить такий договір реальним. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх частини) за загальним правилом є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов. Після цього у наймача виникає право вимагати передачі йому об'єкту найму. З моменту підписання акту приймання-передачі починається перебіг строку оренди, та обов'язок щодо сплати орендних платежів, узгоджених сторонами в договорі.

Позивачем не надано доказів передання майна у користування відповідачу. Окрім того, позивачем не виставлялися рахунки за користування майном, а відповідачем вони не сплачувалися. Натомість наявні в матеріалах справи банківські виписки підтверджують факт оплат послуг ринку за комунальні послуги за павільйон НОМЕР_2, а не за користування майном.

Окрім того, при розгляді справи судом встановлено, що право власності на нежитлові приміщення НОМЕР_3 в будівлі під літ "Я5-1" загальною площею 31,4 кв.м., які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 належать позивачу на підставі свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення від 19.10.10., що видане на підставі наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради № 1831-НЖ-Ф від 19.10.10.

Характеристика нежитлових приміщень та їх обладнання наведені в технічному паспорті, який є складовою частиною цього свідоцтва.

З технічного паспорту на нежитлові приміщення НОМЕР_3 в будівлі під літ "Я5-1" загальною площею 31,4 кв.м., які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 вбачається, що до нежитлових приміщень входить торговий павільйон за НОМЕР_2, яким на думку позивача користується відповідач.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( у редакції, що діяла на момент укладення між сторонами спору угоди про надання в користування торгового місця від 01.10.10.) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Права на нерухоме майно, які підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічне положення передбачено ч. 2 ст. 331 ЦК України, а саме, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

При цьому, згідно положень ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Як зазначалося судом, право власності на нежитлові приміщення НОМЕР_3 в будівлі під літ "Я5-1" загальною площею 31,4 кв.м., які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано за позивачем 19.10.10., в той час, як угода про надання в користування торгового місця укладена 01.10.10., тобто станом на час її укладення за відповідачем не було зареєстровано право власності на зазначений об'єкт.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням позивача.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

За таких умов, колегія суддів діючи в межах повноважень передбачених ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, з огляду на що рішення господарського суду Львівської області від 17.11.15 у справі № 914/3553/15 слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розподіл господарських витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 49 ГПК України. Так, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. З огляду на задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність здійснення перерозподілу судових витрат.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Вимоги апеляційної скарги Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (вих. № б/н від 03.12.15.) - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.15 у справі № 914/3553/15 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний" ринок до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення із нежитлового приміщення - відмовити.

4. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний" ринок (79018, м. Львів, вул.. А.Горської, 2, код ЄДРПОУ 03337680) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (81130, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер ДРФО НОМЕР_1) 1339,8 грн. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. На виконання зазначеної постанови Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 22.02.16

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.