Постанова № 56097016, 25.02.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2016 року Справа № 904/7847/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 10 від 04.01.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 01.10.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність № 02072015 від 02.07.2015 р.;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2015 року у справі № 904/7847/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", м. Київ

до Українсько-Індійського товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм", м. Дніпропетровськ

про стягнення 234801 грн.08 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2015 року (головуючий суддя Петренко Н.Е., судді: Мельниченко І.Ф., Бєлік В.Г.) відмовлено у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до Українсько-Індійського товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" про стягнення 234801 грн.08 коп.

Не погодившись з рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, недоведеність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Українсько-Індійське товариство з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

04.01.2012 року між приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (продавець) та Українсько-Індійським товариством з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 335 (т.4, а.с. 90-91), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.2. договору купівлі-продажу встановлено, що товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних.

У п. 2.1. договору купівлі-продажу вказано, що постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної товарної партії визначається сторонами шляхом узгодження замовлення покупця.

Згідно п. 2.3. договору купівлі-продажу кожна товарна партія формується шляхом узгодження замовлення. Узгодження замовлення відбувається шляхом погодження наступних даних щодо поставки: асортимент, кількість, ціну, місце поставки, термін поставки. Узгодження замовлення відбувається шляхом обміну інформації за телефоном, факсимільним зв'язком, електронним зв'язком чи за допомогою інших засобів зв'язку. Підтвердженням виконання замовлення продавцем є підписання видаткової накладної покупцем при прийомі-передачі партії товару.

У відповідності з п. 2.4. договору купівлі-продажу ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим сторонами замовленням і зазначаються у видаткових накладних.

Сума даного договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій, визначених у видаткових накладних (п. 2.5. договору купівлі-продажу).

За п. 4.2. договору купівлі-продажу покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 даного договору.

Пунктом 5.1. договору купівлі-продажу передбачено, що покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Оплата кожної товарної партії проводиться у повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії (п. 5.2. договору купівлі-продажу).

У розрахункових документах покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної, згідно з якою здійснюється сплата за поставлений товар, та номер і дату договору (п.5.4. договору купівлі-продажу).

Пунктом 5.5 договору купівлі-продажу встановлено, що у разі невиконання вимог пункту 5.4. цього договору, сторони домовились, що оплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується та накладна, строк якої наступив першою. У разі якщо при здійсненні оплати за поставлений товар в розрахункових документах буде вказаний номер та дата накладної, яке вже оплачена або вказаний не вірний номер та (чи) дата накладної та (чи) номер та дата договору якого не існує, або помилково вказаний покупцем, вважається, що оплата здійснена за наступну не оплачену поставку. У випадку якщо сума оплати по неоплаченій накладній перевищує суму поставки по такій накладній, залишкові кошти зараховуються в рахунок наступної неоплаченої поставки.

Пунктами 6.1. та 6.2. договору купівлі-продажу визначено, що товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних. Ризик випадкової втрати чи пошкодження товару несе його власник.

Відповідно до п. 7.2. договору купівлі-продажу у випадку порушення покупцем п. 5.2., він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року, але у будь-якому випадку до виконання своїх зобов'язань та взаєморозрахунків (п. 10.2. договору купівлі-продажу).

04.01.2012 року між приватним акціонерним товариством "Альба Україна" та Українсько-Індійським товариством з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" були укладені додаткові угоди до згаданого вище договору купівлі-продажу (т.4, а.с. 92, 93, 94).

05.06.2014 року між приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (первісний кредитор) і публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (новий кредитор) було укладено договір відступлення прав вимоги № 70582-20/14-7 (т.4, а.с. 95-98), відповідно п. 1.1. якого первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор набуває (купує) за 177531 грн. 40 коп. у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов'язаннями Українсько-Індійського товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" (боржник) у сумі 177531 грн. 40 коп., що випливає з договору купівлі-продажу від 04.01.2012 року № 335, укладеного між боржником та первісним кредитором.

Відповідно до п. 1.1.1. та п. 1.1.2. договору відступлення право вимоги первісного кредитора за зобов'язаннями боржника на суму, зазначену в п. 1.1. договору, що випливає з договору купівлі-продажу, підтверджується випискою з балансового рахунку боржника. Первісний кредитор засвідчує, що заперечень, які можуть бути висунуті боржником проти вимог нового кредитора на момент підписання договору не існує, вимоги є дійсними та немає підстав для їх невиконання боржником.

Згідно п. 3.1. договору відступлення новий кредитор набуває права вимоги, що відступається (продається) за цим договором, після підписання сторонами цього договору.

Новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язання по оплаті коштів боржником у сумі, яка зазначена у п.1.1. цього договору (п. 7.1. договору відступлення прав вимоги).

Крім права вимоги новий кредитор набуває право на стягнення з боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за договором купівлі - продажу (п. 7.2. договору відступлення прав вимоги).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п. 6.1. договору відступлення прав вимоги).

На виконання умов договору відступлення прав вимоги первісний кредитор зняв з балансу, а новий кредитор взяв на баланс дебіторську заборгованість в сумі 177531 грн. 40 коп., що підтверджує акт приймання-передачі права вимоги від 05.06.2014 року (т.4, а.с. 100).

Позивач вказує, що на виконання умов вищезгаданого договору купівлі-продажу приватним акціонерним товариством "Альба Україна" у період з 20.08.2013 року по 25.09.2013 року відповідачу було поставлено товар на загальну суму 177531 грн. 40 коп., що підтверджується видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи (т.1, а.с.30 - 250, т.2, а.с. 1-168). Як вважає позивач, викладене свідчить про належне виконання продавцем прийнятого на себе зобов'язання з передачі товару та відображення такого виконання у документах первинного бухгалтерського обліку.

За твердженням публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" у передбачені видатковими накладними строки оплата переданого товару відповідачем проведена не була, що свідчить про порушення відповідачем як умов укладеного договору купівлі-продажу, так і норм чинного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 12.08.2014 року № 1 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 177531 грн. 40 коп. в строк до 18.08.2014 року. Ця претензія залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" з позовом до суду.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу позивачем на підставі п. 7.2. договору відступлення прав вимоги нараховано пеню у сумі 11563 грн. 31 коп.

Крім того, позивачем згідно ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 10608 грн. 11 коп. 3% річних та 131018 грн. 17 коп. інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог приймаючи до уваги таке.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

У відповідності із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Як зазначено у ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За приписами ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Пунктом 4.2.2 договору відступлення прав вимоги встановлено обовязок первісного кредитора - приватного акціонерного товариства "Альба Україна" передати в строк до 01.07.2014 року новому кредитору публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" за актом приймання-передачі оригінал, зокрема, акту звірки взаєморозрахунків між боржником та первісним кредитором до договору купівлі-продажу, зазначеного в п. 4.2.1 цього договору.

На підтвердження існування заборгованості у відповідача публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" надало видаткові накладні з 20.08.2013 року по 25.09.2013 року, який є спірним періодом.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто позивач надав до суду першої інстанції лише докази існування самого факту господарських операцій між відповідачем та первісним кредитором у спірному періоді.

Акт звірки взаєморозрахунків, складений приватним акціонерним товариством "Альба Україна" і Українсько-Індійським товариством з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" за договором купівлі-продажу від 04.01.2012 року № 335, яким була б визначена сума боргу, вказана у договорі відступлення прав вимоги, у матеріалах справи відсутній.

Між тим акт звірки взаєморозрахунків між відповідачем та первісним кредитором є однією з основних підстав для відступу первісним кредитором та набуття позивачем права вимоги саме на суму 177531 грн. 40 коп. відповідно до умов договору відступлення прав вимоги.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач надав до господарського суду відзив, в якому зазначив, що відповідно п.5.6 договору купівлі-продажу від 04.01.2012 року № 335 продавець залишає за собою право, в разі існування заборгованості покупця перед продавцем, встановлювати наступний порядок зарахування отриманих від покупця грошових коштів: 50% в рахунок оплати існуючої заборгованості, 50% в рахунок майбутніх поставок.

Відповідач пояснив свої розрахунки з первісним кредитором - приватним акціонерним товариством "Альба Україна" наступним чином:

« - за видаткові накладні з 01.08.2013 року по 25.09.2013 року на суму 104487 грн. 07 коп. перерахована за платіжними дорученнями сума складає 210500 грн. Різниця в сплаті складає 106012 грн. 93 коп. Таким чином, як вважає відповідач, він переплатив первісному кредитору за період з 01.08.2013 року по 19.08.2013 року за поставлений товар 106012 грн. 93 коп., які за умовами п. 5.5. договору купівлі-продажу зараховуються в рахунок наступної неоплаченої поставки, тобто поставки 20.08.2013 року;

- за видатковими накладними від 20.08.2013 року по 30.08.2013 року відповідачем одержано товару на суму 61026 грн. 28 коп. Враховуючи суму переплати 106012 грн. 93 коп., яка утворилась з попередньої поставки, різниця в оплаті складає 44986 грн. 65 коп. Таким чином, як вважає відповідач, він переплатив первісному кредитору за період з 20.08.2013 року по 30.08.2013 року за поставлений товар 44986 грн. 65 коп., які за умовами п. 5.5. договору купівлі-продажу зараховуються в рахунок наступної неоплаченої поставки, тобто поставки 03.09.2013 року;

- за видатковими накладними від 03.09.2013 року на суму 24645 грн. 24 коп. Перерахована за платіжними дорученнями сума складає 78000 грн. + 44986 грн. 65 коп. (сума грошових коштів, які залишились за оплату товару від попередньої поставки) дорівнює 122986 грн. 65 коп. Різниця в оплаті складає 98341 грн. 41 коп. Таким чином, за розрахунком відповідача, первісному кредитору переплачено грошові кошти в сумі 98341 грн. 41 коп., які за умовами п. 5.5. договору купівлі-продажу є залишковими коштами та зараховуються в рахунок наступної неоплаченої поставки, тобто поставки 04.09.2013 року;

- за видатковими накладними від 04.09.2013 року на суму 3033 грн. 66 коп. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 98341 грн. 41 коп. - 3033 грн. 66 коп., то отримаємо 95307 грн. 75 коп. - залишок, що має враховуватись при наступній оплаті товару;

- за видатковими накладними від 05.09.2013 року на суму 6814 грн. 81 коп. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 95307 грн. 75 коп. - 6814 грн. 81 коп., то отримаємо 88492 грн. 94 коп., які залишаються для наступної оплати товару;

- за видатковими накладними від 06.09.2013 року на суму 6184 грн. 43 коп. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 88492 грн. 94 коп. - 6184 грн. 43 коп., то отримаємо 82308 грн. 51 коп., які залишаються для оплати наступної партії товару за видатковими накладними від 10.09.2013 року;

- за видатковими накладними від 10.09.2013 року на суму 7674 грн. 40 коп. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 82308 грн. 51 коп. - 7674 грн. 40 коп., то отримаємо 74634 грн. 11 коп. - залишок, який повинен враховуватись для сплати товару за видатковими накладними від 11.09.2013 року;

- за видатковими накладними від 11.09.2013 року на суму 16259 грн. 36 коп. Сума, перерахована за платіжними дорученнями, складає 29000 грн. Сума залишку від оплати за видатковою накладною від 10.09.2013 року складає 74634 грн. 11 коп. Якщо суму за видатковими накладними від 11.09.2013 року вирахувати з залишку в сумі 74634 грн. 11 коп. 16259 грн. 36 коп., то отримаємо 58374 грн. 75 коп. + 29 000 грн. (сума за платіжними дорученнями) = 87374 грн. 75 коп. залишок для сплати товару за видатковими накладними від 12.09.2013 року;

- за видатковими накладними від 12.09.2013 року на суму 3195 грн. 05 коп. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 87374 грн. 75 коп. - 3195 грн. 05 коп., то отримаємо 84179 грн. 70 коп., які мають бути зараховані при оплаті товару за видатковими накладними від 13.09.2013 року;

- за видатковими накладними від 13.09.2013 року на суму 10060 грн. 95 коп. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 84179 грн. 70 коп. - 10060 грн. 95 коп., то отримаємо 74118 грн. 75 коп., які мають бути враховані при оплаті товару за видатковими накладними від 17.09.2013 року;

- за видатковими накладними від 17.09.2013 року на суму 3815 грн. 54 коп. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 74118 грн. 75 коп. - 3815 грн. 54 коп., то отримаємо 70303 грн. 21 коп. - залишок, який має враховуватись при оплаті товару за видатковими накладними від 18.09.2013 року;

- за видатковими накладними від 18.09.2013 року на суму 2088 грн. 51 коп. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 70303 грн. 21 коп. - 2088 грн. 51 коп., то отримаємо 68214 грн. 70 коп. - залишок, який має враховуватись при оплаті товару за видатковими накладними від 19.09.2013 року;

- за видатковими накладними від 19.09.2013 року на суму 4143 грн. 89 коп. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 68214 грн. 70 коп. - 4143 грн. 89 коп., то отримаємо 64070 грн. 81 грн. - залишок, який має враховуватись при оплаті товару за видатковими накладними від 20.09.2013 року;

- за видатковими накладними від 20.09.2013 року на суму 7579 грн. 35 коп. Сума, перерахована за платіжними дорученнями, складає 8 000 грн. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 64070 грн. 81 коп. 7579 грн. 35 коп. та додати суму 8000 грн., перераховану за платіжними дорученнями, то отримаємо 64491 грн. 46 коп. - залишок, який повинен враховуватись для сплати товару за видатковими накладними від 25.09.2013 року;

- за видатковими накладними від 25.09.2013 року на суму 18704 грн. 02 коп. Перерахована за платіжними дорученнями сума складає 6 000 грн. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 64491 грн. 46 коп. 18704 грн. 02 коп. та додати суму 6000 грн., перераховану за платіжними дорученнями, то отримаємо 51787 грн. 44 коп. - залишок, який має бути зараховано при сплаті товару наступної поставки».

Крім цього, Українсько-Індійське товариство з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" відзначає, що при визначенні суми заборгованості позивачем не враховано накладні про повернення товару на загальну суму 88 грн. 84 коп. (т.3, а.с. 156-165).

На підтвердження свого розрахунку відповідачем надано в якості доказів платіжні доручення та банківські виписки про оплату та передплату товару за спірними накладними (т.2, а.с.201-250). Таким чином, відповідач вважає, що на момент укладання договору про відступлення прав вимоги від 05.06.2014 року № 70582-20/14-7 він повністю розрахувався з первісним кредитором.

Зважаючи на розбіжності позицій сторін і враховуючи, що для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування по даній справі, потрібні спеціальні знання, ухвалами господарського суду від 11.02.2015 року (т.4, а.с. 31-33) і від 11.06.2015 року (т.4, а.с. 66-68) було призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлені такі питання:

- Чи підтверджується документально заборгованість Українсько-Індійського товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" перед приватним акціонерним товариством "Альба Україна" за період з 20.08.2013 року до 25.09.2013 року на загальну суму 177531 грн. 40 коп. за договором купівлі-продажу від 04.01.2012 року № 335?

- Чи підтверджується документально зазначене публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" в акті звірки розрахунків за період з 20.08.2013 року по 25.09.2013 року сальдо у сумі 201038 грн. 92 коп. (т.3, а.с.125-128)?

- Чи підтверджують надані Українсько-Індійським товариством з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" бухгалтерські документи (платіжні доручення, виписки з банку тощо) сплату останнім приватному акціонерному товариству "Альба Україна" грошових коштів за поставлений по договору купівлі-продажу від 04.01.2012 року № 335 товар за період з 20.08.2013 року по 25.09.2013 року?

Однак, призначена судом експертиза (ухвала від 11.02.2015 року) проведена не була через неоплату її позивачем.

Покладена судом ухвалою від 11.06.2015 року оплата попередньої вартості експертизи на відповідача, останнім також не була проведена.

Наявні у справі акти звірок (т.3, а.с. 125-133, 137-155, 169-219) складені кожною із сторін окремо та не містять підпису уповноваженої особи іншої сторони. Сума початкового сальдо у кожному з цих актів є різною, а відтак не співпадають і суми кінцевого сальдо. Тому перелічені вище акти звірок не можуть вважатися належними доказами у даній справі.

В силу ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на недоведеність позивачем належними та допустимими доказами існування вказаної у позовній заяві суми боргу 177531 грн. 40 коп. висновок суду першої інстанції про відмову у позові є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи.

З урахуванням викладеного колегією суддів відхиляються доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі.

В силу ст. 101 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не приймаються надані публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" разом з супровідним листом від 11.02.2016 року № 900/16 лист-пояснення приватного акціонерного товариства "Альба Україна" щодо господарських відносин між приватним акціонерним товариством "Альба Україна" та Українсько-Індійським товариством з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" від 10.02.2016 року № 50 і реєстр відвантажень лікарських засобів покупцю, оплат, отриманих від покупця, та повернень товарів покупцем за договором купівлі-продажу від 04.01.2012 року № 335 (т.6. а.с. 66-124), оскільки ці документи не були предметом дослідження у господарському суді і заявник не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Як вбачається з клопотання позивача від 11.02.2016 року № 900/16, під час надання нових доказів до апеляційного господарського суду скаржником не наведено жодного обґрунтування причин неможливості їх подання суду першої інстанції, що зумовлює неможливість прийняття додаткових доказів.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2015 року у справі № 904/7847/14 залишити без змін, а скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур

повний текст постанови виготовлений 26.02.16р.