Рішення № 56096031, 24.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.02.2016 Справа № 905/338/16

Суддя господарського суду Донецької області Левшина Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

про стягнення суми збитків у розмірі 22870,74грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 24.02.2016р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк про стягнення суми збитків у розмірі 22870,74грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагони з вантажем №№55335277, 61078465, 52733318, 56850324 на станцію Маріуполь-Сортувальний (стація призначення) прибули з недостачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційними актами №БН 724204/1076 від 19.09.2015р., №БН 724205/1077 від 19.09.2015р., №БН 724206/1078 від 19.09.2015р., №БН724207/1079 від 19.09.2015р. На думку позивача нестача виникла під час перевезення і відповідальність за понесені комбінатом збитки має нести перевізник.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 526, ч.1 ст. 527, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193, 224, 225 Господарського кодексу, ст. ст. 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 110, 114, 129 Статуту залізниць України.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано: лист №16/10–и-4 від 09.01.2015р. Донецької дирекції УДППЗ «Укрпошта» про неможливість відправлення кореспонденції до певних населених пунктів; комерційні акти: №БН 724204/1076 від 19.09.2015р., №БН 724205/1077 від 19.09.2015р., №БН 724206/1078 від 19.09.2015р., №БН724207/1079 від 19.09.2015р.; накладна №48319404 від 13.09.2015р.; відомість вагонів №48319404 від 13.09.2015р.; рахунок-фактуру №90490581 від 13.09.2015р.; сертифікати якості №19524, №19525; договір №МДМ-13.50-14-1291/127 від 31.12.2014р.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: довіреність №12 від 01.01.2016р.; витяг з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача; правоустановчі документи; клопотання №09/22 від 09.02.2016р. про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

Представник позивача у судове засідання 24.02.2016р. не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення представнику позивача ухвали про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 24.02.2016р. не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом своєчасного опублікування повідомлень про призначення до розгляду справи №905/338/16, розміщених на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач знаходиться за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 83000, м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Артема, 68.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та неявка сторін у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

13.09.2015р. Публічне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод” (вантажовідправник) на адресу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (вантажоодержувач) за залізничною накладною на групу вагонів № 48319404 у напіввагонах №55335277, №61078465, №52733318, №56850324 зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажило кокс доменний у вологому стані.

За накладною вага нетто у вагоні №55335277 – 40250кг (брутто - не зазначено, тара - 23500 кг), вага нетто у вагоні №61078465– 39800кг (брутто - не зазначено, тара - 23700 кг), вага нетто у вагоні №52733318 – 40050кг (брутто - не зазначено, тара - 23300 кг), вага нетто у вагоні №56850324 – 39400кг (брутто - не зазначено, тара - 23600 кг).

В накладній також зазначено, що вантаж маркований поздовжньою смугою впродовж вагону вапном, поверхня вагону вище бортів, «шапка».

Позивач є покупцем коксової продукції за договором постачання №МДМ-13.50-14-1291/127 від 31.12.2014р. укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг”.

Згідно рахунку-фактури №90490581 від 13.09.2015р. вантажовідправника ПАТ “Авдіївський коксохімічний завод”, виставленого Товариству з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг”, ціна 1т коксу доменного класу за розміром 25мм і більше марки КДМ 1 у вагоні №55335277 – 4330,94грн. з ПДВ, у вагонах №61078465, №52733318, №56850324 – 4299,81грн. з ПДВ.

На станцію Маріуполь-Сортувальний (станція призначення) вагони прибули 19.09.15р, де був складений акт загальної форми № 1-206 від 19.09.2015р.

Підстава складення акту загальної форми – скоси до торцевих бортів вагону, маркування порушене в місцях скосів.

На підставі абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу з ознаками недостачі під час перевезення у відкритому рухомому складі) вантаж видавався з перевіркою його маси представниками станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці. За результатами перевірки залізницею був складений:

· комерційний акт БН 724204/1076 від 19.09.2015р., згідно з яким:

- вагон прибув в технічному відношенні справний;

- навантаження в вагоні вище рівня бортів на 200-300мм, шапкоподібне;

- поверхня вантажу маркована вапном однією поздовжньою смугою;

- над 1 і 7 люками з правої сторони є скоси до торцевих ботів вагону;

- витікання вантажу на станції немає;

- зважування вагону проводилося на 150 тонних електронних вагах ст. Сартана-2 комбінату ім. Ілліча з повною зупинкою вагону два рази;

- вага нетто зважування вантажу 38200 кг (брутто 61700кг, тари (з брусу) 23500 кг), нестача вантажу складає 2050 кг проти даних залізничної накладної;

· комерційний акт №БН 724205/1077 від 19.09.2015р.згідно з яким:

- вагон прибув в технічному відношенні справний;

- навантаження в вагоні вище рівня бортів на 200-300мм, шапкоподібне;

- поверхня вантажу маркована вапном однією поздовжньою смугою;

- над 1 і 7 люками з правої сторони є скоси до торцевих ботів вагону;

- витікання вантажу на станції немає;

- зважування вагону проводилося на 150 тонних електронних вагах ст. Сартана-2 комбінату ім. Ілліча з повною зупинкою вагону два рази;

- вага нетто зважування вантажу 37450 кг (брутто 61150кг, тари (з брусу) 23700 кг), нестача вантажу складає 2350 кг проти даних залізничної накладної;

· комерційний акт №БН 724206/1078 від 19.09.2015р.згідно з яким:

- вагон прибув в технічному відношенні справний;

- навантаження в вагоні вище рівня бортів на 200-300мм, шапкоподібне;

- поверхня вантажу маркована вапном однією поздовжньою смугою;

- над 1 і 7 люками з правої сторони є скоси до торцевих ботів вагону;

- витікання вантажу на станції немає;

- зважування вагону проводилося на 150 тонних електронних вагах ст. Сартана-2 комбінату ім. Ілліча з повною зупинкою вагону два рази;

- вага нетто зважування вантажу 38150 кг (брутто 61450кг, тари (з брусу) 23300 кг), нестача вантажу складає 1900 кг проти даних залізничної накладної;

· комерційний акт №БН 724207/1079 від 19.09.2015р.згідно з яким:

- вагон прибув в технічному відношенні справний;

- навантаження в вагоні вище рівня бортів на 200-300мм, шапкоподібне;

- поверхня вантажу маркована вапном однією поздовжньою смугою;

- над 1 і 7 люками з правої сторони є скоси до торцевих ботів вагону;

- витікання вантажу на станції немає;

- зважування вагону проводилося на 150 тонних електронних вагах ст. Сартана-2 комбінату ім. Ілліча з повною зупинкою вагону два рази;

- вага нетто зважування вантажу 37200 кг (брутто 60800кг, тари (з брусу) 23600 кг), нестача вантажу складає 2200 кг проти даних залізничної накладної.

Комерційні акти підписані належними особами, зокрема, з боку залізниці: заступником начальника станції, двома комерційними агентами, з боку одержувача – прийомоздавальником комбінату ім. Ілліча.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з перевезення.

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема, комерційним актом.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Сума недостачі з урахуванням норми недостачі (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає:

- у вагоні № 55335277 – 5392,02грн. із розрахунку: 1245кг (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі для мінерального палива у вологому стані 2,0% (2 050 – 805кг)) х 4330,94грн. (вартість 1т коксу доменного, зданого до перевезення з ПДВ);

- у вагоні № 61078465 – 6681,90грн. із розрахунку: 1554кг (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі для мінерального палива у вологому стані 2,0% (2350 кг – 796 кг)) х 4299,81грн. (вартість 1т коксу доменного, зданого до перевезення з ПДВ);

- у вагоні № 52733318 – 4725,49грн. із розрахунку: 1099кг (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі для мінерального палива у вологому стані 2,0% (1900 кг – 801 кг)) х 4299,81грн. (вартість 1т коксу доменного, зданого до перевезення з ПДВ);

- у вагоні № 56850324 – 6071,33грн. із розрахунку: 1412кг (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі для мінерального палива у вологому стані 2,0% (2200 кг – 788 кг)) х 4299,81грн. (вартість 1т коксу доменного, зданого до перевезення з ПДВ);

Загальна сума нестачі в обох вагонах становить 22870,74грн.

Позивачем заявлена така ж сума.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Судові витрати у справі покладаються у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.909, 920, 924 п.2 Цивільного Кодексу України, ст.ст.307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.113, ч.2 ст.114, ст.ст.115, 129 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів і керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь, Донецька область до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк про стягнення суми збитків у розмірі 22870,74грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул.Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м.Маріуполь, Іллічівський район, вул. Левченка, 1, ЄДРПОУ 00191129) суму збитків у розмірі 22870,74грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1378,00грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 24.02.2016р. проголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина

Надруковано 3 примірника:

1 – ГСДО;

1 – позивачу;

1 – відповідачу.