Ухвала суду № 56094939, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Київ К/800/36696/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В, Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року

у справі № 826/20466/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» (надалі - ТОВ «Мак Хаус»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправним і скасування акта перевірки та податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У грудні 2014 року ТОВ «Мак Хаус» звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним акт від 05.12.2014 року № 1167/26-55-22-09 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Мак Хаус» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга Консалт ЛТД» (далі - ТОВ «Ліга Консалт ЛТД») за липень 2014 року» та податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 року №179326552209, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 1059181грн. за основним платежем та на 529591 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 року №179326552209 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 264795,25 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 року назване рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 року №179326552209. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Мак Хаус» зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч.2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Мак Хаус» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» за липень 2014 року, про що складено акт від 05.12.2014 року № 1167/26-55-22-09.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, пп.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Під час перевірки відповідачем зроблено висновок про безтоварний характер операцій з придбання позивачем продукції (витратних матеріалів до поліграфічного обладнання в асортименті) у ТОВ «Ліга Консалт ЛТД», що стало підставою для донарахування платникові спірної суми грошового зобов'язання з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 22.12.2014 року№ 179326552209.

Мотивуючи вказаний висновок, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві послалася на неможливість виконати названим постачальником розглядуваних поставок в силу відсутності майна, складських приміщень, транспортних засобів та працівників, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед позивачем. Також відповідач зазначає, що при дослідженні задекларованого ланцюга постачання спірного товару було встановлено номінальне оформлення його передачі між фіктивними суб'єктами господарювання, які зареєстровані на підставних осіб та не провадять фактичної підприємницької діяльності; наведене, на думку відповідача, підтверджує відсутність у ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» активу, який виступав предметом поставки позивачеві.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

В силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення у платника права на податковий кредит, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких господарських операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, між ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» (постачальник) та ТОВ «Мак Хаус» (покупець) укладено договір поставки від 25.06.2014 року №ЛК2506/1, підписаний повноважними на те особами та скріплений печатками

Факт отримання позивачем придбаного у ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» товару підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками на оплату товару, згідно з якими позивачем були придбані витратні матеріали, устаткування до поліграфічного обладнання в асортименті та видатковими накладними.

Також на підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем було надано податкові накладні, платіжні доручення, які містять печатки та завірені банківськими установами, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей кінцевими споживачами від позивача.

Зазначені первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, податковим органом не надано.

На момент здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Відповідно до наявного в матеріалах справи договору оренди від 29.06.2012 року №02/07-12 укладений між ПАТ «Укрндіпродмаш» та Позивачем, за умовами якого, ПАТ «Укрндіпродмаш» передає, а Позивач приймає у тимчасове платне користування частину нежитлових приміщень, загальною площею 1 397,2 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1. До вказаного договору додано акт приймання-передачі до договору оренди від 01.07.2012 року та від 01.12.2013 року; додаткові угоди №1 від 28.12.2012 року; №3 від 29.11.2013 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься витяг із штатного розпису позивача від 19.01.2015 року, що підтверджує наявність фізичних та технологічних можливостей стосовно приймання товарів від ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» та в подальшому їх реалізацію кінцевим споживачам.

Позивачем стосовно оприбуткування товарів, отриманих ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» надано оборотно-сальдові відомості.

Поряд з цим, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентом, позивачем були надані належним чином оформлені наступні документи: копії виписок з банківського рахунку позивача, що підтверджують сплату кінцевих покупців за отриманий позивачем товар від ТОВ «Ліга Консалт ЛТД»; реєстр платіжних доручень та копії платіжних доручень, що підтверджують сплату орендних платежів за договором оренди з ПАТ «Укрндіпродмаш»; акт звірки взаєморозрахунків з ПАТ «Укрндіпродмаш»; копії листів від кінцевих споживачів позивача щодо отримання товаро-матеріальних цінностей та використання їх у власній господарській діяльності.

Свідок ОСОБА_3, допитаний в суді апеляційної інстанції, підтвердив, що товариство тривалий час орендує складське приміщення по АДРЕСА_1, сплачує орендну плату та проводить відповідну господарську діяльність, яка відображається в первинних документах, оформлених належним чином.

Крім того, відповідно до умов укладеного договору поставки від 25.06.2014 року №ЛК2506/1 постачання товарі здійснюється на умовах DDP, Incoterms - 2000, Україна, м.Київ. Так, постачальник здійснював поставку товарів покупцю (позивачу) власним транспортом, що спростовує твердження податкового органу про необхідність складення товарно-транспортних накладних.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій дійшов вірного висновку, що господарські операції позивача з його контрагентом здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, а тому вони є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які містять усі обов'язкові реквізити та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Враховуючи викладене, висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки про порушення вимог податкового законодавства спростовуються встановленими під час розгляду даної справи обставинами, у зв'язку з чим колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун