Ухвала суду № 56094813, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м. Київ К/800/12119/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіна постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2014 рокута ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 рокуу справі№826/12654/14за поданнямДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті КиєвідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Стіл»простягнення податкової заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з поданням, в якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Стіл» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «НВК «Стіл») податкову заборгованість у розмірі 1129828,75 грн.

Постановою Оружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року, в задоволенні подання відмовлено.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року і постановити нове рішення про направлення справи для продовження розгляду.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27 серпня 2014 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулась до суду із поданням, в якому просила стягнути з ТОВ «НВК «Стіл» податковий борг у розмірі 1129828,75 грн.

На обґрунтування подання, податковим органом зазначено, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «НВК «Стіл» з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «РІЗАНО ТРЕЙД», ТОВ «ПРОММАСТ-СТАНДАРТ», ПП «Еліс Транс Сервіс», ПП «Профінвест», ТОВ «Промелектро-75».

За результатами перевірки 19 лютого 2013 року складено акт №489/22-10/23469691.

На підставі зазначеного акта ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення - рішення від 27 березня 2013 року: №00001962210 з податку на додану вартість, яким визначено грошове зобов'язання у розмірі 480482,40 грн. та №00001952210 з податку на прибуток, яким визначено грошове зобов'язання у розмірі 572973,00 грн.

Відповідач не погодився з правомірністю визначених йому грошових зобов'язань та звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування згаданих податкових повідомлень рішень.

За результатами розгляду позову постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, в його задоволенні відмовлено.

З метою погашення податкового боргу на адресу ТОВ «НВК «Стіл» 27 червня 2014 року направлено податкову вимогу від 19 червня 2014 року №1832-25.

У зв'язку з непроведенням платником податків погашення податкового боргу, посилаючись на приписи пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулась з відповідним поданням до суду.

Відмовляючи в задоволенні подання, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що станом на день звернення податкового органу до суду з поданням, ще не виникало права на здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судами, звертаючись до суду з поданням про стягнення з ТОВ «НВК «Стіл»» податкового боргу, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві посилається на факт наявності у відповідача податкового боргу у сумі 1129828,75,10 грн., який виник внаслідок несплати товариством грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, визначених податковими повідомленнями - рішеннями від 27 березня 2013 №00001962210 та №00001952210.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Частиною 3 названої статті закріплено, що подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно містити:

1) найменування адміністративного суду;

2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника;

3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, якщо такий відомий, відносно сторони, до якої застосовуються заходи, передбачені частиною першою цієї статті;

4) підстави звернення з поданням, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника;

5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються;

6) підпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

За результатами перевірки дотримання податковим органом строків, передбачених частиною 3 статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податкова вимога отримана платником податків 01 липня 2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже суди дійшли правильного висновку, що станом на 27 серпня 2014 року не сплинув 60-денний термін, визначений Кодексом адміністративного судочинства України для звернення із поданням.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року у справі №826/12654/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

І.Я. Олендер