Ухвала суду № 56094066, 24.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/84/16 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український-Аграрний-Союз» до Відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року адміністративний позов ТОВ «Український-Аграрний-Союз» задоволено повністю, визнано протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції від 20.12.2013 про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП № 41218973); визнано протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції від 01.12.2015 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (ВП № 41218973).

Не погоджуючись з суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виконавчого напису приватного нотаріусу Огородник Ж.А. від 04.12.2013 № 1171 та заяви стягувача від 04.12.2013 № 41-07/3145 (а.с.50,51,58) 12.12.2013 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 41218973, в якій зазначено про необхідність позивачу як боржнику самостійно виконати виконавчий напис у семиденний строк та надати державному виконавцю підтверджуючі документи (а.с.52).

20.12.2013 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції винесену постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 103936,61 грн. (а.с.55).

01.12.2015 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції складено акт про витрати на проведення виконавчих дій (а.с.82) та цього ж дня винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 213,39 грн. (а.с.83а).

01.12.2015, на підставі листа Аграрного фонду від 25.11.2015 № 40-07/1219, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним повним виконанням виконавчого документу та виділено постанови від 20.12.2013 про стягнення з боржника виконавчого збору і від 01.12.2015 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у окреме провадження (а.с.83).

Вважаючи зазначені постанови відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що, у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 27 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

При цьому, положеннями пункту 8 частини 1 статті 49 Закону № 606-XIV встановлено, що у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, виконавче провадження підлягає закінченню.

Водночас, як було обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, перебіг строку для добровільного виконання починається з моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, що у свою чергу, покладає на відповідача обов'язок перед початком примусового виконання рішення пересвідчитись в отриманні боржником такої постанови.

Так, згідно положень статті 31 Закону № 606-XIV, якою закріплено, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Крім того, умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Інструкція № 74/5).

Так, згідно вимог пункту 4.1.1 Інструкції № 74/5 державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Крім того, щодо витрат на проведення виконавчих дій, то положеннями пункту 4.15.2 Інструкції № 74/5 встановлено обов'язок державного виконавця скласти акт про витрати на проведення виконавчих дій (додаток 35), в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів. Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка разом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби (додаток 3).

Так, на підтвердження направлення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2013 ВП № 41218973 відповідачем до суду надано лише копію квитанції від 13.12.2013 № 3386 про направлення постанови рекомендованим листом.

Однак, жодних доказів надіслання вказаної постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення, тобто з дотриманням вимог статті 31 Закону № 606-XI, відповідачем суду не надано.

Також, суд зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2013 ВП № 41218973 була отримана позивачем лише 28.04.2015, тобто після закінчення визначених у вказаній постанові строків на добровільне виконання виконавчого документу.

Таким чином, відповідачем не було дотримано, передбаченого пунктом 4.1.1 Інструкції № 74/5, обов'язку щодо пересвідчення у отриманні позивачем як боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, а також факту здійснення останнім будь-яких дій, спрямованих на виконання виконавчого документу.

Крім того, необхідно зазначити, що згідно до статті 32 Закону № 606-XI заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Разом з тим, відповідачем до суду не надано жодних доказів вчинення останнім дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого напису від 04.12.2013 № 1171.

Крім того, встановлено, що позивачем на виконання виконавчого документу надсилались відповідачу докази добровільного виконання вимог стягувача: акти приймання-передавання зерна від 03.12.2013, 27.01.2014,03.02.2014, платіжне доручення від 14.03.2014 № 548, відповідно до якого стягувачу повернено передоплату грошовими коштами (а.с.48,49,60,61,62,63,65).

Разом з тим, відповідачем всупереч положень частини 1 статті 35 Закону № 606-XIV та пункту 4.1.1 Інструкції № 74/5 безпідставно проігноровано вищевказані документи, адже пропуск позивачем встановленого у постанові про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2013 ВП № 41218973 строку відбувся з незалежних від нього причин, які, як вже встановлено судом, є поважними.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки постанови відповідача винесені до здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання виконавчого документу, а вимоги постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження боржником виконано у повному обсязі до вчинення останнім дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого документу.

Відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 94, 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 р. - без змін.

Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО) - 820019; рахунок отримувача - 31211206781007; код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1718,48 грн. (одна тисяча сімсот вісімнадцять гривень 48 коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена в повному обсязі 24.02.2016 року.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.