Постанова № 56094061, 22.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 753/10426/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Сухомлінова С.М. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

за участю представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м.Києва на постанову Дарницького районного суду м.Києва від 15 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м.Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ :

Позивачка, ОСОБА_4, звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м.Києва провести їй перерахунок та виплату підвищення, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 2011 року.

Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 15 січня 2016 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_4, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку у розмірі 30%, що передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01.01.2015 року по 15.01.2016 року, а в подальшому в порядку і в розмірах, встановлених чинним законодавством, до дня припинення права на отримання такої допомоги. У задоволенні позовних вимог за період з 07.07.2011 року по 07.12.2014 року відмовлено у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погодившись з цим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного перегляду відповідач до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва та одержує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.7).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вже зверталась до суду з аналогічним позовом, після чого, постановою Дарницького районного суду м. Києва від 06 липня 2011 року, яка набрала законної сили 31 липня 2012 року, було визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування позивачці щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 недоплачену як дитині війни щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 14 грудня 2010 року, з урахуванням проведених виплат (а.с.27-29).

В квітні 2015 року позивач зверталась до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києа із запитом про фактично здійснені їй, як дитині війни, виплати.

Листами від 22.04.2015р. №234/Р-202 та 21.05.2015 №310/Р-275 Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м.Києва, повідомило, що до 01.01.2012року позивачка одержувала щомісячну надбавку у розмірі, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України № 530 від 25.05.2008р., №745 від 06.07.2011р., а з 01.01.2012р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1381 від 28.12.2011року в розмірі 7% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 66,43 грн. (а.с. 5,6.)

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачка має право на проведення нарахування і виплати їй як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% пенсії за віком, що передбачена ст. 6 закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 01.01.2015 року по 15.01.2016 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини другої ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

В порушення наведеної процесуальної норми Закону, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, відмовив в задоволенні позовних вимог за період з 07.07.2011 року по 07.12.2014 року, замість того, щоб залишити його без розгляду.

Враховуючи, що позивач звернулася в суд з позовом 04.06.2015 року, колегія суддів вважає, що позовні вимоги за період з 07 липня 2011 року по 04 грудня 2014 року підлягають залишенню без розгляду.

Щодо решти позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 01.01.2015 року) - дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набув чинності 03.08.2014 року, Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» було доповнено, зокрема, пунктом 67, згідно якого, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 року №3-рп/2012 зазначив, що відповідно до конституційних повноважень Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні виключно законами України закріплює права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, а також встановлює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (п. 1, 6 ч. 1 ст. 92, ч. 2 ст. 95 Конституції України).

Отже, у задоволенні позовних вимог позивача за період з 04.12.2014 року по 31.12.2014 року слід відмовити, оскільки в даний період відповідач при обрахунках та виплаті позивачці соціальної допомоги, як дитині війни, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 34 Розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 р. № 76-VIII, який набув чинності з 01 січня 2015 року, внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: у частині першій статті 6 цього Закону слова "у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни" замінено словами "у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Таким чином з 01 січня 2015 року дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (в редакції від 24.04.2014року) встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 66,43 гривні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не врахувавши вищенаведеного, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і, відповідно до п.4 ст.202 КАС України, є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового про відмову в позові.

Оскільки, ухвалою від 11.02.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до винесення рішення, він підлягає стягненню.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м.Києва - задовольнити частково.

Постанову Дарницького районного суду м.Києва від 25 грудня 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м.Києва за період з 07.07.2011 року по 04.12.2014 року - залишити без розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м.Києва несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 80 (вісімдесят) грн. 39 (тридцять дев'ять) коп. на рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанова в повному обсязі складена 24 лютого 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.