Постанова № 56093846, 22.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 р. Справа № 805/34/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЗ “Азов-Схід” до Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсною та скасування податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкової вимоги №2914-23 від 04.12.2015 року, мотивуючи вимоги тим, що податковим органом неправомірно було прийнято податкову вимогу щодо сплати податкового боргу у розмірі 196 008,39 грн, оскільки місцезнаходження та господарська діяльність підприємства здійснюється у м. Маріуполі, що у відповідності до положень Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02.09.2014 року № 1669-VII (далі – Закон № 1669-VII) звільняє від сплати поточних податкових зобов’язань, зокрема, з орендної плати. На сьогоднішній день затверджений перелік населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція,та товариство скористалося пільгою наданою Законом № 1669-VII лише у березні 2015 року, по інших періодах зазначеною пільгою не користувалося і систематично перераховувало до бюджету орендні платежі. У зв’язку з незгодою з податковою вимогою звернувся до суду.

Відповідачем через відділ діловодства та документообігу суду надано заперечення на адміністративний позов, обґрунтовуючи тим, що товариство перебуває на податковому обліку у Орджонікідзевському відділені Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, як платник податків не за основним місцем обліку, самостійно визначив у податковій декларації суму грошового зобов’язання, однак станом на 04.12.2015 року мав заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 196 008,39 грн та до сьогоднішнього дня борг не сплачено, у зв’язку з чим податковим органом було виставлено податкову вимогу. Зазначає, що позивачем до податкового органу не надавався Сертифікат Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин. Крім того пояснює, що на території м. Маріуполя всі підприємства здійснюють свою господарську діяльність без перешкод, у зв’язку з проведення АТО у Донецькій області до м. Маріуполя було переведено багато державних організацій, установ тощо, що свідчить про стабільність ситуації на даній території. Вважає, що позивач маніпулює складною загальносуспільною обстановкою на особисту користь, що шкодить місцевому бюджету. Також зазначає, що оскільки зміни щодо застосування пільг зі сплати орендної плати за землю для цієї категорії платників не були внесені до Податкового кодексу України, таким чином позивач неправомірно застосовує Закон № 1669-VII.У зв’язку з чим просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання в якому просить розглянути справу в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, був повідомлений про розгляд справи в адміністративному суді, у відповідності до вимог ст. 33 КАС України, однак про причини неможливості явки в судове засідання відповідач суд не повідомив, з заявами та клопотання про відкладання розгляду справи до суду не звертався.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене суд вважає, що судовий розгляд справи можливо здійснити в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ВЕЗ “Азов-Схід” (код ЄДРПОУ 31674430, проспект Леніна, буд.68-А, м. Маріуполь, Донецька область,87500) зареєстровано в якості юридичної особи з 17.09.2001 року, номер запису: 1 274 120 0000 000741 та з 27.09.2001 року перебуває на податковому обліку у Маріупольській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, зазначене підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців. (а.с.5-8)

Відповідач, Маріупольська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2015 року позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) з розбивкою річної суми грошового зобов’язання рівними частками за місяцями, у відповідності до якої визначені щомісячні суми орендної плати за землі державної та комунальної власності на 2015 рік у розмірі 203 285,95 грн та у грудні у розмірі 203 285,90 грн з терміном сплати до 30 числа кожного місяця поточного року(а.с.10-15).

04.12.2015 року Маріупольською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління ДФС у Донецькій області сформовано податкову вимогу форми “Ю” № 2914-23, відповідно до якої станом на 03.12. 2015 року сума податкового боргу ТОВ “ВЕЗ “Азов-Схід” за узгодженими грошовими зобов’язаннями становить 196 008,39 грн.(а.с.9)

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Спірним питанням зазначеного позову є правомірність винесення податковим органом податкової вимоги позивачу, який здійснює свою господарську діяльність на території де проводилася антитерористична операція.

Зазначені правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення правовідносин) та Законом № 1669-VІІ.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковим зобов'язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).

Тобто, узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків, відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 вказаного Кодексу.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.288.1. ст.. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, відповідно до ч. 288.7 зазначеної статті, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 59.1 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Існування укладеного та діючого договору оренди земельної ділянки між позивачем та Маріупольською міської радою сторонами не оспорюється та підтверджується додатком до податкової декларації.(а.с.15)

Як вбачається, з заперечення відповідача, позивач мав податковий борг зі сплати орендної плати з юридичних осіб станом на 04.12.2015 року в сумі 196 008,39 грн, за березень 2015 року.

Однак, як вбачається з постанови Донецького апеляційного адміністративного суду у справі №805/2256/15-а від 16.12.2015 року, було скасовано податкову вимогу про стягнення податкового боргу на суму 164 968,12 грн, який утворився внаслідок несплати орендних платежів за оренду земельної ділянки за березень 2015 року (а.с.28-31).

У відповідності до ч.1,2 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювалася (щомісячна) сплата податкового зобов’язання за період з квітня по листопад 2015 року, зазначене підтверджується платіжними дорученнями: № 98 від 30.06.2015 року на суму 203 285,95 грн; №97 від 30.06.2015 року на суму 203 285,95 грн; №119 від 29.07.2015 року на суму 203 285,95 грн; №134 від 25.08.2015 року на суму 203 285,95 грн; № 163 від 29.09.2015 року на суму 203 285,95 грн; № 186 від 27.10.2015 року на суму 203 285,95 грн; № 195 від 24.11.2015 року на суму 203 285,95 грн; № 218 від 18.12.2015 року на суму 203 285,95 грн; (а.с.16-21)

Суд зауважує на тому, що відповідно до матеріалів справи позивач знаходиться в зоні проведення АТО.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України передбачає можливість встановлення податкової пільги.

Згідно із п. 30.1 ст. 30 Податкового кодексу України, податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 ст. 30 ПКУ.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПКУ).

Відповідно до п. 30.9 ст. 30 Податкового кодексу України, податкова пільга надається шляхом, зокрема звільнення від сплати податку та збору.

Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно Податковим кодексом України, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до Податкового кодексу України (п. 30.5 ст. 30 Податкового кодексу України).

Статтею 6 Закону № 1669-VII встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

З аналізу вищевикладених норм Закону № 1669-VII та ПКУ вбачається, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669-VII не суперечать вимогам ПКУ.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”.

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”. Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України “Урядовий портал”.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053”.

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Маріуполь.

З огляду на викладене, оскільки позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Маріуполь Донецької області – у населеному пункті, на території якого здійснювалася та здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені ст. 6 Закону № 1669-VII, поширюються на позивача як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до статті 11 Закону № 1669-VII, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд зазначає, що стаття 6 Закону № 1669 має пряму дію та не вимагає додаткового отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено звернення до Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Листом № 23/12.1-21-03 від 14.01.2016 року Торгово-промисловою палатою України було надано відповідь щодо засвідчення форс-мажорних обставини, згідно яких вбачається, що оскільки статті 6 та 7 Закону № 1669 мають пряму дію у відповідності до чого не вимагають додаткового отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин. На підставі чого, Торгово-промислова палата України не вбачає підстав для засвідчення форс-мажорних обставин відносно таких звернень.(а.с.25-27)

Тобто, позивач є звільненим на період проведення АТО від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача викладені у письмовому заперечені, оскільки вони не відповідають чинному законодавству та не підтверджені жодним доказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірної податкової вимоги в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЗ “Азов-Схід” підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями Податкового кодексу України та статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЗ “Азов-Схід” до Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсною та скасування податкової вимоги – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області форми “Ю” № 2914-23 від 04.12.2015 року щодо встановленої суми податкового боргу ТОВ “ВЕЗ “АЗОВ-СХІД” у розмірі 196 008,39 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариство з обмеженою відповідальністю “ВЕЗ “Азов-Схід” (код ЄДРПОУ 31674430, проспект Леніна, буд.68-А, м. Маріуполь, Донецька область,87500) витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в сумі 2 940 (дві тисячі дев’ятсот сорок) грн 14 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Христофоров А.Б.