Постанова № 56093738, 24.02.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2016ч року Справа № 904/9120/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

за участю представників сторін

від відповідача:ОСОБА_1, представник, дов. № б/н від 02.11.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Дочірнього підприємства "Львівський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компнія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 року у справі № 904/9120/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство ТД", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Дочірнє підприємство "Львівський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компнія "Автомобільні дороги України", м. Львів

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортного підприємства "Будкомплект", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 року (суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство ТД" основний борг у розмірі 60295, 60 грн., три відсотки річних у сумі 5962, 88 грн., інфляційні втрати у розмірі 48103, 30 грн. та 1715, 42 грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортне підприємство "Будкомплект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство ТД" основний борг у розмірі 1000 грн. та 15 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано доведеністю заборгованості відповідачів перед позивачем та законністю вимог позивача, оскільки відповідачами 1, 2 не здійснено в повному обсязі розрахунків за поставлений товар. Розмір річних та інфляційних втрат зменшено у звязку з неправильним розрахунком.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач -1 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 року повністю.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що:

- позивачем не доведено того, що поставка за видатковими накладними №№ РН-0000013- РН-0000018; РН-0000021; РН-0000023; РН-0000030 - РН-0000035; РН-0000038- РН-0000044; РН-0000046 - РН-0000047; РН-0000049 - РН-0000051 здійснені на підставі договору № 1Щ від 01.03.2012 року ( відсутні посилання на Договір у відповідних видаткових накладних;

- якщо позивач вважає вищезазначені поставки такими, що виникли на підставі Договору, то ним не надано доказів на підтвердження виникнення юридичного обовязку у ДП «Львівський облавтодор» для здійснення оплати, а саме дотримання п.п. 4.1, 4.2, 5.4, 6.2.4 Договору;

- всі оплати з боку відповідача -1 у загальному розмірі 2 290 000, 00 грн. здійснені по Договору №1Щ від 01.03.2012 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банківського рахунку;

- позивач та відповідач-2 не мали право укладати договір поруки від 01.03.2012 року без згоди ДП «Львівський облавтодор», оскільки пунктом 11.5 Договору № 1Щ від 01.03.2012 року передбачена заборона на укладання договору поруки за цим договором без згоди сторін. Позивач, зловживаючи своїм процесуальним правом, навмисно, з метою уникнення зайвих витрат, подав позов за місцезнаходженням відповідача 2, який не має жодного відношення до даної справи та до якого в нього не має жодних обґрунтованих вимог, чим порушив приписи ст.. 15 ГПК України.

Відповідач - 1 в судовому засіданні підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду від 07.12.2015 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач та його представник в судовому засіданні вказали, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки доводи наведені в ній є безпідставними та необґрунтованими. Вся поставка здійснювалася на підставі договору. Сплата відповідачем 29.12.2015р. оскаржуваної суми заборгованості 62 295,60 грн. з призначенням платежу «за камяні матеріали згідно договору 1Щ від 01.03.2012р.» підтверджує даний факт. Просить рішення суду залишити без змін

Відповідач 2 відзив на апеляційну скаргу не надав. Своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

01.03.2012р. між ТОВ "Торгівельно-промислове підприємство ТД" (постачальник) та ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець) укладено договір № 1Щ, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступний товар - 14.12.1 Пісок та гравій (щебінь) згідно специфікації (далі - товар). Кількість товару, що підлягає поставці згідно умов цього договору, визначається в специфікації ( додаток 1)( п.п. 1.1,1.2 договору) .

Згідно п.3.1 Договору, загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем після пред'явлення постачальником, отримання від постачальника рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених пунктом 4.2 договору, проте в будь-якому випадку після отримання замовником повного розрахунку від замовника робіт де даний вид товару був використаний.

Згідно з п. 4.2 договору до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів постачальник зобов'язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати).

Відповідно до п. 5.4 Договору, після передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.1, п. 4.2 договору між сторонами оформлюється відповідний акт приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін. Поставка є здійсненою виключно після передання товару та надання документів, зазначених в п. 4.1. п. 4.2 Договору.

Датою передачі товару від постачальника покупцю, вважається дата підписання акту приймання-передачі товару ( п. 5.5 Договору) .

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору, позивач за період з 08.03.2012р. по 23.07.2012р. поставив, а відповідач-1 прийняв товар на загальну суму 2 352 295, 60 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (арк. с. 25-68).

Відповідач-1 за поставлений товар розрахувався з позивачем частково - на суму 2 290 000 грн., що підтверджується копіями банківських виписок по особовому рахунку. (арк. с. 70-80). Грошові кошти сплачувалися в період з 27.04.2012р. по 10.04.2013р.

Сума боргу складає 62 295, 60 грн.

Між ТОВ "Торгівельно-промислове підприємство ТД" (кредитор) та ТОВ виробничо-транспортне підприємство "Будкомплект" (поручитель) укладено договір поруки від 01.03.2012 року, згідно умов якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором на суму не більше 2000 грн. за виконання зобов'язань боржником ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (боржник), відносно оплати вартості товару, що поставлений кредитором боржнику у рамках виконання договору № 1Щ від 01.03.2012 (п. 1.1 договору).

Поручитель зобов'язаний виконувати за боржника зобов'язання останнього щодо сплати вартості товару, переданого кредитором боржнику у відповідності до основного договору. Кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язань боржника в частині оплати сум основного боргу, що виник на підставі основного договору на суму, що не перевищує 2000 грн. (п.п.2.1, 2.2 договору поруки).

Згідно з п. 3.1 договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов'язань в частині оплати вартості товару за основним договором.

Пунктом 4.1 сторони погодили, що Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2015р.

Відповідачі -1 свої зобовязання щодо повної оплати товару не виконав у звязку з чим позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, звернувся до суд з позовом про стягнення з відповідача-1 60 295, 60 грн. основної заборгованості, 49288, 27 грн. інфляційних втрат за період серпень 2012р. - червень 2015р., 5965, 01 грн. трьох відсотків річних за період з 01.08.2012р. по 09.10.2015р. та з відповідача-2 стягнути 1000 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ч.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.3. договору поставки покупець зобовязався розрахуватись за отриманий товар не раніше чим через 5 днів з моменту отримання від постачальника документів передбачених в п.4.1., п.4.2 договору.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача всі документи передавалися разом з видатковою накладною в день отримання товару.

Відповідно до ч.2 ст.662 ЦК України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажуабо актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач не надав апеляційному суду доказів на підтвердження своїх доводів з приводу не надання документів позивачем.

Оскільки факт передання документів разом з товаром відповідачем не спростований, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства та положень ст..692 ЦК України, колегія суддів вважає, що обовязок відповідача оплатити отриманий товар виникає на 6 день з моменту отримання товару.

Заборгованість в сумі 62 295,60 грн. підтверджується матеріалами справи та визнана відповідачем, про що свідчить перерахування ним 29.12.2015р. 62 295,60 грн. на рахунок позивача з зазначенням платежу «за камяні матеріали згідно договору № 1Щ від 01.03.12р.»

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Договором поруки була встановлена відповідальність поручителя у розмірі 2 000 грн. і оскільки поручителем під час розгляду було сплачено 1 000 грн. , що й стало підставою для зменшення позовних вимог позивачем, то суд правильно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на суму 61 295,60 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних позивачем розраховано за період з серпня 2012 року по вересень 2015 року включно, а 3% річних за період з 01.08.2012р. по 09.10.2015р. Розрахунок здійснено із суми 62 295,60грн., не зважаючи на те, що станом на 01.08.2012р. заборгованість відповідача складала 962 295,60 грн. Здійснення розрахунку з меншої суми є правом позивача та не порушує прав відповідача.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд правильно зазначив про помилки, а саме неправильно розраховано індекс інфляції, який за зазначений період складає 1,7722, а не 1,7912, як зазначив позивач та не правильно вирахувано дні при розрахунку 3% річних.

Здійснивши перерахунок, господарський суд правильно стягнув 48 103,30 грн. інфляційних втрат та 5 962,88 грн. 3% річних, відмовивши в позові в іншій частині інфляційних та річних.

Відповідачем заявлялося клопотання про застосування строку позовної давності.

Згідно ст..ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч1, 5 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідач, сплативши 10.03.2013р. платіжним дорученням частину заборгованості у розмірі 300 000 грн., вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу. Тому перебіг позовної давності перервався і почався знову з 10.03.2013р.

Господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що позов заявлено в межах позовної давності.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню у звязку з вищенаведеним та з наступних підстав.

Посилання заявника апеляційної скарги нате, що частина поставок була здійснена поза договором, оскільки в накладних відсутнє посилання на договір, спростовується тим, що поставки здійснювалась після укладання договору. Товар поставлений відповідає товару визначеному у Специфікаціях до договору. Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували його слова про позадоговірну поставку. Крім того відповідачем повністю погашена заборгованість, і у всіх платіжних дорученнях на перерахування коштів відповідач посилався на договір поставки.

Посилання відповідача на те, що позивач, з урахуванням п.11.5 договору, не мав права укладати договір поруки не приймається судом до уваги з наступних підстав.

Пунктом 11.5 договору сторони встановили, що за письмовим погодженням сторін можливе лише відступлення права вимоги або переведення боргу.

При відступлені права вимоги відбувається заміна кредитора (ст..512 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки сторони погодили письмове узгодження на заміну кредитора лише у випадку відступлення права вимоги, то укладання позивачем договору поруки (за яким до поручителя, у разі виконання ним обовязку боржника, можуть перейти права кредитора) без згоди відповідача відповідає умовам договору та закону.

У звязку з наведеним рішення господарського суду слід залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Витрати з судового збору покласти на відповідача. так як спір до суду доведений з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Львівський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компнія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 року у справі № 904/9120/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 25.02.2016р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.О.Чимбар

___ ОСОБА_2