Постанова № 56093737, 24.02.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2016 року Справа № 904/9974/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Березкіна О.В.

при секретарі судового засідання: Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №16/11-1 від 16.11.2015 р., представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дніпроважмаш, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 року у справі № 904/9974/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Віккон, м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства „Дніпроважмаш, м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 118 241,25 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Віккон, в якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариства „Дніпроважмаш заборгованість у розмірі 100 000,00 грн. та пеню у розмірі 18 241,25 грн., загалом на суму 118 241,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на поставки № 61/46 від 16.12.2013 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість та відповідно нарахована пеня на загальну суму 118 241,25 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 року (суддя Крижний О.М.) припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 5 000,00 грн., в іншій частині позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віккон" заборгованість у розмірі 95 000,00 грн., пеню у розмірі 17 561,22 грн. та судовий збір у розмірі 1763,42 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем несвоєчасно та частково виконано свої зобов'язання, у звязку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Не погодившись з зазначеним рішенням Публічне акціонерне товариство „Дніпроважмаш звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення в частині стягнення пені.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення в частині стягнення пені у розмірі 17 561,22 грн. є необґрунтованим, винесеним при неповному зясуванні всіх обставин справи. Вважає, що судом невірно визначений період прострочення, за розрахунком скаржника стягненню підлягає пеня у розмірі 17 430,83 гривень.

Представник Відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявився.

Представник Позивача відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні погодився з доводами апеляційної скарги та не заперечував проти зміни рішення в частині розміру стягненої пені.

В судовому засіданні 24.02.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським

судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 104 ГПК України серед підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду є неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

16.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Віккон (постачальник) та Публічним акціонерним товариством „Дніпроважмаш (покупець) було укладено договір поставки № 61/46 (а.с. 11-12).

Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобовязується в порядку і терміни, встановлені договором, передати у власність покупцеві продукцію, в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані в специфікаціях, а покупець зобовязується прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у договорі.

За умовами п. 1.2. кількість і асортимент продукції, що поставляється, вказуються у специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору. Специфікації оформляються на кожну партію продукції, що поставляється.

Розділом 11 договору визначено термін дії договору, який набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про своє бажання розірвати договір, даний договір вважається пролонгованим на 1(один) рік. Договір складений в 2-х екземплярах по одному для кожної із сторін.

Згідно з п. 3.1 договору покупець проводить оплату за поставлену партію продукції протягом 7 календарних днів з дати постачання. Оплата проводиться в національній валюті України. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.

За умовами п. 4.1., 4.3. договору термін постачання: 2 календарних дня з дати надання заявки. Датою постачання вважається дата. Що вказана на накладній (транспортній накладній).

Відповідно до п. 7.3. договору, сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої в строк продукції за кожен день прострочення.

На підтвердження виконання зобовязань за договором Позивачем надано наступні видаткові накладні, рахунки-фактури на поставку металобрухту, акти приймання, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, а саме:

-видаткова накладна № РН-0000025 від 02.07.2015 року на загальну суму 82 692,50 грн.;

-рахунок-фактура № СФ-0000011 від 02.07.2015 року на загальну суму 82 692,50 грн.

-акт приймання брухту № 02-07/15.0 від 02.07.2015 року на загальну суму 82 692,50 грн.;

-податкова накладна № 25 від 02.07.2015 року на загальну суму 82 692,50 грн.;

-товарно-транспортна накладна № Р2168 від 02.07.2015 року на загальну суму 82692,50 грн.;

-видаткова накладна № РН-0000029 від 29.08.2015 року на загальну суму 41 160,00 грн.;

-рахунок фактура № СФ-0000013 від 29.08.2015 року на загальну суму 41 160,00 грн.;

-акт приймання брухту № 29-08/15.1 від 29.08.2015 року на загальну суму 41 160,00 грн.;

-податкова накладна № 29 від 29.08.2015 року на загальну суму 41 160,00 грн.;

- товарно-транспортна накладна № Р2172 від 29.08.2015 року на загальну суму 41160,00 грн., позивачем було поставлено продукцію (а.с 13-20).

Наведені видаткові накладні, рахунки-фактури, акти приймання підписані з боку позивача та з боку відповідача, були скріплені печатками обох підприємств.

Листом № 04/08 від 04.08.2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити оплату за поставлений металобрухт за видатковою накладною № РН-0000025 від 02.07.2015 року на загальну суму 82 557,50 грн. (з урахуванням переплати у розмірі 135,00 грн.) до 05.08.2015 року, або визначити графік погашення заборгованості.(а.с.21).

Зі скаргою № 14/09 від 14.09.2015 року позивач звернувся до відповідача, в якій просив негайно сплатити суму заборгованості за видатковими накладними № РН-0000025 від 02.07.2015 року на суму 82 557,50 грн. та РН-0000029 від 29.08.2015 року на суму 41 160,00 грн., загалом на суму 123 717,50 грн. до 15.09.2015 року або визначити графік погашення заборгованості із зазначенням фактичної сплати погашення заборгованості. Позивач у скарзі зазначає, що порушення терміну сплати договору складає вже більше 2-х місяців(а.с.22).

Також, позивачем було направлено відповідачу ОСОБА_2 (вимогу) № 1 від 09.10.2015 року на суму 138 421,91 грн., з яких 123 717,50 грн. основна заборгованість за договором, 1404,41 грн. пеня за несвоєчасну сплату станом на 16.10.2015 року (а.с. 24).

На підтвердження часткового виконання Відповідачем зобовязань за договором Позивачем надано платіжне доручення № 15667 від 08.10.2015 року на суму 23 717,50 грн. з призначенням платежу: оплата за м/лом чор.мет. за дог. № 61/46 від 16.12.2013 року, видане до звернення позивача з позовною заявою (а.с. 36).

За цим платіжним дорученням банком проведено оплату 09.10.2015 року.

Також, на підтвердження часткового виконання Відповідачем зобовязань за договором Позивачем надано платіжне доручення, видане вже після звернення позивача з позовною заявою, а саме: платіжне доручення № 19082 від 19.11.2015 року на суму 5 000,00 грн. з призначенням платежу: оплата за м/лом чор.мет. за дог. № 61/46 від 16.12.2013 року (а.с. 36).

Оскільки Відповідач лише частково оплатив поставлений Позивачем товар у сумі 23 717,50 грн., Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача на свою користь 100 000,00 гривень основної заборгованості та пеню у розмірі 18 241,25 грн.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки № 61/46 від 16.12.2013 року Позивач за видатковими накладними: № РН-0000025 від 02.07.2015 року на суму 82 692,50 грн.; № РН-0000029 від 29.08.2015 року на суму 41 160,00 грн. своєчасно поставив покупцю товар належної якості та в узгодженій кількості (металобрухт чорних металів) на загальну суму 123 852,50 грн., який був прийнятий покупцем, що підтверджується вищезазначеними накладними, а також рахунками-фактурами, актами приймання, податковими накладними та товарно-транспортними накладними (а.с. 13-20), які підписані представниками Відповідача і наявні в матеріалах справи.

Відповідач не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про виконання ним своїх обовязків за вищенаведеним Договором поставки № 61/46 від 16.12.2013 року.

Згідно з п. 3.1 договору покупець проводить оплату за поставлену партію продукції протягом 7 календарних днів з дати постачання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Таким чином, за видатковою накладною № РН-0000025 від 02.07.2015 року на суму 82 692,50 грн. покупець повинен був провести оплату за поставлену продукцію протягом 03.07.2015 року 09.07.2015 року, тому нарахування пені починається з 10.07.2015 року.

За видатковою накладною № РН-0000029 від 29.08.2015 року на суму 41 160,00 грн. покупець повинен був провести оплату за поставлену продукцію протягом 30.08.2015 року 07.09.2015 року (оскільки останній день строку припадає на суботу 05.09.2015 року, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день 07.09.2015 року), тому нарахування пені починається з 08.09.2015 року.

В порушення прийнятих на себе зобовязань Відповідач поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк не оплатив (сплатив лише 23 717,50 грн. та 135 грн. передплати (а.с. 21, 22)), у звязку з чим згідно наданого Позивачем розрахунку за Відповідачем станом на 16.11.2015 року рахується заборгованість за поставлений товар в розмірі 100 000,00 (123 852,50 грн. - 23 717,50 грн. -135,00 грн.).

22.12.2015 року відповідач подав до господарського суду клопотання від 22.12.2015 року, у якому повідомив, що він частково здійснив оплату основної заборгованості у розмірі 5 000,00 грн. В підтвердження даної обставини відповідач надав оригінал платіжного доручення № 19082 від 19.11.2015 року у сумі 5 000,00 грн.

Позивач підтвердив факт часткової оплати.

Таким чином основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 95 000,00 грн. (100 000,00 грн. 5 000,00 грн.).

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5 000,00 грн. з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із доданого відповідачем платіжного доручення № 19082 від 19.11.2015 року у сумі 5 000,00 грн. Публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" погасило частину заборгованості у розмірі 5 000,00 грн. після звернення позивача з позовом до суду.

За наведеного, провадження у справі щодо стягнення частини основного боргу у розмірі 5000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів оплати поставленого позивачем товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений металобрухт у сумі 95 000,00 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений металобрухт у сумі 95 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

За умовами п. 7.3. у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої в строк продукції за кожен день прострочення.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню:

- за актом приймання РН-0000025 від 02.07.2015 року за період з 09.07.2015 року по 09.10.2015 року у розмірі 11 698,29 грн.;

- за актом приймання РН-0000029 від 29.08.2015 року за період з 05.09.2015 року по 09.10.2015 року у розмірі 1 962,14 грн.;

- за актом приймання РН-0000025 від 02.07.2015 року та актом приймання РН-0000029 від 29.08.2015 року на загальну суму 100 000,00 грн. (з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем 09.10.2015 року у сумі 23 717,50 грн.) за період з 10.10.2015 року по 16.11.2015 року у розмірі 4 580,82 грн.

Господарським судом перевірений наданий позивачем розрахунок пені та виявлені помилки, повязані з невірним визначенням початку періоду нарахування пені, а саме, позивачем не враховані вихідні дні, на які припадає останній день оплати за відповідним Актом постачання товару. На думку господарського суду (з урахуванням ухвали від 18.01.2016 року про виправлення описок в мотивувальній частині рішення), пеня має бути розрахована наступним чином:

-за актом приймання РН-0000025 від 02.07.2015 року за період з 10.07.2015 року по 09.10.2015 року у розмірі 11 562,57 грн.;

- за актом приймання РН-0000029 від 29.08.2015 року за період з 08.09.2015 року (оскільки 05.09.2015 р. субота, вихідний день, тому граничним строком оплати послуг є 07.09.2015 р., а прострочка починається з 08.09.2015 р.) по 09.10.2015 року у розмірі 1 779,47 грн.

- за актом приймання РН-0000025 від 02.07.2015 року та актом приймання РН-0000029 від 29.08.2015 року на загальну суму 100 000,00 грн. (з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем 09.10.2015 року у сумі 23 717,50 грн.) за період з 12.10.2015 року (оскільки 10.10.2015 р. субота, вихідний день, тому граничним строком оплати послуг є 12.10.2015 р., а прострочка починається з 13.10.2015 р.) по 16.11.2015 року у розмірі 4219,18 грн.

Загалом на суму 17 561,22 грн.

Однак, як слідує із здійсненого господарським судом розрахунку пені, останній включив в період часу, за який нараховано вказані нарахування, день фактичної сплати відповідачем заборгованості, а саме 09.10.2015 року, що суперечить п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», відповідно до якого день фактичної сплати заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, господарським судом невірно визначено період прострочення за актом приймання РН-0000025 від 02.07.2015 року та актом приймання РН-0000029 від 29.08.2015 року на загальну суму 100 000,00 грн. (з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем 09.10.2015 року у сумі 23 717,50 грн.), а саме невірно визначено початок періоду прострочення з 12.10.2015 року, в той час як період прострочення продовжився з 09.10.2015 року, оскільки часткове погашення заборгованості не призупиняє, не перериває право кредитора нараховувати пеню на залишок заборгованості.

Колегія суддів зазначає, що часткове погашення заборгованості відповідачем 09.10.2015 року у сумі 23 717,50 грн. є підставою для зменшення з 09.10.2015 року суми основного боргу, на яку нараховується пеня, а не для звільненн6я боржника від сплати пені за період з 09.10.2015 року по 11.10.2015 року.

У звязку з чим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про невірне визначення господарським судом періоду прострочення виконання грошового зобовязання.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування пені вважає правильним наступний розрахунок:

-за актом приймання РН-0000025 від 02.07.2015 року на суму заборгованості 82 557,50 за період з 10.07.2015 року по 08.10.2015 року у розмірі 11 463,03 грн.;

- за актом приймання РН-0000029 від 29.08.2015 року на суму заборгованості 41 160,00 грн. за період з 08.09.2015 року по 08.10.2015 року у розмірі 1 729,85 грн.

- за актом приймання РН-0000025 від 02.07.2015 року та актом приймання РН-0000029 від 29.08.2015 року на загальну суму 100 000,00 грн. (з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем 09.10.2015 року у сумі 23 717,50 грн.) за період з 09.10.2015 року по 16.11.2015 року у розмірі 4 701,37 грн.

Загалом на суму 17 894,27 грн.

За наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у сумі 17 894,27 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном власність розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обовязку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідача підлягає стягненню 112 894,27 грн. (заборгованість у розмірі 95 000,00 грн. та пеня у розмірі 17 894,27 грн.).

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає частковому скасуванню у звязку з порушенням норм матеріального права і невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, то судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України необхідно розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог у наступній пропорції: 94,48 % - з Відповідача; 5,52 % - з Позивача.

Судовий збір, сплачений за подання позову в частині позовних вимог, провадження щодо яких припинено, підлягає стягненню у загальному порядку.

У звязку з чим з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 1 675,71 грн. за подання позовної заяви, а Позивача на користь Відповідача необхідно стягнути 107,69 гривень за подачу апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дніпроважмаш, м. Дніпропетровськ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 року у справі № 904/9974/15 скасувати частково. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Сухий острів, 3, ідентифікаційний код 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віккон" (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 34513619) заборгованість у розмірі 95 000,00 грн., пеню у розмірі 17 894,27 грн. та судовий збір у розмірі 1 675,71 грн. за подання позовної заяви.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 5 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віккон" (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 34513619) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Сухий острів, 3, ідентифікаційний код 00168076) 107,69 гривень судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 25.02.2016 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя О.В. Березкіна