Рішення № 56092345, 19.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2016Справа №910/31719/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «СпецКиївБуд» ДоДержавної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова»Простягнення 1 152 346,30 грн Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Захарченко О.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «СпецКиївБуд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова» про стягнення 1 152 346,30 грн, з яких: 82 131,83 грн - 3% річних, 1 070 214,47 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача виникла заборгованість за, укладеним між сторонами, договором №Т-55/2013 від 07.10.2013 про закупівлю робіт з капітального ремонту, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/28198/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «СпецКиївБуд» задоволено повністю, а саме, стягнуто з Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова» 1 441 948,90 грн заборгованості за зазначеним договором.

В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по сплаті основного боргу в сумі 1 441 948,90 грн, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань починаючи з 01.11.2012 року.

Ухвалою суду від 21.12.2015 було порушено провадження у справі № 910/31719/15 та призначено справу до розгляду на 22.01.2016.

Представник позивача через канцелярію суду подав документи на вимогу ухвали суду, а в судовому засіданні 22.01.2016 надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 22.01.2016 не з'явився, проте, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Також в судовому засіданні 22.01.2016 представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі.

Ухвалою суду від 22.01.2016 продовжено строк вирішення спору у справі №910/31719/15 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 19.02.2016.

У судовому засіданні 19.02.2016 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 19.02.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи, суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.02.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «СпецКиївБуд» (виконавець, позивач) та Державною установою «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова» (замовник, відповідач) був укладений договір про закупівлю робіт з капітального ремонту № Т-55/2013 відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати роботи з капітального ремонту приміщень відділення реанімації головного хірургічного корпусу ДУ "Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України, а замовник - прийняти та оплатити виконану роботи згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору замовник перераховує виконавцю авансовий платіж у розмірі 30% вартості робіт (у тому числі ПДВ) на придбання матеріалів, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №1404 від 09.10.2006 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" за умови наявності попереднього дозволу на таке перерахування від головного розпорядника бюджетних коштів та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №1764 від 27.12.2011 "Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва".

Згідно п.3.2 договору, подальші розрахунки за виконані роботи провадяться замовником щомісяця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт з форми КБ-3.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що бюджетні зобов'язання за договором виникають у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання замовником відповідного бюджетного фінансування на свій рахунок.

Згідно п. 3.4, 3.5 договору проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більш як 95 відсотків їх загальної вартості за договірною ціною. Остаточні розрахунки з виконавцем здійснюються у двотижневий строк після зняття всіх зауважень (за наявності останніх) і підписання замовником акту приймання виконаних робіт.

Відповідно до п.4.3 договору ціна договору становить 2 059 927,00 грн з ПДВ.

Згідно до п. 15.1 договору приймання-передача закінчених робіт (об'єктів будівництва) буде здійснюватись відповідно до вимог Державних будівельних норм України та інших нормативних актів, які регламентують приймання закінчених об'єктів в експлуатацію шляхом складання Акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в і Довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/28198/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «СпецКиївБуд» до Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова» про стягнення 1 441 948,90 грн, яке набрало законної сили 14.02.2015, відповідно до п.3.1 договору, відповідачем було оплачено авансом платежі всього на суму 617 978,10 грн.

У грудні 2013 позивачем передано, а відповідачем прийнято роботи по договору, вартістю 2 059 927,00 грн.

Таким чином, вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем, проте неоплачених робіт по договору про закупівлю робіт з капітального ремонту № Т-55/2013 від 07.10.2013, з урахуванням авансу, становить 1 441 948,90 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/28198/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «СпецКиївБуд» задоволено повністю, а саме, стягнуто з Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова» 1 441 948,90 грн заборгованості за, укладеним між сторонами, договором №Т-55/2013 від 07.10.2013 про закупівлю робіт з капітального ремонту.

Проте, як зазначав позивач, відповідач, в порушення грошових зобов'язань за договором №Т-55/2013 від 07.10.2013 про закупівлю робіт з капітального ремонту, станом на 08.12.2015 заборгованість в сумі 1 441 948,90 грн не сплатив.

В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 82 131,83 грн 3% річних та 1 070 214,47 грн інфляційних втрат за період прострочення з 15.01.2014 (31.12.2013 - дата підписання останнього акту приймання-передачі виконаних робіт + 2 тижні - строк оплати згідно п. 3.5 договору) по 08.12.2015.

Під час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості за договором №Т-55/2013 від 07.10.2013 про закупівлю робіт з капітального ремонту в сумі 1 441 948,90 грн.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604 - 609 ЦК, відповідно до яких зобов'язання припиняється:

1) виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання;

2) за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 ЦК);

3) зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ст. 601 ЦК);

4) за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК);

5) внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 ЦК);

6) поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК);

7) неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 ЦК);

8) смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч. 1 ст. 608 ЦК);

9) смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора (ч. 2 ст. 608 ЦК);

10) ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 609 ЦК).

Відповідно до п. 7.1. постанови пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, в сумі 82 131,83 грн та 1 070 214,47 грн, відповідно, за період прострочення з 15.01.2014 по 08.12.2015.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантації «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 30, код ЄДРПОУ 02011953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання СпецКиївБуд» (місцезнаходження: 03142, м. Київ, вул. Доброхотова, 5-Б, код ЄДРПОУ 34999887) 82 131 (вісімдесят дві тисячі сто тридцять одну) грн 83 коп. - 3% річних, 1 070 214 (один мільйон сімдесят тисяч двісті чотирнадцять) грн 47 коп. - інфляційних втрат та 17 285 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн 19 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

24.02.2016.

Суддя Спичак О.М.