Рішення № 56092343, 17.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2016Справа №910/31508/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

До Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

про відшкодування шкоди в розмірі 31 267,22 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

У судовому засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Кулик А.М.

від відповідача: Бондаренко Г.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування шкоди в розмірі 40 963,33 грн. в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 09.06.2014 р. о 15:00 год. на проспекті М. Бажана в м. Києві, за участю транспортних засобів: марки «Toyota», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, марки «Vоlkswagen», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що належить ТОВ «Порше Лізинг Україна», та марки «Harley Davidson», державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_6

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 р. порушено провадження у справі № 910/31508/15, розгляд справи призначено на 18.01.2015 р., зобов'язано сторін надати суду певні документи та пояснення.

29.12.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від МТСБУ надійшла інформація на запит суду, яку залучено до матеріалів справи.

13.01.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи.

15.01.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 18.01.2016 р. на виконання вимог ухвали суду від 15.12.2015 р. у даній справі надав суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні.

Представники сторін в судовому засіданні 18.01.2016 р. подали клопотання про продовження строку розгляду спору в даній справі для надання можливості надати суду додаткові докази у справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва, керуючись ст. 69 ГПК України, суд задовольнив клопотання сторін та продовжив строк розгляду спору в справі № 910/31508/15 на п'ятнадцять днів до 29.02.2016 р.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст. 77 ГПК України, господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні 18.01.2016 р. до 17.02.2016 р. о 14:00 год. для витребування у позивача додаткових доказів у справі, зокрема, письмових пояснень на відзив на позов та розрахунку страхового відшкодування, наведеному в ньому.

25.01.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою ПрАТ «Українська страхова група» просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 31 267,22 грн.

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Господарський суд прийняв заяву позиву позивача про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 31 267,22 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 17.02.2016 р. надав суду усні пояснення по суті спору позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.02.2016 р. проти зменшених позовних вимог заперечень не навів.

У судовому засіданні 17.22.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

20.07.2009 р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група», яке було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та ТОВ «Порше Лізинг Україна» (страхувальник, вигодонабувач) був укладений генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку № 28-2828-0157, за умовами якого застраховано ризики, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля марки «Vоlkswagen», державний номер НОМЕР_2.

За вказаним договором страхова сума - 344 215,00 грн.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

09.06.2014 р. о 15:00 год., на проспекті М. Бажана в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: марки «Toyota», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, марки «Vоlkswagen», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що належить ТОВ «Порше Лізинг Україна», та марки «Harley Davidson», державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_6, що підтверджується довідкою ВДАІ Дарницького РУ м. Києва та відомостями № 9397310 (копія в матеріалах справи).

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди застрахований позивачем автомобіль марки «Vоlkswagen», державний номер НОМЕР_2, зазнав пошкоджень.

Особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_4, і його вина встановлена постановою Дарницького районного суду м. Києва від 07.07.2014 р. у справі № 755/11529/14-п провадження № 3/753/4248/14.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

12.07.2014 р. було складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість).

У відповідності до рахунку ТОВ «Атлант-М Лепсе» № 2310151037-3 від 18.06.2014 р. та ремонтної калькуляції за системою Audatex від 18.06.2014 р., пошкоджений автомобіль страхувальника потребував виконання відновлювально-ремонтних робіт на загальну суму 44 532,58 грн.

20.06.2014 р. позивачем було складено страховий акт № СТОКА-1301, згідно з яким сума виплати страхового відшкодування у зв'язку зі страховим випадком складає 41 963,33 грн.

Листом № б/н від 19.06.2016 р. ТОВ «Порше Лізинг Україна» просило ПрАТ «СК «Українська страхова група» перерахувати страхове відшкодування на розрахунковий рахунок авторизованого сервісного центру.

На виконання умов договору страхування, позивачем було виплачено страхове відшкодування страхувальнику ТОВ «Порше Лізинг Україна» в сумі 41 963,33 грн. на рахунок ТОВ «Атлант-М Лепсе», що підтверджується платіжним дорученням № 14937 від 23.06.2014 р. (копія в матеріалах справи).

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У відповідності до полісу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» № АС/9526532 застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу марки «Toyota», державний номер НОМЕР_1.

Враховуючи наведене, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулося до господарського суду з даним позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 40 963,33 грн. матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка була відшкодована позивачем страхувальнику.

25.01.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою ПрАТ «Українська страхова група» просило суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 31 267,22 грн., оскільки позивачем при розрахунку страхового відшкодування не було враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля.

08.10.2014 р. за заявою ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» ФОП ОСОБА_7 склав звіт з оцінки транспортного засобу № 3137, згідно з яким визначено коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля - 0,53 %, що з врахуванням понесених витрат позивачем, становить - 9 696,11 грн. (40 963,33 грн. - 9 696,11 грн. = 31 267,22 грн.).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Toyota», державний номер НОМЕР_1, зокрема, до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія».

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9526532 встановлена франшиза у розмірі 1 000,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн.

Відповідач не навів заперечень проти зменшених позовних вимог позивача.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» суми завданої шкоди в розмірі 31 267,22 грн. (41 963,33 грн. - 1 000,00 грн. - 9 696,11 грн. = 31 267,22 грн.) підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (вул. Борщагівська, 145, м. Київ, 03056, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (вулиця Федорова Івана, 32 літ. А, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 30859524) відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 31 267 (тридцять одна тисяча двісті шістдесят сім) грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 22.02.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина