Рішення № 56092070, 22.02.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/204/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2016 Справа № 908/6221/15

За позовом: Комунального підприємства Водоканал (69002 м. Запоріжжя, вул. Артема, 61)

до Житлово-будівельного кооперативу Союз (69104 м. Запоріжжя, вул. Маліновського, 21)

про стягнення 25 625 грн. 73 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 48 від 05.06.2015р.

від відповідача: не зявився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Комунального підприємства Водоканал, м. Запоріжжя до Житлово-будівельного кооперативу Союз, м. Запоріжжя про стягнення 25 625 грн. 73 коп. заборгованість за період з 01.03.2015р. по 31.10.2015р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2015р., справу № 908/6221/15 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 23.12.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/6221/15, присвоєно справі номер провадження 27/204/15 та призначено судове засідання на 01.02.2016р.

Ухвалою суду від 01.02.2016р. розгляд справи відкладався на 22.02.2016р., у звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

22.02.2016р. продовжено судовий розгляд справи № 908/6221/15.

До початку розгляду справи представник відповідача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 22.02.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог, наданої до канцелярії суду 01.02.2016р., відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 25 473 грн. 31 коп. заборгованості, оскільки відповідачем частково перераховано суму боргу у розмірі 152 грн. 42 коп., що підтверджується реєстром оплати по ЖБК квартплаті фінансування заборгованості станом на 01.12.2015р.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, оскільки позивач у справі вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Крім того, у судовому засіданні 22.02.2016р. надав заяву про виправлення помилки у позовній заяві, а саме: позивачем в позовній заяві вих. № 111778 від 20.11.2015р. було допущено описку, а саме: помилково зазначено до стягнення період 01.03.2015р. - 30.04.2015р. (заборгованість по вказаному періоду була погашена до подачі позовної заяви, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків) та помилково вказано акт № 369/2 від 31.03.2015р. на суму 4 294,49 грн. та акт № 369/2 від 30.04.2015р. на суму 4240,51 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить суд в позовній заяві замість періоду « 01.03.2015р.-31.10.2015р.» читати період « 01.05.2015р.-31.10.2015р.».

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 25 473 грн. 31 коп. основного боргу за період з 01.05.2015р. по 31.10.2015р.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 01.02.2016р. та 22.02.2016р. не зявився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 01.02.2016р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 22.02.2016р., надіслано на адресу відповідача: 69104 м. Запоріжжя, вул. Маліновського, 21.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть зявитися в судове засідання та представляти інтереси Житлово-будівельного кооперативу Союз, згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного субєктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріальноправова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено, що 04.01.2006р. між КП Водоканал (водоканал) та Житлово-будівельним кооперативом Союз (абонент) укладено договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 369/2.

Правовідносини сторін врегульовано договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1.1 договору КП Водоканал забезпечує абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчика м. Запоріжжя вул. Маліновського, 21.

Крім умов договору, сторони керуються Законом України Про питну воду та питне водопостачання, Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, Правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізування м. Запоріжжя, Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скидання промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до розділу 2 договору, договір укладається з 04.01.2006р. по 31.12.2009р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Відносини сторін до укладання нового договору регулюються даним договором.

Отже, договір є чинним, оскільки сторони не зверталися один до одного про його розірвання і пролонгація відбулася автоматично.

Відповідно до п. 5.1 договору основним документом на оплату є акт. Акти за питну воду та послуги стічних вод виписуються основному Абоненту з позначенням споживачів представником Водоканалу, при наявності особистого посвідчення. Акти виписуються 29, 30, 31 числа кожного місяця. Абонент зобовязаний на протязі трьох банківських днів з дня виписки акта перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Водоканалу у сумі, вказаній в акті. Якщо Абонент відмовляється підписати акт, він підписується представником Водоканалу, а в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Оформлений таким чином акт є обовязковим для виконання у вказаний в ньому термін, а також є підставою для розрахунків за питне водопостачання та приймання стічних вод.

Згідно з п. 3.1.1 договору позивач зобовязався забезпечити абоненту подачу питної води, а також приймання стоків в кількості, вказаній в договорі, з забрудненнями, не перевищуючими допустимі концентрації.

Відповідно до п. 3.2.1 договору абонент прийняв на себе обовязок своєчасно сплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем у період з 01.05.2015р. по 31.10.2015р. надані відповідачу обумовлені договором послуги з питного водопостачання та приймання стічних вод по майданчику за адресою: м. Запоріжжя, вул. Малиновського, 21, на загальну суму 29 636 грн. 80 коп.

На виконання п. 5.1 договору представником водоканалу виписано абоненту - акти за період з 01.03.2015р. по 31.10.2015р. на суму 29 636 грн. 80 коп.:

Акт № 369/2 від 31.05.2015р. за період 01.05-31.05.2015р. на суму 4321,39грн.

Акт № 369/2 від 30.06.2015р. за період 01.06-30.06.2015р. на суму 4326,38грн..

Акт № 369/2 від 31.07.2015р. за період 01.07-31.07.2015р. на суму 4628,89 грн.

Акт № 369/2 від 31.08.2015р. за період 01.08-31.08.2015р. на суму 4492,62 грн.

Акт № 369/2 від 30.09.2015р. за період 01.09-30.09.2015р. на суму 6015,16 грн.

Акт № 369/2 від 31.10.2015р. за період з 01.10-31.10.2015р. на суму 5852,36 грн.

Зазначені акти за спірний період підписані відповідачем без заперечень та претензій, оформлені у відповідності до вимог п. 5.1 договору та, в силу умов цього ж пункту договору, є підставою для розрахунків за питне водопостачання та приймання стічних вод.

Відповідач лише частково сплатив суму заборгованості у розмірі 4 163 грн. 49 коп., заборгованість у сумі 25 473 грн. 31 коп. залишилася відповідачем не сплаченою.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, порушення зобов'язань однією із сторін договору зволікає як правові наслідки можливість розірвання договору, вимагати відшкодування завданих збитків, а також стягнення неустойки.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору, за надані послуги з питного водопостачання та приймання стічних вод відповідач у встановлені договором строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався.

Отже, відповідач взяті на себе зобовязання згідно умов договору № 369/2 від 04.01.2006 р. належним чином та в повному обсязі не виконав, чим порушив вимоги чинного законодавства.

Станом на час звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача за надані послуги з питного водопостачання та приймання стічних вод склала 25 473 грн. 31 коп.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Союз 25 473 грн. 31 коп. заборгованість за період з 01.05.2015р. по 31.10.2015р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України 22.02.2016року прийнято рішення, позов задоволено.

Згідно постанови пленуму ВГС України № 6 від 23.03.2012 року передбачено, що про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства Водоканал, м. Запоріжжя до Житлово-будівельного кооперативу Союз, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Союз (69104 м. Запоріжжя, вул. Маліновського, 21, код ЄДРПОУ 20519388) на користь Комунального підприємства Водоканал (69002 м. Запоріжжя, вул. Артема, 61, код ЄДРПОУ 03327121) 25 473 (двадцять пять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 31 коп. заборгованості, 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 25.02.2016р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.