Ухвала суду № 56090532, 11.02.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/15181/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І. Провадження № 22-ц/789/246/16 Доповідач - Козак І.О.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Козака І.О.

суддів - Хома М. В., Демкович Ю. Й.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю сторін та представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" про визнання кредитного договору удаваним правочином та застосування наслідків удаваного правочину

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду з позовом до ПАТ КБ "Надра" про визнання кредитного договору №8/2007-Ф від 11.01.2007р. удаваним правочином та застосування наслідків удаваного правочину, а саме вважати, що кредит був наданий у національній валюті в сумі 404 000 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21.12.2015р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на нього з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи та неналежної оцінки наданих доказів.

Зокрема, позивач зазначає, що відповідач був обізнаний у тому, що даний кредитний договір укладається для розрахунку з резидентом України за договором купівлі-продажу, а тому він не міг бути здійснений в іноземній валюті. Так як у заяві про видачу готівки вказано гривневий еквівалент 80000 дол. США - 404000грн, то ПАТ КБ "Надра" фактично надав кредит в національній валюті.

Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що готівка іноземною валютою може видаватись Банком лише з поточного рахунку клієнта, який позивачу не відкривався, так як насправді кредитні кошти були надані йому у гривні.

Тому ОСОБА_1 просить рішення суду від 21.12.2015р. скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити та визнати кредитний договір №8/2007-ф від 11.01.2007р. укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Надра" удаваним правочином та застосувати наслідки удаваного правочину та визнати цей кредитний договір таким, що укладений в національній валюті - гривні і наданий в сумі 404000,00 грн. на умовах визначених в договорі.

Представник ПАТ КБ "Надра" проти апеляційної скарги заперечує, рішення суду від 21.12.2015р. просить залишити без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2006р. між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири ВЕМ №823212, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Продаж вчинено за 890760 грн., які продавець отримала від покупця під час підписання цього договору.

11 січня 2007 року між ВАТ КБ "Надра" та позичальником ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №8/2007-Ф., за умовами якого Банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 80000 доларів США. Кредит надавався для проведення розрахунків по договору купівлі-продажу №11515 від 30.12.2006р., що був укладений між позичальником ОСОБА_1 та ОСОБА_2, згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1. Відсотки за користування кредитом розраховуються на підставі відсоткової ставки у розмірі 11,74% річних із строком повернення кредиту до 11.08.2028р.

В забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, 12.01.2007р. між ОСОБА_1 та ВАТ КБ "Надра" був укладений Договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

Пунктом 3.1 Кредитного договору передбачено, що надання кредиту проводиться шляхом видачі готівки позичальнику через касу Банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій зазначена в іноземній валюті доларах США або перерахуванням коштів, якщо вони надані у валюті України - гривнях, за реквізитами вказаними Позичальником письмово, після укладення договору застави, або перерахуванням коштів на поточний рахунок Позичальника, за реквізитами, вказаними Позичальником, письмово.

Згідно п.п. 3.3.1, 3.3.2 Кредитного договору позичальник повертає кредит та сплачує Банку передбачені п.п. 1.3.1 цього Договору платежі шляхом здійснення перерахування на рахунок мінімально необхідного платежу у валюті кредиту. Щомісячна сума мінімального необхідного платежу складає 854,03 доларів США.

Згідно заяви на видачу готівки №NL-100 від 12.01.2007р. ОСОБА_1 на відкритий, згідно п.3.2. Кредитного договору, позичковий рахунок НОМЕР_1 у валюті USD надано 80 000, 00 дол. США кредиту (в еквіваленті 404 000, 00 грн.) (а.с.27).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 протягом 2007-2015рр. здійснював погашення існуючої заборгованості за кредитним договором (а.с.28-30).

З поданих вибіркових заяв від 23.10.2009р. №3, від 20.11.2009р. №2 та квитанціях №11 від 23.10.2009р., №20.11.2009р. №5 вбачається, що ОСОБА_1 купляв долари США для погашення кредитної заборгованості по кредитному договору №8/2007-Ф від 11.01.2007р. та доручав уповноваженому Банку перерахувати придбану іноземну валюту на погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору №8/2007-Ф від 11.01.2007р.(а.с.46-50).

У поданих квитанціях №181221229 від 30.01.2015р., №178925671 від 26.12.2014р., №176234825 від 27.11.2014р., №174335398 від 10.11.2014р., №174416695 від 11.11.2014р. зазначено в рядку призначення платежу поповнення рахунку для подальшої конвертації та погашення валютного кредиту №8/2007Ф від 12.01.2007р. (а.с.35-36).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, зокрема і щодо видачі та отримання валютного кредиту. ОСОБА_1 не надано жодних доказів того, що оспорюваний кредитний договір є удаваним.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні кредитного договору та з'ясування питання про те, чи не укладена ця угода з метою приховати іншу угоду та яку саме (враховуючи правову позицію Верховного Суду України від 14.11.2012 р. у справі № 6-133цс12).

Згідно з п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином (ст. 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сторони досягли згоди стосовно усіх істотних умов договору, суми, валюти, строку дії договору, валюти процентів та їх сплати, порядку повернення кредитних коштів.

ОСОБА_1 з моменту укладення кредитного договору від 11.01.2007р. до цього часу даний кредитний договір не оспорювався, як і існуюча заборгованість за ним. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, ОСОБА_1 здійснював перерахунок коштів для погашення кредитної заборгованості у іноземній валюті шляхом її купівлі чи подальшої конвертації. Здійснюючи виплати в іноземній валюті, позивач визнавав усі умови договору.

Твердження позивача про те, що розрахунок за договором купівлі-продажу міг проводитись тільки в національній валюті, а тому кредит не міг надаватись в доларах США, колегія суддів оцінює критично.

Так як згідно умов п.3.1. Кредитного договору ОСОБА_1 оформив заяву про видачу готівки в іноземній валюті, а не шляхом перерахунку коштів у валюті України. Дана обставини не свідчить про те, що позивач розрахувався в іноземній валюті з покупцем за договором купівлі-продажу.

Так як відповідач володіє Банківською ліцензією, Генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, то він правомірно надав кредит в іноземній валюті.

Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладання правочину, що на його думку є удаваним, спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин, настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

В діях ПАТ КБ "Надра" не вбачається жодних обставин, які б свідчили про укладення ним з ОСОБА_1 іншого правочину, ніж того, який існує.

ОСОБА_1 стверджує, що заява про видачу готівки №NL-100 від 12.01.2007р. не є належним доказом, так як йому не відкривався поточний рахунок для іноземної валюти.

Проте, згідно п.3.2. Кредитного договору моментом надання кредиту є утворення заборгованості на позичковому рахунку Позичальника НОМЕР_2.

Згідно п.4 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 р. № 337 (чинної на момент укладення договору) видача готівки іноземної валюти здійснюється за заявою на видачу готівки фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо.

Відповідно до п.1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492 поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. №280 у класі 2 Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами).

Рахунок 2233 -довгострокові іпотечні кредити, що надані фізичним особам. Призначення рахунку: облік довгострокових іпотечних кредитів, що надані фізичним особам.

Таким чином, колегія апеляційного суду не вбачає порушень в порядку видачі ОСОБА_1 кредитних коштів в іноземній валюті.

Отже, даний кредитний договір №8/2007-ф від 11.01.2007р. не має ознак удаваного правочину.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.О. Козак