Рішення № 56082830, 18.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/1281/16 Головуючий 1 інстанції: Сітало А.К.

Справа № 644/3689/14-ц Доповідач : Пшенічна Л.В.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого судді - Пшенічної Л.В.

суддів колегії - Кіпенко І.С., Шаповал Н.М.

за участю секретаря - Бабака О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2015 року

за позовом ОСОБА_3, діючого як в своїх інтересах так і в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Есстейт Селлінг», Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, після уточнення кого просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 02 серпня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Есстейт Селлінг» та зобов'язати ТОВ «Есстейт Селлінг» повернути ОСОБА_5 вказану квартиру. Також просив визнати дії ПН ДМНО Верби В.М. при посвідченні вказаного договору купівлі-продажу незаконними.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Есстейт Селлінг» від 02 серпня 2013 року, посвідчений ПН ДМНО Вербою В.М. за реєстровим номером 984 - недійсним.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 з ПАТ КБ «ПриватБанк» ТОВ «Есстейт Селлінг», ОСОБА_5 по 121,80 грн. з кожного в рахунок відшкодування сплаченого позивачем судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить змінити рішення, скасувавши його в частині задоволення позову щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним і відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги вказують на те, що на момент укладання іпотеки неповнолітні діти не були зареєстровані в предметі іпотеки та не мали права користування спірним житловим приміщенням.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при укладені договору купівлі-продажу продавець не тримав згоду на продаж від органу опіки та піклування оскільки в квартирі зареєстрована неповнолітня особа, а саме син позивача.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції і згідно з п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінює рішення суду першої інстанції, скасовуючи його в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним, з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Відповідно до ст.ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» та ст.. 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини і її інтересах - обов'язок батьків або осіб, які їх заміняють.. З цією метою державою передбачені додаткові засоби контролю за належним виконанням батьками своїх обов'язків, а саме заборона для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири з тих підстав, що в квартири зареєстрована неповнолітня особа, а при його укладені продавець не отримав дозволу органу опіки та піклування.

Проте квартира була реалізована Банком на виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2012 року та додатково рішення цього ж суду від 31 травня 2013 року.

На Банк законом не покладено обов'язку щодо отримання дозволу органу опіки та піклування у разі реалізації квартири, в якій зареєстровані неповнолітні діти.

Крім цього, на час укладення договору іпотеки син позивача не був зареєстрований в іпотечній квартирі.

За правилами ч. 6 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України правочин, вчинений батьками (усиновлювачами) і який суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх дітей може бути визнаний судом недійсним.

Суд першої інстанції, визнаючи недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири виходив саме з того, що відчуження квартири відбулося від імені матері дитини - ОСОБА_5, яка делегувала своє право на продаж Банку і продаж відбувся без дозволу органу опіки та піклування, але судова колегія зазначає, що квартира була продана Баком на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, якою є спірна квартира і згоди зазначеного органу у даному випадку не вимагається.

Визнаючи недійсним договір купівлі-продажу квартири з підстав не дотримання вимог закону щодо отримання дозволу органу опіки та піклування на продаж квартири, суд першої інстанції не встановив, а позивач у позові не зазначив, в чому полягає порушення, зменшення або звуження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення, оскільки відсутність дозволу органу опіки і піклування на продаж квартири, в якій зареєстрована дитина, сам по собі не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року.

Згідно зі ст. ст.. 10 і 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що позивач не довів позовні вимоги, щодо визнання договору купівлі-продажу квартирі недійсною, а тому відмовляє йому у задоволені позову в цій частині

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 307, п.2 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2015 року змінити, скасувавши в частині визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Есстейт Селлінг» від 02 серпня 2013 року, посвідчений ПН ДМНО Вербою В.М. за реєстровим номером 984 - недійсним і в цій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді колегії