Ухвала суду № 56082828, 17.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №639/7180/14-ц Головуючий суддя І інстанції Рубіжний С. О.

Провадження № 22-ц/790/752/16 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів надання послуг

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Карімової Л.В., Малінської С.М.,

за участю секретаря: Костюченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» та ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року КП «Харківські теплові мережі» (далі - КП «ХТМ») звернулося до суду із вказаним до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за послуги з теплопостачання в період з 01.03.2008р. по 31.12.2013р. у сумі 13 709, 64 грн. При цьому було зазначено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 березня 2014 року було скасовано судовий наказ про стягнення з відповідачів вказаної заборгованості за послуги, у зв'язку з тим, що між сторонами у даному випадку виник спір про право. На обґрунтування позову зазначено, що між сторонами відповідно до ст. 11 ЦК України фактично виникли правовідносини з приводу надання та споживання послуг з опалення та гарячого водопостачання, які надає відповідач до квартири, де мешкають відповідачі. При цьому відповідачі в порушення вимог п.п.18 "Правил надання послуг по централізованому опаленню, поставки холодної та гарячої води, водовідведення" (далі - Правила), затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 року № 630, не оплатили послуги з теплопостачання за період з 01.03.2008 року по 31.12.2013 року, у зв'язку з чим у них виникла заборгованість в сумі 13709,64 грн.. Позивач є виконавцем надання послуги з теплопостачання згідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV від 24.06.2004 р. та Правил.

У своїх письмових запереченнях проти позову відповідач ОСОБА_3 просить у його задоволенні відмовити у повному обсязі. При цьому зазначила, що КП «ХТМ» не має права надави зазначені послуги, оскільки позивач не надав своїх статутних документів і документів, передбачених Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011 року № 3392-VІ, які дозволяють вести господарську діяльність по наданню вказаних послуг, позивач створює екологічну небезпеку для довкілля. Зазначила, що відповідно до статті 32 ЦПК України та статті 61 Конституції України, у даному випадку не передбачено солідарної відповідальності фізичних осіб по борговим претензіям, так як кожна особа відповідає по своїм борговим зобов'язанням індивідуально, а спільна відповідальність можлива за наявності з цього приводу відповідного Договору, якого між сторонами не було укладено. Крім того, відсутні Акти виконаних робіт по наданих послугах відповідно до п.2 ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-ХІІ і акти звірки стосовно заявленої до стягнення суми боргу, відсутні державні ліцензії на право вироблення, транспортування та надання послуг теплопостачання та інші дозвільні документи згідно діючого законодавства, договори оренди землі під екологічно небезпечними об'єктами-котельнями КП «ХТМ», не надані висновки державної екологічної експертизи на котельні - об'єкти підвищеної екологічної небезпеки, де виробляється теплоносій для опалення та підігрів води та інші дозвільні документи, передбачені діючим законодавством України. Вказала, що надана позивачем відомість заборгованості не є достовірним і належним документом, оскільки складена одноосібно і не передбачена жодним нормативним документом. Розрахунок зроблений з порушенням строку позовної давності, та не враховує, що помешкання відповідачів обладнані належним чином зареєстрованими та взятими на облік приладами обліку води, що свідчить про фальшування у позові суми боргу. Додатково відповідач ОСОБА_3 подала заяву про застосування до заявлених вимог наслідків спливу строку позовної давності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надавши суду відповідні доказі на підтвердження заявлених вимог.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала і дала пояснення відповідно до змісту вищевказаних письмових заперечень.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 листопада 2015 року позовну заяву КП «ХТМ» було задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року у сумі 5117 (п'ять тисяч сто сімнадцять ) гривень 47 (сорок сім) копійок.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, КП «ХТМ» в апеляційній скарзі поставило питання про його скасування і ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи стосовно недоведеності вимог про стягнення заборгованості за гаряче водопостачання; порушення норм матеріального права. На обґрунтування скарги вказано, що роботи, пов'язані з повіркою, обслуговуванням і ремонтом засобів обліку гарячої води не включені до тарифу на централізоване водопостачання і тому такі витрати відповідачу не фінансується. При цьому підприємство не має ліцензії для здійснення таких робіт і тому не зобов'язано проводити вказані роботи за свій рахунок. Крім того, відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» позивач до цього часу жодного разу не проводив періодичну повірку лічильників, хоча згідно акту від 18.01.2001 року дата наступної повірки вже спливла. Оскільки відповідач всупереч п. 14 Правил показання лічильника щомісяця не знімав, то нарахування здійснювалось згідно нормативних документів.

Відповідач ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, з урахуванням доповнення, просить скасувати рішення районного суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, винести окрему ухвалу про порушення районним судом норм закону. На обґрунтування скарги вказала, що позов був поданий до суду неуповноваженою особою, без дотримання вимог закону про звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, за відсутності належних доказів про сплату судового збору, що свідчить про безпідставність відкриття провадження по справі. До попереднього судового засідання відповідачі не були запрошені, особа представника позивача та її повноваження не була належним чином встановлена, надана представником позивача копія ліцензії на право виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, яка належним чином не посвідчена і дія якої закінчилася 12.06.2012 року, що відповідно до п. 1 ст. 227 ЦПК України може бути підставою для визнання укладених позивачем правочинів недійсними, із відшкодуванням потерпілій стороні моральної шкоди, а суд не перевірив легітимність господарської діяльності КП «ХТМ». Зазначила, що рішення суду є невмотивованим, не обґрунтованим, порушує норми матеріального і процесуального права, а Жовтневий районний суд м. Харкова внаслідок відсутності даних в Єдиному державному реєстрі юридичних і фізичних осіб - підприємців не мав повноважень на здійснення правосуддя.

У своїх запереченнях проти скарги представник КП «ХТМ» просить її відхилити, за безпідставністю. Вказала, що КП «ХТМ» було створене на підставі розпорядження Харківської обласної адміністрації від 27.06.2001р. № 429 і здійснює господарську діяльність із наданням послуг з опалювання і гарячого водопостачання мешканцям міста, користуючись Правилами надання таких послуг, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 року № 630, зі змінами і доповненнями, у тому числі відповідачам, місце постійного проживання яких зареєстроване за адресою у АДРЕСА_2. Перед зверненням із розглянутим по справі позовом КП «ХТМ» зверталося до суду із заявою про видачу судового наказу, який ухвалою районного суду від 28 березня 2014 року, копія якої є в матеріалах справи, було скасовано. Посилання на відсутність ліцензії на здійснення позивачем господарської діяльності, на обмеження прав відповідача у наданні доказів та участі у судовому засіданні, - є безпідставними і спростовується наявними в матеріалах справи копіями відповідних документів, а також пояснюється тим, що відповідач неодноразово не з'являлася в судові засідання, після постановлення ухвали про винесення попередження ОСОБА_3 в судове засідання не повернулася, у зв'язку з чим розгляд справи було закінчено за її відсутності.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та розглянутого судом позову, заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи скарг, вважає за необхідне їх відхилити з наступних підстав.

Справа з передбачених ст. 305 ЦПК України підстав була розглянута за відсутності відповідача ОСОБА_4, яка відповідно до положень ч. 5 ст. 74 ЦПК України неодноразово повідомлялася за адресою її місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, Відповідач ОСОБА_3, постійне місце проживання якої зареєстроване за однією з ОСОБА_4 адресою, заявила, що її донька вже тривалий час там не мешкає, місцезнаходження доньки чи місце роботи їй не відоме, Оскільки наявність у ОСОБА_4 зареєстрованого місця проживання виключає підстави для застосування правил ч. 9 ст. 76 ЦПК України про виклик в суд через оголошення у пресі, відповідно до вказаної норми ч. 5 ст. 74 ЦПК України, з огляду на відсутність цього відповідача за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їй належним чином.

При цьому колегія суддів виходить з вимог ч. 3 ст. 27 ЦПК України про добросовісне здійснення процесуальних прав особами, які беруть участь у справі, що у світлі положень ч. 1 ст. 30 цього ж Кодексу про рівні процесуальні права і обов'язки, та Конституційний принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, ст. 129, забезпечення передбаченого у ст. 27 ЦПК України права сторони брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, вимагає позитивного обов'язку іншої сторони, користуючись передбаченою ст. 33 Конституцією України свободою пересування бути при цьому обізнаним стосовно наявності у нього прав та обов'язків, які покладає на нього система правосуддя. Стаття 23 Конституції України визначає, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості. В цьому контексті реалізація права особи на участь у цивільному судочинстві, завданням якого відповідно до ст. 1 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, вимагає від кожного громадянина з цією метою підтримувати відповідну комунікацію за місцем своєї постійної реєстрації.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. При цьому підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути: договори та інші правочини, а також - інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 1, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 24 закону України «Про теплопостачання» передбачено споживача таких послуг своєчасно укласти з ним договір на постачання теплової енергії, а за статтею 25 вказаного Закону України, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

Судом відповідно до наявних у справі доказів встановлено, що за Розпорядженням Харківської обласної Державної адміністрації від 27 червня 2001 року № 429, було утворене КП «ХТМ». На підприємство покладені функції з вироблення, транспортування, використання, розподілу та реалізації теплової енергії на території м. Харкова. Державна реєстрація, внесення відомостей про юридичну особу підприємства була здійснена 06.07.2001 року і є чинною на день розгляду справи.

Відповідно до Статуту КП «ХТМ», одним із предметів його діяльності є надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Позивачем отримано ліцензії серії НОМЕР_1, строк дії з 12.06.2007 р. по 12.06.2012 р та серії НОМЕР_2, строк дії з 13.06.2007 р. по 12.06.2017 р. на постачання теплової енергії.

У заявлений в позові період заборгованості відповідачі мали зареєстроване постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.12.1998 року №1407, зі змінами, внесеними рішенням від 30.09.2003 року №946, КП «ХТМ» є виконавцем послуг з центрального теплопостачання та підігріву гарячої води у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

ОСОБА_3 надала до апеляційного суду копію свідоцтва про право власності на житло від 13 серпня 2007 року № 6-07-263344-Ш, згідно до якого вона разом зі своєю донькою ОСОБА_4 (нині - ОСОБА_4) на підставі приватизації державного житлового фонду мають на праві спільної сумісної власності квартиру, яка міститься за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа квартири становить 53,9 кв.м.(а.с. 100).

Відповідно ж до вимог статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідач, як споживач послуг позивача, має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період його тимчасової відсутності лише при відповідному документальному оформленні такої відсутності, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг.

Порядок висунення споживачем претензій виконавцю послуг, щодо неякісного надання житлово-комунальних послуг, передбачений статтею 18 вказаного Закону, якою встановлено, що у разі порушення виконавцем умов договору, споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Про звернення з такими претензіями до позивача, або із заявами про зміну опалювальної площі відповідач при розгляді справи не заявляв і доказів з цього приводу до суду не надав.

Доказів про надання позивачу такого роду претензій і звернень, а також - заяв про невідповідність опалювальної площі поточним нарахуванням, за період стягнення районним судом заборгованості, - відповідач ОСОБА_3 до суду не надала.

Таким чином, судом обґрунтовано встановлено, що КП «ХТМ» є виконавцем послуг з послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по м. Харкову, а відповідачі, яка мешкають в будинку, що підключений до системи централізованого опалення та водопостачання, - є споживачами цих послуг.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 березня 2014 року з мотивів виникнення спору було скасовано судовий наказ від № 639/1330/14-ц від 17 лютого 2014 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за послуги з опалення та гарячого водопостачання за період з 01.03.2008 року по 31.12.2013 року в розмірі 13709,64 грн.. та судового збору по 121, 80 грн. з кожного (а.с. 7)

Як вбачається з відомостей по нарахуванню та оплаті по особистому рахунку 2684, відкритого на ім'я ОСОБА_3, сума заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01.03.2008 року по 31.12.2013 року становить в розмірі 13709,64 грн.. За вказаний період споживачем неодноразово здійснювались платежі за надані послуги. Як пояснила представник відповідача в апеляційному суді, вони були здійсненні відповідно до судового рішення про стягнення заборгованості. Остання оплата відповідачами була здійснена в жовтні 2012 року. Нарахування за опалення та гаряче водопостачання, здійснювалось з урахуванням опалювальної площі квартири, кількості осіб, зареєстрованих в квартирі та встановлених тарифів на підставі відповідних рішень Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.10.2006 року № 204, яким встановлено тарифи з 15.10.2006 року на опалення 3,47 грн. - опалювальний період + 0,69 протягом року та 8,72 грн. за підігрів води за 1м.куб. за нормами споживання води; рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.11.2008 року № 693, яким встановлено тарифи на листопад 2008 року на опалення 4,21 грн - опалювальний період + 1,06 протягом року, з 01.12.2008 року 4,321 грн. - опалювальний період + 1,13 протягом року та 11,56 грн. за підігрів води за 1м.куб. за нормами споживання води на листопад 2008 року, з 01.12.2008 року 12,01 грн. за підігрів води за 1м.куб. за нормами споживання води; рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.02.2011 року № 63, яким встановлено тарифи з 05.03.2011 року на опалення 5,29 грн. - опалювальний період + 1,13 протягом року та 13,78 грн. за підігрів води за 1м.куб. за нормами споживання води.

Відповідач впродовж тривалого розгляду справи, при наявності для цього процесуальної можливості не надала до суду доказів на спростування викладених у вказаній відомості даних, тому колегія суддів відхиляє доводи скарги про недоведеність суми заявленого позову.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено: споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідач заявила суду про те, що внаслідок незаконної господарської діяльності відповідача їй було завдано шкоди, однак зустрічних позовних вимог з цього приводу суд не розглядав і тому з передбачених ст. 303 ЦПК України підстав наведені нею з цього приводу доводи апеляційної скарги є неприйнятними.

Згідно п.18 Правил, оплата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачами відповідно до показань засобів обліку води та теплової енергії або до затверджених нормативів (норм) споживання.

В силу п.п.1,5 ч.3 ст.20 Цього Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відсутність такого договору у даній справі не позбавляє зобов'язання ОСОБА_3 сплатити за спожиті послуги, оскільки такі зобов'язання у неї виникли відповідно до ст. 11, 509, 526 ЦК України та вказаної норми Правил, внаслідок фактичного споживання цих послуг, і є обов'язковими для виконання.

Враховуючи вище зазначене, судом правильно встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є абонентом КП «ХТМ», отримує послуги по опаленню житла, які своєчасно надаються та в повному обсязі, проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг не виконує в повному обсязі, що є підставою для захисту права позивача.

Доводи скарги про відсутність повноважень у представника позивача на пред'явлення позову є безпідставними, спростовуються змістом належним чином оформленої довіреності, яка видана компетентною посадовою особою КП «ХТМ» в межах передбаченого п. 6.4 Статуту підприємства права видавати доручення (а.с. 8, 62, т. 1). Доводи скарги про те, що таке право не поширюється на довіреності є помилковими і не відповідають змісту ст.ст. 237, 244, 246, 1000 ЦК України. Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, ст 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Стаття 264 ЦК України передбачає, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За ст. 265 ЦК україни залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Як встановлено Правилами, оплата наданими позивачем послуг здійснюється споживачем не пізніше 20 числа місяця. Тому колегія суддів погоджується з висновками суду, що у ОСОБА_3 з цих підстав виникли щомісячні зобов'язання, позовна давність, про застосування наслідків спливу якої було заявлено відповідачем ОСОБА_3, підлягає застосуванню по кожному місяцю окремо.

КП «ХТМ» зверталось до суду з вимогою до боржників в порядку наказного провадження, за якою видано судовий наказ 17.02.2014 року, який в подальшому скасовано. Після цього КП «ХТМ» звертався до суду із відповідним позовом, який був залишений без розгляду, позовна заява по цій справі була подана до суду 16 липня 2014 року. Судовий наказ відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу, тому відповідно до норми ст. 264 ЦПК України внаслідок звернення КП «ХТМ» з вищевказаними вимогами про сплату заборгованості в розмірі 13 709,64 грн., яка виникла в період з 01.03.2008р. по 31.12.2013р., має наслідками переривання трирічного строку позовної давності, який після скасування наказу почався заново. Внаслідок залишення судом без розгляду заявленого після цього КП «ХТМ» таких же вимог, трирічний строк позовної давності знову був перерваний 16.07.2014 року, в результаті звернення до суду із позовом, який був розглянутий судом по цій справі.

Оскільки відповідно до ст. 264 ЦК України час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується, колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що позивач у даному випадку має право на стягнення заборгованості лише в межах трирічного строку позовної давності, тобто з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, з урахуванням внесених платежів, на суму 5117,47 грн. Оскільки внесення цих платежів відбувалося не добровільно, а за судовим рішенням, то відповідно до наведеної норми ст. 264 ЦК України це не можна вважати визнанням боргу, що не спричинило переривання перебігу позовної давності.

Що стосується доводів скарги про відсутність належного посвідчення фотокопій свідоцтва про державну реєстрацію КП «ХТМ» і ліцензій, виданих КП «ХТМ» на право надавати заявлені у позові послуги, то вони спростовуються наявними у справами фотокопіями таких ліцензій, посвідчених печаткою філії підприємства (а.с. 179-183 т. 1). Доказів про фальшування цих доказів відповідач суду не надала і тому колегія суддів відхиляє ці доводи скарги.

При цьому колегія суддів відповідно до ст. 303 ЦПК України не розглядає доводи скарги стосовно зустрічного позову про поновлення права на безпечне довкілля, стосовно кримінальної відповідності КП «ХТМ», а також - щодо визнання укладених позивачем правочинів недійсними, із відшкодуванням потерпілій стороні моральної шкоди, оскільки вони перебувають поза межами розглянутої справи, Ухвалою районного суду від 24 листопада 2014 року було відмовлено у його спільному розгляді з позовною заявою КП «ХТМ», що не позбавляє ОСОБА_3 права на звернення із відповідними заявами до суду та до правоохоронних органів у загальному порядку.

Висновки районного суду стосовно заперечень відповідача про необхідність стягнення в солідарному порядку є належним чином вмотивованими і обґрунтованими та відповідають нормам матеріального права.

Так, статтею 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

В силу ст. 32 ЦПК України, участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів;2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Відповідачі, за недоведеністю іншого, згідно до даних про реєстрацію постійного місця проживання у квартири, яка обігрівається системою централізованого опалення, проживають у вищезазначеній квартирі і отримують заявлені позивачем до сплати послуги, і є співвласниками цієї квартири, тому колегія суддів погоджується з висновками районного суду про їх солідарну відповідальність. Заяви ОСОБА_3 про те, що відповідач ОСОБА_4 там не мешкає документально не підтверджені і тому колегія суддів не бере їх до уваги.

Колегія суддів також відхиляє доводи скарги КП «ХТМ» стосовно необхідності нарахування заборгованості за послуги із гарячого водопостачання відповідно до тарифів, а не за показаннями встановлених у квартирі відповідачів лічильника.

Як безспірно встановлено судом, у квартирі за адресою проживання відповідачів з 16 лютого 2011 року встановлені прилади обліку гарячої води тип КВ 1,5 № 337941, які у встановленому порядку прийняті до експлуатації.

Відповідно до ч. 3 ст.28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Пунктом 9 Правил, передбачено, що квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

Пунктом 10 Правил визначено, що оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил, яких у даній справі не встановлено. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Абзацом 5 п.15 Правил визначено, що у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

Відповідно до пп.4 п. 32 Правил, виконавець зобов'язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

Таким чином, оскільки позивач не довів, що встановлені у квартирі відповідачів засоби обліку гарячої води несправні, то здійснення ним нарахування за діючими тарифами є безпідставними і тому колегія суддів погоджується із висновками районного суду про недоведеність позову в частині стягнення заборгованості в цій частині. Доводи скарги КП «ХТМ» про відсутність у нього ліцензії на проведення таких робіт та не включення цих витрат до тарифів цього висновку не спростовує, оскільки стосується недоліків поточної господарської діяльності позивача, за яку споживач не відповідає. Оскільки контроль щодо періодичної повірки покладено на виконавця послуг, то невиконання цього обов'язку є прострочення кредитора, за яку боржник не відповідає. Відсутність контролю щодо повірки приладів обліку не позбавляє споживача права на оплату послуг згідно їх показників.

Як зазначено вище, нарахування оплати послуг здійснювалось згідно кількості осіб, зареєстрованих в квартирі без врахування приладів обліку води, що суперечить встановленим правилам. Доказів, що відповідачами не було надано доступу до приладів обліку води, що перешкоджало здійсненню їх повірки, матеріали справи не містять, не було їх надано й під час апеляційного провадження.

Висновки районного суду є законними і обґрунтованими, відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України і доводами апеляційних скарг не спростовані.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то з передбачених ст. 308 ЦПК України підстав колегія суддів відхиляє апеляційні скарги і залишає рішення без змін.

Виходячи з наведеного, колегія суддів також не вбачає передбачених ст. 211 ЦПК України підстав для постановлення окремої ухвали.

Даних про те, що рішення по справі було ухвалено судом, який не був створений відповідно до закону в матеріалах справи не міститься. Відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних і фізичних осіб відомостей стосовно реєстрації Жовтневого районного суду м. Харкова не визначає законний статус суду. Відповідно до статей 21 та 24 Закону Української РСР «Про судоустрій Української РСР» Президією Верховної Ради України було прийнято постанову №2799-ХІІ від 19 листопада 1992 року «Про мережу районних (міських) народних судів України та число народних суддів», яка містить інформацію про утворення в Україні судів, у тому числі Жовтневого районного суду м. Харкова.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 315, 319, 323-325, 327 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» та ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: