Рішення № 56081589, 15.02.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/20038/15-ц

н/п 2/640/532/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої-судді Шмадченко С.І.,

за участю секретаря Гололобової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2, з-я особа: Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції про припинення права власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, 3-я особа: Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції, яким просила припинити ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0992 га по АДРЕСА_1 в м.Харкові, скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки, шляхом скасування відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Зобов'язати відповідача передати земельну ділянку до земель запасу м.Харкова та оформити право користування земельною ділянкою на умовах оренди, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався а те, що громадянину ОСОБА_4 на підставі рішення 34 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24.06.2009 року було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.0992 га по АДРЕСА_1 у м. Харкові, кадастровий номер НОМЕР_1, серія НОМЕР_2 від 25.06.2010 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 4763053 від 17.11.2015, право власності на вищевказану земельну ділянку за договором купівлі-продажу № 292 від 23.04.2014 р. посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гриб Н.М. перейшло до ОСОБА_2, який також відповідно до договору купівлі-продажу від 23.04.2014 р. зареєстрував право власності на нежитлові будівлі літ. «З-2» загальною площею 960,1 кв.м., літ. «М-2» загальною площею 197,2 кв.м. по АДРЕСА_1. На зазначеній земельній ділянці розташований магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відповідно до діючої Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306, для земельних ділянок, які використовуються для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд встановлено код КВЦПЗ - 02.01. Для земельних ділянок, які використовуються для будівництва і обслуговування будівель торгівлі встановлено код КВЦПЗ - 03.07.

Відповідно до п.п.1 п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України базою оподаткування плати за землю є нормативно грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Відповідно до п.3.3 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельним ресурсам, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11 розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки прямо пропорційно залежить від коефіцієнта її функціонального використання.

Додаток 1 до пунктів 3.5,3.7,3.9,3.10 Порядку встановлено значення коефіцієнтів функціонального використання земельної ділянки відповідно до категорії земель за функцією використання.

Для земель житлової та громадської забудови (секція А) - землі індивідуального житлового будівництва і господарських будівель, землі малоповерхової та багатоповерхової не садибної забудови, землі сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями і спорудами - коефіцієнт функціонального використання застосовується у значенні 1,0.

Для земельних ділянок, із функціональним використанням у вигляді оптової та роздрібної торгівлі, коефіцієнт функціонального використання застосовується як для земель комерційного призначення (секція G) у значенні 2,5.

Таким чином, нормальна грошова оцінки земельних ділянок, а відповідно і плати за землю роздрібної торгівлі та комерційних послуг в 2,5 разів більше, ніж за землі для обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

Оскільки відповідач використовує належну йому земельну ділянку не за цільовим призначенням, то є всі підстави для припинення у судовому порядку його права на земельну ділянку і передачі земельної ділянки до земель запасу міста Харкова.

В судовому засіданні представник позивача Жилко С.Є. підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_7 проти позову заперечувала, посилалася на те, що згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 06.12.2013 р. житловий будинок по АДРЕСА_1 було реконструйовано у нежитлові будівлі літ.»З-2» площею 960,1 кв.м. та літ.»М-2», площею 197,2 кв.м. На підставі цього 19.03.2014 року перший власник ОСОБА_4 зареєстрував право власності на нежитлові будівлі за собою, номер запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 5027319.

Відповідно до договору купівлі продажу земельної ділянки, нежитлових приміщень від 23.04.2014 р. право власності на земельну ділянку площею 0,0992га і нежитлову будівлю перейшло до ОСОБА_2.

У листі Державного комітету України по земельним ресурсам від 27.12.2006 р. № 14-17-7/9942 зазначено, якщо земельна ділянка була надана для розміщення об'єкту чи для використання в межах будь-якої категорії відповідно до ст..19 Земельного кодексу України, але через якийсь час там було розташовано інший об'єкт чи вона використовується по іншому, але в межах тієї категорії що була першочергово надана, то використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в цьому випадку відсутнє.

Вказаний позивачем класифікатор земельних ділянок використовується як підстава для обліку земельних ділянок у відповідних кадастрах та звітності, але ж ніяк як підстава для зміни цільового призначення земельних ділянок. У матеріалах справи відсутні допустимі докази, які обґрунтовують обставини викладені у позові, а саме встановлення факту використання земельної ділянки з цільовим порушенням, зокрема з притягненням до відповідальності винної особи, внаслідок чого відсутній склад цивільної відповідальності.

Представник відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції в судове засідання не з'явився.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст.ст. 316-321,325 ЦК України правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним, власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.1 ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Судом встановлено, що громадянину ОСОБА_4 на підставі рішення 34 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24.06.2009 року було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.0992 га по АДРЕСА_1 у м.Харкові, кадастровий номер НОМЕР_1, серія НОМЕР_2 від 25.06.2010 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).(а.с.12)

Як убачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 4763053 від 17.11.2015, відповідач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу від 23.04.2014 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гриб Н.М. є власником земельної ділянки площею 0.0992 га та нежитлових будівель літ. «З-2» загальною площею 960,1 кв.м., літ. «М-2» загальною площею 197,2 кв.м. розташованих за адресою: м.Харків, АДРЕСА_1. (а.с.13-14)

Предметом спору в даній справі є припинення права власності на землю.

Статтею 140 ЗК України встановлено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від правана земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Стаття 140 ЗК України не містить таких підстав припинення права власності як нецільове використання земельної ділянки чи не усунення допущених порушень щодо нецільового використання земельної ділянки. Ці порушення відповідно до ст. 141 ЗК України є підставами лише для припинення права користування земельною ділянкою.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що суди, вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування проводиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсним. Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок в натурі, одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140,141 ЗК України перелік підстав для цього є вичерпним.

Суд вважає, що до суду позивачем не надані переконливі докази, що відповідні дії відповідача щодо використання магазина « ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого на приватизованій земельній ділянці порушують право позивача. Зокрема суду не надано доказу, чи виносилися відповідачу приписи щодо нецільового використання земельної ділянки, не надано акту обстеження земельної ділянки та чи було притягнуто відповідача до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд приймає до уваги, що під використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням потрібно розуміти її використання з порушенням правил, передбачених у ст.19 ЗК України, деталізованих щодо конкретної категорії земель. При цьому суд має на увазі положення ч.5 ст.20 ЗК України, які дозволяють власнику землі певну гнучкість в обранні конкретних способів використання земельної ділянки.

Суд приймає до уваги правову позицію Верховного суду України у справі за № 6-92цс13, що особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Виходячи з характеру правовідносин, вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10,11,60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 316-321,325 ЦК України, ст.ст.19,20,125,140 ЗК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позовіХарківській міській раді до ОСОБА_2, з-я особа: Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції про припинення права власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд протягом 10днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя