Рішення № 56078499, 09.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/187/16 Справа № 201/8573/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.,

суддів - Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.,

при секретарі - Самокиші О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа Друга Донецька державна нотаріальна контора про визнання права власності на вклад в порядку спадкування за законом та його стягнення,-

ВСТАНОВИЛА

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа Друга Донецька державна нотаріальна контора про визнання права власності на вклад в порядку спадкування за законом та його стягнення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2015 року у позові ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити її позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Так, відмовляючи в задоволенні позову суд першої інсатнції виходив з того, що позивачем позовні вимоги не доведені, а також є розбіжності у прізвищі позивачки і померлої та не визначено коло спадкоємців.

Судом встановлено, ОСОБА_2 мешкає та зареєстрована в м. Києві, її батьками є ОСОБА_5 і ОСОБА_6, мати позивача ОСОБА_6 уклала з відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» договір банківського вкладу «Стандарт» 12 червня 2013 року, сума вкладу - 30000 грн., строк - на 366 днів, передбачені відсотки - 18% річних, період нарахування відсотків - 1 місяць. В цьому договорі ОСОБА_6 написала заповідальне розпорядження на дочку - позивача ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6).

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача померла, у зв'язку з чим позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 року звернулася до Другої Донецької державної нотаріальної контори м. Донецька з заявою про прийняття спадщини (а.с. 10). Проте постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від від 13 травня 2015 року відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину (а.с. 17).

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Згідно із ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а статтею ст. 1218 ЦК України передбачено, що складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 1228 ЦК України вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Як вбачається з матеріалів справи після смерті матері ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 зверталася до Другої Донецької державної нотаріальної контори м. Донецька з заявою про прийняття спадщини та відповідно інформаційній довідки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 24 жовтня 2014 року на даний час ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_7 (а.с. 12)

Відповідно до договору №SAMDN25000735844196 (вклад «Стандарт на 12 мес») від 12 червня 2013 року за заповідальним розпорядженням написано, що у випадку смерті ОСОБА_6 вкладом та нарахованими відсотками розпоряджатися 100% буде донька ОСОБА_2

Крім того, як вбачається із паспорту позивача та заповідального розпорядження, зробленого в договорі банківського вкладу розбіжностей у прізвищі, ім'я та по батькові позивачки не значаться, проте суд першої інстанції не це уваги не звернув та зазначаючи про розбіжності не навів у рішенні які саме.

Також позивач у судовому засіданні зазначала про те, що вона є єдиним спадкоємцем майна після померлої матьері, оскільки вона була єдиною донькою, а батько після розлучення з матір'ю з ними не проживав, проте доказів, які б спростовували ці доводи в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи те, що за життя ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем майна померлої матері, а також враховуючи її заповідальне розпорядження, колегія суддів вважає, що позивачка успадковує після смерті матері в порядку спадкування за заповідальним розпорядження вказаний вище грошовий вклад.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» видати їй вклад, колегія суддів вважає їх необгрунтованими, оскільки ці вимоги заявлені передчасно

за тих обставин, що позивачка саме після рішення суду має скористатися своїм правом на звернення до банку із вимогами про видачу належних їй за заповідальним розпорядженням коштів, проте суд першої інстанції про ці обставини взагалі нічого не зазначив, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Визнати за ОСОБА_2 (іпн.НОМЕР_1) право на власності в порядку спадкування за заповідальним розпорядженням на грошовий вклад за договором №SAMDN25000735844196 від 12 червня 2013 року укладений між Публічним акціонерним товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) та ОСОБА_6 (іпн.НОМЕР_2), після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді